головуючого суддів: Є.Борденюк, І. Вовка, І. Кондратової, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Метран Енерго Сервіс" на постанову від 18.01.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 27/128/2011 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Метран Енерго Сервіс" до публічного акціонерного товариства "Алчевський металургійний комбінат" про стягнення 455 663,52 грн. В судове засідання прибули представники сторін:позивача Онищук Р.Ю. (дов. від 27.05.2011) Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк, пояснення представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

У серпні 2011 р. ТОВ "Метран Енерго Сервіс" звернулося до господарського суду з позовом про присудження до стягнення з ВАТ "Алчевський металургійний комбінат" 455 663,52 грн. боргу за договором поставки №027/1-2337 від 15.08.2007, укладеного між відповідачем (покупцем) та ТОВ "Альтари" (постачальник). Право вимоги позивача засноване на договорі уступки права вимоги №2602-10 від 26.02.2010, укладеного між постачальником та позивачем.

Відповідач визнає існування боргу у розмірі 346 891,72 грн., однак посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, застосувати який просить суд при вирішенні спору.

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.10.2011 (суддя Л.Лазненко) позовні вимоги задоволені у розмірі 346 891,72 грн.; у задоволенні 108771,80 грн. відмовлено з посиланням на доведеність відповідачем відповідними платіжними документами їх оплати.

Посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності судом відхилене з застосуванням положень ст. 264 ЦК України про переривання перебігу строку позовної давності шляхом визнання боржником боргу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.01.2012 (колегія суддів: О.Донець, Н.Ломовцева, О.Скакун) рішення у справі скасоване, у позові відмовлено.

постанова суду мотивована таким.

У матеріалах справи відсутні та на вимогу ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 позивачем не надані документи про господарські правовідносини між відповідачем та ТОВ "Альтарі", яке уступило свої права кредитора позивачу, а саме: договір поставки №027/1-2337 від 15.08.2007, рахунки-фактури від 31.03.2008, документи про передання-приймання товару за визначеним договором та про його сплату відповідачем.

Клопотання позивача про заміну кредитора у зобов'язанні (правонаступника) у зв'язку з укладенням 12.12.2011 позивачем та ТОВ "Мескон" договору уступки права вимоги №4/12-12, судом залишене без задоволення з посиланнями на положення ст. 15 ЦК України, ст.ст. 20, 21 ГПК України, відповідно до яких кожна особа має право на захист свого цивільного права, елементами якого є її волевиявлення.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ТОВ "Метран Енерго Сервіс" посилається на неправильне застосування судом норм ст.ст. 33, 34 ГПК України щодо обов'язку доказування та ст. 25 ГПК України щодо повноважень суду на заміну кредитора у процесі.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається, виходячи з такого.

Залучення господарським судом до участі у справі правонаступника відповідної сторони у зв'язку із заміною сторони у зобов'язанні, що обумовлене положеннями ст. 25 ГПК України, не виключає, а базується на законодавчих положеннях про право кожної особи на захист порушеного або оспорюваного права. Тобто, правонаступництво у справі можливе за заявою правонаступника з відповідним підтвердженням такого статусу. Відхилення судом клопотання позивача про заміну його правонаступником є правомірним.

Борг відповідача про присудження до стягнення якого заявлений позов, заснований на договорі поставки. Незалежно від визнання боржником боргу, господарський суд повинен встановити обставини, що підтверджують поставку продукції та обставини невиконання покупцем зобов'язань з оплати продукції.

Відповідно до положень ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витребувані судом докази про підтвердження поставки продукції та зобов'язання з їх оплати, у матеріалах справи відсутні, що правомірно оцінене судом як підстава для відмови у позові у зв'язку з недоведеністю.