Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Прокопанич Г.Г., суддів Алєєвої І.В., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012р. (головуючий суддя: Діброва Г.І., судді: Бойченко К.І., Стойка О.В.) на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 р. (суддя Мойсеєнко Т.В.) у справі № 2/5009/8075/11 Господарського суду Запорізької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД" про стягнення 419.507,51 грн. пені за несвоєчасну поставку обладнання, за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ" про стягнення 289.197,95 грн. інфляційних витрат, 43.815,45 грн. пені, 8.574,45 грн. - 3 % річних,

за участю представників за первісним позовом позивача Шабашов І.В., відповідача Ференець О.Б.,

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД" про стягнення 419507 грн. 51 коп. пені за несвоєчасну поставку обладнання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 20.01.2012 р. було прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ" про стягнення інфляційних у розмірі 289197 грн. 95 коп., пені у розмірі 43815 грн. 45 коп. та 3% річних у розмірі 8574 грн. 45 коп.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 р., у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФОКОМ ЛТД" 3 % річних у розмірі 8296 грн. 67 коп., інфляційні у розмірі 44462 грн. 78 коп. та пеню у розмірі 42866 грн. 11 коп. У задоволенні іншої частини зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач за первісним позовом звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити повністю, а зустрічні позовні вимоги -лише в частині стягнення 2.991,41 грн. пені, 1.875,09 грн. інфляційних втрат, 598,28 грн. 3 % річних.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального та матеріального права, зокрема ст. 53 ГПК України, ст.ст. 256, 683 ЦК України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.03.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфоком ЛТД" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елпромпроект" (покупець) було укладено договір поставки № 110/019, згідно з умовами якого постачальник зобов'язався розробити, поставити та передати у власність покупця електротехнічне обладнання, а покупець зобов'язався приймати це обладнання та своєчасно здійснювати оплату за нього на умовах даного договору.

Пунктами 1.2, 2.1, 2.2 договору передбачено, що підставою для розробки та виготовлення обладнання є технічні завдання (додатки № № 1, 2 до даного договору), які підписані сторонами та є невід'ємними частинами даного договору.

Згідно п. 5.3 договору строки поставки обладнання наступні:

- обладнання згідно з п. п. 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 Специфікації № 1 поставляється у строк не пізніше 15.06.2010 р., за умови отримання передплати згідно з п. 7.1.1 даного договору не пізніше 23.03.2010 р.;

- обладнання згідно з п. п. 8, 9, 10, 11 Специфікації № 1 поставляється у строк з 01.07.2010р. по 03.07.2010р., за умови отримання передплати згідно з п. 7.1.1 даного договору не пізніше 23.03.2010 р.;

- обладнання згідно зі специфікаціями № № 2, 3, 4, 5 поставляється у строк з 01.07.2010 р. по 03.07.2010 р. за умови отримання передплати згідно з п. 7.1.1 даного договору не пізніше 23.03.2010 р.

Пунктом 5.4 договору сторони визначили, що строки поставки обладнання, котре поставляється згідно з усіма наступними специфікаціями до даного договору (специфікації № 6 і далі), вказуються безпосередньо у Специфікаціях.

Згідно з п. 5.5 договору при порушенні строків оплати згідно з п. п. 7.1.1, 7.1.2 даного договору строки поставки обладнання продовжуються на відповідний період.

Відповідно до п. 7.1 договору покупець здійснює оплату на розрахунковий рахунок постачальника в розмірі 100% сум, що вказані у специфікаціях, в наступному порядку: 12900000,00 грн., в тому числі ПДВ, покупець сплачує протягом 3-х банківських днів з дня підписання даного договору; іншу частину вартості обладнання покупець сплачує протягом 3-х банківських днів за фактом поставки останньої партії обладнання, вказаного у Специфікаціях до даного договору.

Пунктом 8.1 договору визначено, що датою поставки вважається дата підписання представником покупця видаткової (товарної) накладної.

Згідно з п. 11.1 договору у випадку прострочення поставки обладнання в обумовлені строки, за порушення строків заміни неякісного обладнання, порушення строків усунення недоліків протягом гарантійного терміну постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 11.2 договору у випадку порушення покупцем строків кінцевого розрахунку за поставлену продукцію покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010 р., а в частині взаєморозрахунків -до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за даним договором.

До договору поставки № 110/019 від 19.03.2010 р. сторони підписали Специфікації № № 1-5 від 19.03.2010 р., № 6 від 21.04.2010 р.

Позивач на виконання умов п. 7.1 договору перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 12900000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1 від 23.03.2010 р.

Відповідач здійснив поставку товару на загальну суму у розмірі 14026575,00 грн.

Решту суми вартості товару у розмірі 1126575,00 грн. позивач оплатив згідно з платіжними дорученнями від 27.04.2011 р. № 400 та від 17.05.2011 р. № 475.

Позивач за первісним позовом, посилаючись на здійснення відповідачем поставки товару з порушенням встановлених строків, звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області та просив стягнути з відповідача за первісним позовом пеню згідно з п. 11.1 договору за прострочення поставки обладнання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення у розмірі 419.507 грн. 51 коп.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий суд виходив з того, що нарахування пені за порушення зобов'язання негрошового характеру не передбачено законодавством.

Апеляційний суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд правомірно відмовив позивачу за первісним позовом у задоволенні його позовних вимог про стягнення з ТОВ "ІНФОКОМ ЛТД" за несвоєчасну поставку обладнання у розмірі 419.507 грн. 51 коп., але з мотивів застосування до цих вимог спеціального строку позовної давності за клопотанням відповідача та його спливу на момент звернення позивача до суду.

Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними та такими, що зроблені за неповного з'ясування обставини, що мають значення для справи, а також за невірного застосовано норм процесуального та матеріального права, з огляду на наступне.

Як зазначив Верховний Суд України у постановах від 27.09.2005 р., 22.11.2010 р. у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.2010 р. у справі № 06/113-38, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що нарахування пені за порушення зобов'язання негрошового характеру суперечить законодавству.

З огляду на відмову в первісному позові, місцевий суд зазначив про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

В свою чергу, апеляційний суд застосував до позовних вимог за первісним позовом спеціальний строк позовної давності.

Колегія суддів відзначає, що згідно зі ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Матеріали справи не містять зави сторони у спорі про застосування строків позовної давності. Не зазначено про таку заяву і в оскаржуваних судових рішеннях, які не містять ні реквізитів такої зави, ні посилань на том та аркуші справи, де вона могла б міститися.

Водночас апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що при розгляді справи в господарському суді позивач за первісним позовом надав клопотання про поновлення пропущеного строку подання позову до ТОВ "ІНФОКОМ ЛТД" про стягнення пені за несвоєчасну поставку обладнання у розмірі 419.507 грн. 51 коп.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Однак апеляційний судом не було надано жодної оцінки поважності наведеним ТОВ "ЕЛПРОМПРОЕКТ" причинам пропущення позовної давності.

При цьому апеляційний суд лише зазначив, що судом першої інстанції правомірно відмовлено позивачу за первісним позовом у поновленні пропущеного строку подання позову.

Однак, як встановлено колегію суддів, місцевим судом взагалі не було розглянуто клопотання позивача за первісним позовом про поновлення пропущеного строку подання позову. Жодних висновків місцевого суду з цього питання матеріали справи (процесуальні документи) не містять.

Розглядаючи зустрічні позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що поставки за договором, здійснені в період з 08.11.2010 р. по 31.01.2011 р. на суму 1126575 грн. 00 коп., мали бути оплачені відповідачем за зустрічним позовом протягом 3-х банківських днів за фактом поставки останньої партії товару (31.01.2011 р.), тобто до 03.02.2011 р. включно. Однак відповідач за зустрічним позовом оплатив решту суми вартості товару у розмірі 1126575 грн. 00 коп. з порушенням встановленого строку, оплативши 27.04.2011 р. суму у розмірі 698393 грн. 27 коп. та 17.05.2011 р. суму у розмірі 428181 грн. 73 коп.

Згідно з п. 11.2 договору у випадку порушення покупцем строків кінцевого розрахунку за поставлену продукцію, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов'язання за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний суд погодився, що місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом пеню лише у розмірі 42866 грн. 11 коп. та 3 % річних лише у розмірі 8296 грн. 67 коп. через невірно визначений позивачем період нарахування пені та врахування до такого періоду днів здійснення оплати, а також інфляційні втрати лише у розмірі 44462 грн. 78 коп. через невірно застосований позивачем середній індекс інфляції.

Однак, як встановлено колегію суддів, суди попередніх інстанцій, встановивши індекси інфляції у розмірі 103,6 % для періоду з 04.02.2011 р. по 27.04.2011 р. та 100,8 % для періоду з 27.04.2011 р. по 15.05.2011 р. з урахуванням приписів листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97Р "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" (v2-97700-97) , допустили методологічні та арифметичні помилки, в зв'язку з чим невірно визначили відповідні суми до стягнення.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення" (v0006600-12) також зазначено, що рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 ГПК щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Суди попередніх інстанцій в порушення ч. 1 ст. 43 ГПК України не встановили в судовому процесі всіх обставин справи всебічно, повно і об'єктивно в їх сукупності, та належним чином не дослідили наявні у справі докази.

Як встановлено ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Невстановлення судами попередніх інстанцій відповідних фактичних обставин, зокрема щодо пропуску строків позовної давності, мають суттєве значення для правильного вирішення спору у справі, підлягають обов'язковому дослідженню, і ненадання їм належної правової оцінки є порушенням вимог ст. 43 ГПК України, що виключає можливість висновку суду касаційної інстанції про правильність застосування судами норм матеріального права при вирішенні спору.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними фактичні обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, а також з урахуванням наведених вище процесуальних порушень, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції для встановлення зазначених обставин і надання їм належної правової оцінки з врахуванням вищевикладених вказівок цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛПРОМПРОЕКТ" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 15.05.2012 р. у справі № 2/5009/8075/11 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.