Ткаченко Н.Г. (головуючого), Катеринчук Л.Й. (доповідача), Коробенка Г.П.розглянувши касаційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я Українина постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року у справі господарського суду№ 44/226-б міста Києва за заявоюВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 міста Києва до Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я Українипро визнання банкрутом розпорядник майна Куліченко М.В.у судовому засіданні взяли участь представники:

від Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України:Велідченко І.О. (генеральний директор), Велідченко В.І. (довіреність від 15.09.2011 року №5), Грицик А.С. (довіреність від 06.08.2012 року),від ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 міста Києва: Кулініч О.В. (довіреність від 13.06.2012 року б/н),арбітражний керуючийКуліченко М.В.ВСТАНОВИВ:

у провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа про визнання банкрутом Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України (далі -боржника), яка порушена ухвалою господарського суду від 29.04.2005 року за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 міста Києва (далі -ініціюючий кредитор) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі -Законом) (том 1, а.с. 1 -2).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №44/226-б задоволено заяву арбітражного керуючого Єгоренкова С.В. щодо звільнення його від обов'язків розпорядника майна боржника, припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Єгоренкова С.В., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кулініченка Максима Валерійовича, продовжено строк процедури розпорядження майном боржника на шість місяців (том 6, а.с. 85 -88).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та зупинити провадження у справі №44/226-б до завершення розслідування кримінальної справи №10-4353, порушеної СУ ГУ МВС України в місті Києві та подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року відмовлено боржнику в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу боржника залишено без розгляду (том 6, а.с. 100 -102).

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2012 року ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року у справі № 44/226-б скасовано, апеляційну скаргу від 15.02.2011 року боржника на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року з матеріалами справи №44/226-б передано для здійснення апеляційного провадження до Київського апеляційного господарського суду, провадження в частині оскарження в касаційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року припинено (том 7, а.с 261 -264).

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року апеляційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 13.12.2010 року у справі № 44/226-б -без змін (том 8, а.с. 19-22).

Не погоджуючись з винесеною постановою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції від 31.05.2012 року та ухвалу суду першої інстанції від 13.12.2010 року у справі №44/226-б, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1, частин 1 -3 статті 31 та частин 1-3, 5 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статей 42, 74 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, вислухавши учасників провадження у справі про банкрутство, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (2343-12) , норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Згідно з абзацами 1, 2 статті 11 Закону, суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не передбачено цим Законом, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні.

Згідно з частинами 1, 2 статті 13 Закону, з метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна у порядку, встановленому цим Законом. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника майна, яка відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону, якщо інше не передбачено цим Законом, розпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів відповідно до статті 1 цього Закону і яка має ліцензію арбітражного керуючого, що видається в установленому законодавством порядку.

За приписами частини 3 статті 31 та частини 5 статті 13 Закону, арбітражними керуючими не можуть бути призначені: особи, які згідно з цим Законом вважаються заінтересованими; особи, які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з дня усунення цієї особи від управління зазначеним боржником пройшло не менше трьох років, якщо інше не встановлено цим Законом; мають судимість за вчинення корисливих злочинів; особи, яким заборонено здійснювати цей вид підприємницької діяльності або займати керівні посади; особи, які мають судимість за вчинення корисливих злочинів (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних судових рішень).

Відповідно до абзацу 7 статті 13 Закону, розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Цей строк може бути продовжений або скорочений судом за клопотанням комітету кредиторів чи самого розпорядника майна або власника (органу, уповноваженого управляти майном) боржника.

Згідно з абзацом 8 частини 4 статті 31 Закону, арбітражний керуючий має право подавати до господарського суду заяву про дострокове припинення своїх обов'язків.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 07.10.2010 року на адресу місцевого господарського суду надійшла заява арбітражного керуючого Єгоренкова С.В. щодо звільнення його від обов'язків розпорядника майна боржника, яка мотивована переходом на державну службу та прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності (том 6, а.с. 61).

Судами встановлено, що 12.11.2010 року ініціюючим кредитором на виконання ухвали господарського суду міста Києва від 19.10.2010 року та у зв'язку зі звільненням арбітражного керуючого Єгоренкова С.В. від виконання обов'язків розпорядника майна боржника подано клопотання про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича (ліцензія серії В02 №286924) (том 6, а.с. 69).

Судами також встановлено, що до клопотання ініціюючого кредитора долучено заяву арбітражного керуючого Куліченка М.В. від 12.11.2010 року з клопотанням про призначення його розпорядником майна боржника (том 6, а.с. 70 -74).

З огляду на те, що кандидатура арбітражного керуючого Куліченка М.В. була запропонована ініціюючим кредитором згідно з клопотанням, заявленим в порядку, передбаченому абзацом 2 частини 2 статті 13 Закону, та за відсутності інших кандидатур, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Куліченка М.В.

З такими висновками місцевого господарського суду погодився суд апеляційної інстанції.

Колегія суддів касаційного суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Пунктом 64 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року №15 (v0015700-09) передбачено, що в ухвалі про призначення розпорядника майна суд має зазначити мотиви, з яких призначено певну кандидатуру та відхилено інші, що були запропоновані. При виборі кандидатури розпорядника майна судам слід враховувати освіту, досвід та показники роботи у попередніх справах, кількість справ, у яких бере участь арбітражний керуючий, наявність у нього організаційних та технічних можливостей виконувати обов'язки розпорядника майна у конкретній справі, страхування відповідальності арбітражного керуючого та інші обставини, які свідчать про здатність арбітражного керуючого належним чином виконувати передбачені Законом обов'язки.

Отже, вирішення питання про обрання та призначення кандидатури розпорядника майна (керуючого санацією, ліквідатора) підприємства-банкрута повинно здійснюватися судами з врахуванням вимог статей 31, 13 Закону та є прерогативою господарського суду.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, судом встановлено, що арбітражним керуючим Куліченком М.В. була подана заява з клопотанням про призначення його розпорядником майна боржника, однак не мотивовано встановлення обставин відповідності кандидатури арбітражного керуючого Куліченка М.В. вимогам, зазначеним у пункті 3 статті 31, 13 Закону.

Також судом першої інстанції призначено розпорядником майна боржника Кулініченка М.В., в той час як розглядалась та пропонувалась кандидатура Куліченка М.В. згідно поданої ним ліцензії (том 6, а.с. 72)

Суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу, в порушення приписів частин 1, 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повністю погодився з висновками місцевого господарського суду та не усунув зазначених вище порушень законодавства про банкрутство при призначенні розпорядника майна боржника.

Відтак, колегія суддів касаційного суду погоджується з доводами скаржника щодо неналежної мотивації висновків судів при призначенні розпорядника майном боржника Кулініченка М.В..

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що згідно з резолютивною частиною ухвали від 13.12.2010 року, судом першої інстанції призначено розпорядником майна боржника Кулініченка М.В., тоді як з матеріалів справи вбачається, що ліцензія на право на зайняття діяльністю арбітражного керуючого серії АВ №499026 видана Куліченку М.В..

Також колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що згідно з пунктом 5 резолютивної частини оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції продовжено строк процедури розпорядження майном на шість місяців (тобто з 13.12.2010 року до 12.06.2011 року), однак в резолютивній частині оскаржуваної ухвали зазначено про продовження строку процедури розпорядження до 12.06.2010 року, що не відповідає висновкам суду про 6-місячний строк тривалості процедури розпорядження майном.

З урахуванням викладеного, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кулініченка М.В. не можна вважати законними та обґрунтованими, їх потрібно скасувати, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи скаржника про можливість зупинення (припинення) провадження у справі про банкрутство на стадії касаційного розгляду у зв'язку з триваючим розслідуванням кримінальної справи №10-4353, порушеній за статтею 190 частина 4 КК України (2341-14) у Шевченківському районному управлінні міліції, колегія суддів касаційного суду вважає необґрунтованими з огляду на те, що таке клопотання виходить за межі предмету касаційного оскарження (оскаржувані судові акти, вирішували питання про призначення розпорядника майном боржника Кулініченка М.В. та не досліджували обставин можливого зупинення (припинення) провадження у справі про банкрутство).

Колегія суддів касаційного суду зазначає, що встановлення обставин шахрайського заволодіння коштами боржника за наслідком розслідування у кримінальній справі (згідно вироку суду або постанови про закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав) може бути підставою перегляду судового рішення про стягнення грошової суми з боржника на користь ініціюючого кредитора, внаслідок чого, провадження у справі може бути припинено, як таке, що порушено необґрунтовано. Однак, незалежно від зупинення провадження у справі про банкрутство, суд повинен здійснити заміну розпорядника майна боржника у випадку неможливості виконання повноважень розпорядника майном боржника, якого було призначено судом.

При новому розгляді справи суду належить розглянути заяву ініціюючого кредитора про призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Куліченка М.В., перевірити відповідність кандидатури арбітражного керуючого Куліченка М.В. вимогам, що передбачені статтями 31, 13 Закону, та в судовому засіданні з викликом учасників провадження у справі дійти висновку про наявність чи відсутність правових підстав для призначення розпорядником майна боржника кандидатури, поданої ініціюючим кредитором.

На підставі викладеного та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2012 року та ухвалу господарського суду Київської області від 13.12.2010 року у справі №44/226-б скасувати.

Справу №44/226-б направити на новий розгляд клопотання про призначення розпорядника майна боржника Куліченка М.В. до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.