головуючого судді Саранюка В.І. -доповідача у справі суддів Попікової О.В. Хрипуна О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" на ухвалу від та на постанову від господарського суду міста Києва 21.05.2012 р. Київського апеляційного господарського суду 02.07.2012 р.у справі господарського суду № 5011-65/4639-2012 міста Києва за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 16.03.2012 р. у третейській справі № 22/12 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" про стягнення заборгованості

за участю представників

від позивача - Легка О.С., Пожидаєв А.М. від відповідача - Позняков В.С. від третьої особи - не з'явився

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. (суддя Головіна К.І.) у справі № 5011-65/4639-2012 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 16.03.2012 р. у третейській справі № 22/12 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Гаврилюк О.М., Мальченко А.О.), за наслідками розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України", ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. у даній справі залишено без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України", посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2012 р. та задовольнити заяву скаржника про скасування третейського рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації банків від 16.03.2012 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених обставин справи, а також правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.06.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (позичальник) був укладений кредитний договір № 4/14-ЮР, за умовами якого банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США та гривні на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Пунктом 1.2 вказаного кредитного договору передбачено, що загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 8 600 000 доларів США, що зменшується згідно з додатком № 1 до договору (графік встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією).

Пунктами 1.3 кредитного договору визначено строк дії кредитної лінії -з 27.06.2008 р. по 26.06.2015 р. включно.

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору процентна ставка за користування коштами кредиту становить 14 % річних для заборгованості в доларах США, 18 % річних -у гривнях.

На виконання умов кредитного договору № 4/14-ЮР від 27.06.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (заставодавець) було укладено договір застави майна № 4/14-ЮР/ЗМ-1 від 27.06.2008 р.

Пунктом 1.1 зазначеного договору застави передбачено, що заставодавець, як боржник, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 27.06.2008 р. № 4/14-ЮР, який укладено між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (позичальник), та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватись кредитом у доларах США та гривні (валюти кредиту), що надаються кредитодавцем для рефінансування заборгованості у ВАТ "Кредитпромбанк" та поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, із загальним лімітом заборгованості 8 600 000, 00 доларів США на строк по 26.06.2015 р. включно.

Відповідно до п. 2.1 договору застави предметом застави є виробниче обладнання по виготовленню алюмінієвих композитних панелей у кількості 54 одиниці, зазначені у додатку № 1 до договору застави, який є невід'ємною частиною договору застави. Майно, що заставляється, знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, 77.

Сторони домовились визначити загальну вартість предмету застави (загальна договірна вартість предмету застави) 16 508 192, 71 грн. або еквівалент у доларах США за курсом Національного банку України станом на 27.06.2008 р. -3 405 225, 50 доларів США.

Згідно з п. 7.1 договору застави всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв'язку з укладанням та виконанням положень цього договору застави вирішуються сторонами шляхом переговорів на рівні їх уповноважених представників.

Пунктом 7.2 договору застави передбачено, що у випадку неможливості вирішення спірного питання шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовились про те, що спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору застави чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, місто Київ, вул. М. Раскової, 15, згідно з регламентом даного третейського суду. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони даного договору, здійснюється третейським судом у складі одного судді. Призначення третейського судді для розгляду спору в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до регламенту даного третейського суду.

27.06.2008 р. на виконання умов кредитного договору № 4/14-ЮР від 27.06.2008 р. між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (заставодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (заставодавець) було укладено договір застави товарів в обороті № 4/14-ЮР/ЗМ-4.

За умовами п. 1.1 вказаного договору застави товарів в обороті заставодавець, як боржник, передає, а заставодержатель приймає у заставу предмет застави, визначений розділом 2 договору застави, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 27.06.2008 р. № 4/14-ЮР, який укладено між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (позичальник), та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватись кредитом у доларах США та гривні (валюти кредиту), що надаються кредитодавцем для рефінансування заборгованості у ВАТ "Кредитпромбанк" та поповнення обігових коштів, в межах кредитної лінії, що відновлюється, з загальним лімітом заборгованості 8 600 000, 00 доларів США на строк по 26.06.2015 р. включно.

Відповідно до п. 2.1 договору застави товарів в обороті предметом застави є товари в обороті. Вартість предмету застави за домовленістю сторін (договірна вартість предмету застави) складає 723 838, 70 грн. або еквівалент у доларах США за курсом Національного банку України станом на 27.06.2008 р. -3 510 400, 52 доларів США.

Згідно з п. 7.1 договору застави товарів в обороті всі спори та непорозуміння, які можуть виникнути в зв'язку з укладанням та виконанням положень цього договору застави вирішуються сторонами шляхом переговорів на рівні їх уповноважених представників.

Пунктом 7.2 договору застави товарів в обороті передбачено, що у випадку неможливості вирішення спірного питання шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовились про те, що спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні цього договору застави чи у зв'язку з ним або випливають з нього, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, місто Київ, вул. М. Раскової, 15, згідно з регламентом даного третейського суду. Третейський розгляд справ, учасниками якого є сторони даного договору, здійснюється третейським судом у складі одного судді. Призначення третейського судді для розгляду спору в постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до регламенту даного третейського суду.

16.03.2012 р. Постійно діючим третейським судом при Асоціації українських банків прийнято рішення у справі № 22/12 про задоволення позову Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро", в частині звернення стягнення на предмет застави у розмірі 7 440 934, 57 дол. США та 23 078 021, 48 грн.

Посилаючись на неукладення між сторонами третейської угоди за спірним кредитним договором № 4/14-ЮР від 27.06.2008 р., відсутність у спірних договорах застави третейських застережень, некомпетентність Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків для розгляду питань про наявність правонаступництва Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" після Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест", а також на розгляд зазначеної справи третейським суддею, що не має достатньої компетенції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" звернулось до господарського суду з заявою про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 16.03.2012 р. у третейській справі № 22/12.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані посиланням, зокрема на ст.ст. 122-4, 122-5 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 51 Закону України "Про третейські суди", ст.ст. 3, 6, 104, 107 Цивільного кодексу України. При цьому суди попередніх інстанцій виходили з того, що між сторонами були укладені третейські угоди у вигляді третейського застереження в спірних договорах застави, а визначені законом підстави для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації Асоціації українських банків від 16.03.2012 р. у третейській справі № 22/12 відсутні.

В обґрунтування касаційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України, ст. 51 Закону України "Про третейські суди". При цьому скаржник зазначає, що позивач не є правонаступником Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" в частині кредитного договору № 4/14-ЮР від 27.06.2008 р. та договорів застави № 4/14-ЮР/ЗМ-1, № 4/14-ЮР/ЗМ-4, оскільки передавальний акт від 23.10.2009 р., складений за наслідками приєднання Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", не містить відомостей щодо передання позивачу прав за вказаним кредитним договором. Відповідач також вважає, що третейський суддя вийшов за межі третейської угоди та розрахував суму заборгованості за кредитним договором № 4/14-ЮР від 27.06.2008 р., який третейського застереження не містить. Крім того, скаржник вказує на те, що третейський суддя, який розглядав справу № 22/12 не має спеціальних знань. Інші доводи заявника касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі.

Колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейська угода -угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом (ст. 12 Закону України "Про третейські суди").

За змістом ч. 1 ст. 13 Закону України "Про третейські суди" якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Отже, обов'язковою умовою для розгляду спору в третейському суді є наявність третейської угоди між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, третейська угода була укладена між сторонами у вигляді третейського застереження в п. 7.2. спірних договорів застави.

Оскільки договір застави № 4/14-ЮР/ЗМ-1 від 27.06.2008 р. та договір застави товарів в обороті № 4/14-ЮР/ЗМ-4 від 27.06.2008 р. були укладені в письмовій формі та містять третейські застереження, то колегія суддів погоджується з вірними висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав вважати, що на час укладення вказаних правочинів умова на передачу спорів, які виникають з даних договорів, до третейського суду не була погоджена обома сторонами.

Крім того, відповідно до ст. 122-1 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право звернутися до господарського суду із заявою про скасування рішення третейського суду.

Частиною 3 ст. 122-4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність або відсутність підстав для скасування рішення третейського суду.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122-5 Господарського процесуального кодексу України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо:

1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;

2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;

3) третейську угоду визнано судом недійсною;

4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;

5) третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Аналогічні правові положення містяться у ч. 3 ст. 51 Закону України "Про третейські суди".

Судами попередніх інстанцій не встановлено підстав, передбачених вказаними статтями, для скасування рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації Асоціації українських банків від 16.07.2012 р. у третейській справі № 22/12.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" задоволенню не підлягають.

Посилання скаржника на вирішення третейським судом питань, які не входили до третейської угоди, колегією суддів визнаються безпідставними, оскільки предметом спору у третейському суді було звернення стягнення на предмет застави, що виник на підставі договорів застави, в п.п. 7.2. яких містяться відповідні третейські застереження.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" не є правонаступником прав та обов'язків Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" в частині кредитного договору № 4/14-ЮР від 27.06.2008 р., а тому третейський розгляд справи № 22/12 було здійснено за відсутності третейського застереження між сторонами, спростовуються матеріалами справи, зокрема передавальним актом від 23.10.2009 р.