Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", м.Київ, та Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Київ

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012

зі справи № 5011-20/3185-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", м.Київ (далі -Товариство)

до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Київ (далі -відділення АМК України)

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії відділення АМК України від 17.11.2011 № 96/01-П у справі № 119-01/10.11

та за зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ", м.Київ

про стягнення штрафу у розмірі 3 069,00грн. згідно з рішенням адміністративної колегії відділення АМК України від 17.11.2011 № 96/01-П у справі № 119-01/10.11.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача -не з'явився;

відповідача -не з'явився.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

У січні 2012 Товариство звернулося з позовом, згідно з яким просило визнати недійсним рішення відділення АМК України від 17.11.2011 № 96/01-П у справі № 119-01/10.11.

Відділення АМК України у березні 2012 звернулося із зустрічним позовом до Товариства про стягнення суми штрафу у розмірі 3 069,00грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2012 у справі № 5011-20/3185-2012 (суддя Палій В.В.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 (колегія суддів у складі: суддя Кропивна Л.В. -головуючий, судді Поляк О.І., Пашкіна С.А.), в задоволенні обох позовів відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати рішення господарського суду від 10.04.2012, постанову апеляційного суду від 18.06.2012 у частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, а в решті судові рішення залишити без змін.

Відділення АМК України у касаційній скарзі просить судові рішення попередніх інстанцій скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.

Скарги мотивовані тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України знаходить касаційну скаргу Товариства такою, що підлягає задоволенню, а скаргу відділення АМК України залишенню без задоволення.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами розгляду матеріалів справи № 119-01/10.11 адміністративною колегією відділення АМК України 17.11.2011 було прийнято рішення № 96/01-П "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу", яким визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації відділенню АМК України у встановлені головою відділення строки. За вказане порушення на Товариство був накладений штраф у розмірі 3069,00 грн.

Зазначене рішення було отримано Товариством 23.11.2011.

В основу оскаржуваного рішення відділення АМК України були покладені такі обставини:

- у ході здійснення контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції відділенням АМК України проводилось дослідження ринку надання послуг з паркування транспортних засобів у місті Києві, під час якого позивачу була направлена вимога від 05.09.2011 № 26-01/2642 про надання відповідної інформації, яка була одержана останнім 19.09.2011;

- відповідно до вимоги строк надання інформації становив 10 календарних днів з дня її отримання, тобто останнім днем надання інформації було 29.09.2011;

- листом від 20.09.2011 № 16 Товариство звернулося до відділення АМК України з проханням повідомити правові підстави надання інформації та надати у цьому зв'язку документи, на підставі яких здійснюється перевірка;

- листом від 26.10.2011 № 26-01/3263 позивачу було надіслано подання з попередніми висновками у справі № 119-01/10.11;

- станом на 17.11.2011 Товариство інформації відділенню АМК України не подало.

Звертаючись із первісним позовом до господарського суду про визнання недійсним рішення відділення АМК України від 17.11.2011 № 96/01-П у справі № 119-01/10.11, позивач вказував, що у відповідача були відсутні правові підстави вимагати надання йому інформації, що викладена у названій вимозі, а тому просив задовольнити позов.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції про відмову у задоволенні первісного позову, апеляційний суд виходив з того, що обсяг запитуваної відповідачем інформації та підстави для цього запиту відповідали колу завдань, що стоять перед органами Антимонопольного комітету України та передбачені чинним законодавством. Відмовившись надати запитувану відповідачем інформацію, позивач вчинив правопорушення, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Підстав для задоволення зустрічного позову суди попередніх інстанцій не вбачали з огляду на те, що порушення господарським судом провадження у справі про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України зупинило виконання цього рішення.

З такими висновками попередніх судових інстанцій погодитись не можна.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України від 26.11.1993 № 3659-ХІІ "Про Антимонопольний комітет України" (далі -Закон № 3659) встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Аналогічні за змістом приписи містить й підпункт 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 23.02.2001 № 32-р та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.03.2001 за № 291/5482 (z0291-01) .

Таким чином, наведені вимоги чинного законодавства дають підстави вважати, що направлення відділенням АМК України запиту відповідній особі щодо подання нею певної інформації буде носити правомірний характер у контексті вимог, що передбачені пунктом 5 частини першої статті 17 Закону № 3659, а також пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто лише тоді, коли це буде прямо передбачено законом.

Як вбачається із змісту оскаржуваних рішень, суди приділили належну увагу з'ясуванню підстав направлення позивачу вимоги про надання інформації та у цьому зв'язку встановили, і це не суперечить наявним у справі даним про те, що таку вимогу було направлено позивачу в ході здійснення відповідачем контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції під час проведення дослідження відповідного ринку. Отже, судами не було встановлено у справі таких обставин, які б свідчили про те, що в даному випадку запит на подання інформації був направлений відповідачем у зв'язку з розглядом заяв або справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції чи у зв'язку з проведенням відповідної перевірки.

На існування "інших передбачених законом випадків", які б давали підстави для витребування інформації у позивача, відповідач, згідно з наявними матеріалами справи, не посилався. Відповідних обставин у цьому ж зв'язку не було встановлено і судами.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди помилково послались на загальні повноваження голови територіального відділення АМК України з приводу здійснення ним контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції. Здійснення такого контролю в контексті обставин цієї справи, само по собі не давало відповідачу правових підстав вимагати від позивача обов'язкового надання інформації, оскільки це прямо суперечило вимогам пункту 5 частини першої статті 17 Закону № 3659, а отже не давало і підстав вбачати в діях позивача, який відмовився подати відділенню АМК України запитувану в нього інформацію, наявність ознак правопорушення, передбаченого пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Беручи до уваги, що відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, висновки судів за обставинами цієї справи щодо вчинення позивачем згаданого правопорушення є такими, що суперечать сукупності наведених вимог чинного законодавства.

Оскільки обставинам справи, які були встановлені з належною повнотою, попередні судові інстанції дали неправильну юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає за можливе скасувати рішення обох судів у частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій же частині нове рішення про задоволення цих вимог.

З огляду на таке заявлені за справою зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

У цьому зв'язку суд вважає за можливе залишити без змін прийняті за справою судові рішення в частині, що стосується відмови у задоволені зустрічного позову, незалежно від тих мотивів, що були наведені на користь цього судами попередніх інстанцій.

Керуючись ст.ст. 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1.Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" задовольнити.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.06.2012 у справі № 5011-20/3185-2012 скасувати в частині, що стосуються відмови у задоволенні первісного позову.

3.Позов задовольнити.

4.Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.11.2011 № 96/01-П у справі за № 119-01/10.11.

В іншій частині ці ж судові рішення залишити без змін.

5.Касаційну скаргу Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.

6.Стягнути з Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар ТМ" 2360,60грн. судового збору.

7.Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.