Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого судді Овечкіна В.Е.,суддів Чернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ТОВ "Експресс-ВЛ" на постанову від 14.05.2012 р. Севастопольского апеляційного господарського суду у справі № 5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011 господарського суду м. Севастополя за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків Крим споживспілки до ТОВ "Експресс-ВЛ" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Кримської республіканської спілки споживчих товариств про визнання недійсним договору про дольову участь в реконструкції будівлі за участю представників:

позивача: Саламахина О.Д., дов. №9, від 25.02.2011 р;

відповідача: ОСОБА_5, наказ №1, від 09.01.2008 р;

третьої особи: не з'явився;

Постановою Вищого господарського суду України від 26.07.2011 р. справа направлялась на новий розгляд (т.7, арк.76).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 16.01.2012 року в задоволенні позову про визнання недійсним договору про дольову участі у реконструкції нерухомості від 12.02.1997 року відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності (суддя О. Янюк), (т.9, арк.2).

суддя-доповідач Цвігун В.Л.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 р. (судді Т.Фенько, О. Проценко, Н. Воронцова), рішення місцевого суду від 16.01.2012 р скасовано. Прийняте нове рішення яким спірний договір визнано недійсним.

ТОВ "Експресс-ВЛ" в поданій касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити без змін рішення місцевого суду. Вважає, що апеляційна інстанція не виконала обов'язкові до виконання вказівки викладені в постанові ВГСУ від 26.07.2011 р. та не спростувала факти встановлені місцевим судом, а саме, що Управління кооперативної торгівлі ринків Кримспоживспілки є неналежним позивачем. Апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, а тому дійшов помилкового висновку, що договір в 2001 році укладений неуповноваженою особою, а строк позовної давності не пропущений. постанова прийнята апеляційним судом з порушенням вимог ст.ст. 35, 36, 43, 105, 111-12 ГПК України, без застосування ст.ст. 15, 16, 182 ЦК України та ст. 63 ЦК УРСР; неправильно застосовані ст.ст. 29, 48- 58 ЦК УРСР.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

30.11.1993 на підставі розпорядження Гагарінської районної державної адміністрації (ОКПО №22240466) проведена державна реєстрація відповідача як юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1 арк. 68-86; т.4 арк. 113-114).

05.08.1998 здійснена державна реєстрація позивача-Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (ОКПО 30026756) як юридичної особи із структурними підрозділами (філіями), у тому числі в місті Севастополі (т.1, арк. 20-24; т.3 арк. 6; т.4, арк. 68-69, 95). Ця юридична особа входить до Кримської республіканської спілки споживчих товариств (ОКПО 05501267) (т.1, арк. 94-105; т.3, арк. 7; т.4, арк. 96). До цього, в місті Севастополі існували засновані Кримською республіканською спілкою споживчих товариств юридичні особи:

з 24.01.1994 Севастопольський міськкоопринкторг (ОКПО 20750312), який зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 13.06.1994 за №ПК-11/6955, про що 18.09.1996 видане відповідне свідоцтво (т.1 а.с.23);

постановою засновника від 12.06.1997 №108 Севастопольський міськкоопринкторг підлягав реорганізації в філію позивача -Севастопольський міський ринковий торг управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки. 12.08.1998 позивачем затверджено Положення про цю філію, за яким філія є правонаступником юридичної особи - Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312); вказане Положення про філію позивача було зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 28.03.2000 за №ФЛ-11/10755 та того ж дня внесені відомості до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України про філію з ОКПО 20750312, тобто з тим же ОКПО, який мала юридична особа Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (т.1, арк. 18-19, 28-29, 36-37).

19.11.2003 Севастопольською міською державною адміністрацією за №ФЛ-11/12491 погоджено Положення про Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (т.1, арк.30-35), за цим Положенням Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки (скорочена назва "Міськкоопринкторг") є структурним підрозділом (без права юридичної особи) Управління "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки, але має самостійний баланс, розрахунковий рахунок та інші рахунки в банках, печатку та штамп з своєю назвою.

Отже, на час укладення спірного договору існувала юридична особа споживче госпрозрахункове підприємство Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга" (Севастопольський міськкоопринкторг), який діяв на підставі Статуту споживчого госпрозрахункового підприємства Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга", затвердженого головою правління Кримспоживспілки у 1994 році (т.2, арк. 49-51).

12.02.1997 між ТОВ "Експресс-ВЛ" в особі директора ОСОБА_5, діючої на підставі Статуту, та Севміськкоопринкторгом, який зазначений у договорі як структурний підрозділ Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в особі директора ОСОБА_6, діючого на підставі Статуту, уклали договір про дольову участь у реконструкції приміщення лабораторії з надбудованою прибудовою до першого поверху головного корпусу Центрального ринку (т.1, арк. 13-15, далі - Договір).

Предметом Договору є спільна діяльність сторін по дольовій участі у реконструкції вже існуючого приміщення лабораторії (частини головного корпусу центрального ринку), результатом якої є побудова будівлі на перекритті та стінах лабораторії для розміщення в ньому кафе "Експрес-ВЛ", що розташована на земельної ділянці по вулиці Щербака в місті Севастополі на території Центрального ринку (п.п.1.1 Договору). Договір набирає сили з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.п.4.1 Договору).

Розділом 5 Договору встановлено, що після закінчення реконструкції та здачі об'єкту в експлуатацію, розподіл результатів спільної діяльності здійснюється у наступному порядку:

у власність відповідача переходить кафе "Експрес- ВЛ", площею будівлі за зовнішньою стороною 89,4 кв.м, що зазначене на плані літерою А-2, внутрішня площа будівлі 73,4 кв.м (п.п.5.1 Договору); незавершене будівництво, обладнання, матеріали та інші цінності, що придбані для реконструкції об'єкту за Договором (п.п.5.2);

Севміськкоопринкторг отримує зазначені у п.2.1 Договору виконані роботи загальною кошторисною вартістю 13 332 грн. (прибраний та заасфальтований майданчик біля входу в пасаж площею 30 кв.м, реконструйовані сходи та встановлення чавунних грат, асфальтування площі 100 кв.м біля входу в пасаж).

За угодою до Договору, що є невід'ємною частиною договору, сторони домовилися, що збудоване за рахунок відповідача кафе "Експресс-ВЛ" загальною площею 89,4 кв.м. є власністю відповідача (т.1, арк.16).

Право власності на головний корпус Центрального ринку та підземний туалет в цілому, який складається, зокрема, з головного корпусу літ."А", яке розташоване на вул. Щербака,1, оформлено позивачем 30.10.2002, про що останньому було видано свідоцтво від 30.10.2002 на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.06.2000 №971-р (т.2, арк. 106).

Відповідно до п.39 Статуту Кримспоживспілки, що був прийнятий на ХІІ з'їзді споживчої кооперації Криму 24.12.1993 (т.7, арк.95-121), Кримспоживспілка самостійно володіє, користується та розпоряджається належним їй майном та реалізує права власника через свої органи (з'їзд, рада, правління) у відповідності з їхньою компетенцією, визначеною цим Статутом.

Відповідно до абз.2 розділу І Статуту споживчого госпрозрахункового підприємства Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга", затвердженого головою правління Кримспоживспілки у 1994 році, що діяв на час підписання спірного Договору (т.2, арк. 49-51), підприємство є споживчим госпрозрахунковим та знаходиться у власності Кримспоживспілки. Підприємство у своїй діяльності керується діючим законодавством України, Республіки Крим, постановами Кримспоживспілки та даним Статутом.

Розділом ІІІ зазначеного Статуту визначені повноваження директора підприємства, зокрема, що останній розпоряджається на основі права повного господарського відання майном та коштами, закріпленими за підприємством, укладає договори, відкриває в установах банку розрахункові та інші рахунки; без погодження власника (Кримспоживспілки) не має право на відчуження майна, або передачу в оренду.

Під час укладення Договору 12.02.1997 р. ОСОБА_6 був директором Севміськкоопринкторга та був звільнений розпорядженням від 28.07.1998 №181-р з 28.07.1998 (т.2, арк. 19-20). З 29.07.1998 директором Севастопольського міськкоопринкторга призначений ОСОБА_7 (т.2, арк. 22-23). Проте, за висновком судової експертизи по даній справі підпис від імені ОСОБА_6 виконаний ним (т.3, арк. 84-88), але відтиск печатки на цьому договорі не відповідає наданому зразку печатки, що встановлено висновком судової експертизи по цій справі (т.3, арк. 91-106).

Спірний договір у встановленому Статутом порядку із Кримспоживспілкою не погоджувався. Доказів протилежного відповідач суду не надав.

Станом на травень 2001 року відповідачем за погодженим проектом (який розроблений Севастопольською філією державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "Дніпроектреконструкція") здійснена реконструкція перекриття лабораторії пасажу, в результаті якої створена нова річ - кафе "Експресс-ВЛ". Цей об'єкт нерухомості 17.10.2001 прийнятий в експлуатацію державною комісією, про що складений Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкту "реконструкція лабораторії з прибудовою кафе "Експрес-ВЛ"", розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 від 11.10.2001.

Із змісту даного Акту вбачається, що за замовленням відповідача була здійснена реконструкція, в результаті якої збудовано кафе загальною площею 119 кв.м. (миюча і кухня 45,6 кв.м., обідня зала - 73,4 кв.м). Будівельно-монтажні роботи здійснювались з 1989 по 1991 роки. До складу державної комісії входив директор Севміськкоопринкторгу ОСОБА_7, який підписав зазначений акт та скріпив його печаткою. Проте, зазначений факт спростовується висновками експерта №3307 судово-технічної експертизи від 10.02.2006 якою встановлено, що відтиснення печатки "горкоопринторг код 20750312" на зазначеному акті не відповідають відтисненням печатки "горкоопринторг код 20750312", представленим на дослідження як зразки. Щодо наявного підпису в акті напроти прізвища ОСОБА_7, то відповідно до висновку експерта від 26.07.2005 №2/136 (т.3, арк. 70-71) підписи від імені ОСОБА_7 виконані не ОСОБА_7, а іншою особою.

Посилання позивача на п.6.4. Договору, на проект реконструкції від 2001 року (т.1, арк. 15), на підставі якого дійсно відбувалась реконструкція (т.1, арк.111-130) суд не може прийняти до уваги, оскільки відсутність факту додруковування, на чому наполягає відповідач, спростовується висновками експерта №3307 за судовою технічною експертизою від 10.02.2006 (т.3, арк. 91-106).

30.10.2001р. право власності на новостворену в результаті реконструкції перекриття пасажу річ, а саме: прибудови обідньої зали за літерою "А-2" площею 73,4 кв.м. до будівлі №1 по вул. Щербака міста Севастополя, оформлено за відповідачем, що підтверджується відповідним свідоцтвом (т.5, арк.25).

У період з 1998 по 2005 роки, крім вказаного вище спірного договору, між позивачем та Севастопольським міськкоопринкторгом існували правовідносини з оренди торгового павільйону площею 104 (105) кв.м., на Центральному ринку (т.1, арк. 38-54).

По кримінальній справі з обвинувачення ОСОБА_5 (керівника відповідача) по ч.2 ст.366, ч.3 ст.358, ч.4 ст.190, ст.15, ч.4 с.190 Кримінального кодексу України (2341-14) вироку не прийнято, ця справа за постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 17.10.2007 направлена на додаткове досудове слідство.

05.11.2008 кримінальна справа відносно ОСОБА_5 припинена за відсутністю в її діях складу злочину по ч.2 ст. 364 та ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України, за недоведеністю - по ч.2 ст. 366, ч.3 ст. 358, ст. 15, ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364 Кримінального кодексу України, але порушена справа по факту ознак злочину по ч.1 ст. 358 Кримінального кодексу України; з 26.11.2008 - зупинена через не встановлення особи, яка здійснила злочин (т.3, арк.122-124, 133-134; т.4, арк.15-27, 29, 31, 33, 40, 97-105, т.7 арк. 3-4).

До позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше (п.7 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України (435-15) ).

Оскільки Договір було укладено до набрання чинності ЦК України (435-15) від 16.03.2003, суд при розгляді даної справи до правовідносин між сторонами застосовує положення Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) від 18.07.1963 (надалі - ЦК УРСР (1540-06) ).

Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки (ст. 71 ЦК УРСР).

Згідно ст. 75 ЦК УРСР позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Як стверджує позивач про своє порушене право він дізнався з листа від 21.01.2005 №4, у якому відповідач уперше заявив про наявне у нього права власності на обідню залу кафе.

Місцевий суд дійшов висновку, що укладення відповідних договорів оренди на перекриття лабораторії у період з 1998 по 2005 роки, лист відповідача щодо перерахунку орендної плати з 2001 року, непідписання акту державної технічної комісії про прийом в експлуатацію закінченого об'єкта реконструкції лабораторії з прибудовою кафе "Експресс-ВЛ" від 11.10.2001 не підтверджують факту необізнаності позивача протягом більш ніж 8 років про існування спірного договору, який порушує його права.

Спірний договір укладений між сторонами 12.02.1997, отже перебіг строку позовної давності починається з 13.02.1997 та закінчується 13.02.2000. До суду позивач звернувся 11.04.2005, тобто після спливу строку позовної давності.

Натомість суд апеляційної інстанції дійшов протилежних висновків та зазначив наступне.

Протягом 1988-1991 років здійснювалося будівництво закусочної "Пишка" (у подальшому перейменованої у кафе "Експрес"), про що свідчать наказ Управління громадського харчування Виконкома міськради від 08.01.1988 №11 "Про підготовку до проведення Дня народження міста у 1988 році"; відповідні робочі проекти щодо пристрою вітражів та крівлі у закусочної "Пишка" на Центральному ринку, де замовником виступав Комбінат громадського харчування; рішення Виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів від 14.08.1990 №9/329 "Про виділення додаткових коштів дирекції "Експрес", відповідно до якого було виділено додаткові кошти дирекції "Експрес" для оплати робіт по капітальному ремонту кафе "Експрес" у сумі 30,0 тис. руб.; акт державної технічної комісії про приймання в експлуатацію закінченого об'єкту реконструкцією лабораторії з прибудовою кафе "Експрес ВЛ", розташованого на території Центрального ринку по вул. Щербака, 1 від 11.10.2001, відповідно до якого будівельно-монтажні роботи здійснювалися протягом 1989-1991 років (т. 1, арк. 131-151; т. 6, арк. 3-14, 39-50).

Сторони не оспорюють того факту, що головний корпус за літерою "А" (пасаж) в місті Севастополі, вул. Щербака, 1, був та є власністю Кримської республіканської спілки споживчих товариств, про що останньому на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.06.2000 №971-р було видано свідоцтво від 30.10.2002 (т.1, арк. 57, т.2, арк. 103-106), його титульним власником зараз є позивач, а станом на 12.02.1997 - юридична особа?Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (ОКПО 20750312).

12.02.1997 за пропозицією відповідача від 05.02.1997 (т. 3, арк. 12) між відповідачем та Севміськкоопринкторгом, що виступає як структурний підрозділ від імені юридичної особи - Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки в особі директора ОСОБА_6, у простій письмовій формі був укладений договір про дольову участь у реконструкції частини вказаної будівлі пасажу, а саме, реконструкції перекриття приміщення лабораторії з надбудовою прибудови до першого поверху пасажу (т.1, арк. 13-17).

Розділом ІІІ Статуту споживчого госпрахункового підприємства Севастопольського міського кооперативного торгу та ринку "Міськкоопринкторга", затвердженого головою правління Кримспоживспілки у 1994 році, що діяв на час підписання спірного Договору (т.2 арк. 49-51), визначені повноваження директора підприємства, зокрема, що останній розпоряджається на основі права повного господарського відання майном та коштами, закріпленими за підприємством, укладає договори, відкриває в установах банку розрахункові та інші рахунки; без погодження власника (Кримспоживспілки) не має право на відчуження майна, або передачу в оренду.

Під час укладення Договору ОСОБА_6 був директором Севміськкоопринкторга та був звільнений за розпорядженням від 28.07.1998 №181-р з 28.07.1998 р. (т.2, арк. 19-20), з 29.07.1998 р. директором Севастопольського міськкоопринкторга призначений ОСОБА_7 (т. 2, арк. 22-23). При цьому, за висновком судової експертизи по даній справі підпис від імені ОСОБА_6 виконаний ним (т.3, арк. 84-88), але відтиск печатки на цьому договорі не відповідає наданому зразку печатки, що встановлено висновком судової експертизи по цій справі (т.3, арк. 91-106).

Спірний договір у встановленому Статутом порядку із Кримспоживспілкою не погоджувався. Доказів протилежного відповідач а ні в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції не надав.

Станом на травень 2001 року відповідачем за проектом (замовлення №8254/2001), який розроблений Севастопольською філією державного науково-дослідного та проектно-вишукувального інституту "Дніпроектреконструкція", здійснена реконструкція перекриття лабораторії пасажу, в результаті якої створена нова річ-кафе "Експресс-ВЛ", цей об'єкт нерухомості 11.10.2001 прийнятий в експлуатацію державною комісією.

Із змісту даного Акту вбачається, що за замовленням відповідача була здійснена реконструкція, в результаті якої збудовано кафе загальною площею 119 кв. м (миюча і кухня 45,6 кв. м, обідня зала - 73,4 кв. м). Будівельно-монтажні роботи здійснювались з 1989 по 1991 роки. У склад державної комісії входив директор Севміськкоопринкторгу ОСОБА_7, який підписав зазначений акт та скріпив його печаткою.

Щодо наявного підпису в акті напроти прізвища ОСОБА_7, то відповідно до висновку експерта від 26.07.2005 №2/136 (т.3, арк. 70-71) підписи від імені ОСОБА_7 виконані не ОСОБА_7, а іншою особою.

Відповідно до п.п. 6.4 оспорюваного договору 1997 р. додатком до нього визначено, зокрема: вищезазначений проект кафе "Експрес ВЛ" (замовлення №8254/2001), на підставі якого дійсно відбувалась реконструкція (т.1, арк. 111-130), при цьому відсутність факту додруковування підтверджується висновками експерта №3307 за судовою технічною експертизою від 10.02.2006 (т.3, арк. 91-106).

Апеляційний суд дійшов висновку,що спірний договір був надрукований та підписаний упродовж 2001 року, при цьому ОСОБА_6 у 2001 році вже не був директором Севміськкоопринкторга.

30.10.2001 право власності на новостворену в результаті реконструкції перекриття пасажу річ, а саме: прибудови обідньої зали за літерою "А2" площею 73,4 кв. м до будівлі №1 по вул. Щербака міста Севастополя, оформлено за відповідачем, що підтверджується відповідним свідоцтвом (т.5, арк. 25).

У період з 1998 по 2005 роки, крім вказаного вище спірного договору, між позивачем та Севастопольським міськкоопринкторгом існували правовідносини з оренди торгового павільйону площею 104 (105) кв. м, на Центральному ринку, фактично об'єктом оренди було перекриття лабораторії пасажу (т.1, арк. 38-54).

Однією з підстав, в обґрунтування доводів недійсності договору, є підписання його колишнім директором Севастопольського "Міськкоопринкторг" у 2001 році, що, у свою чергу, свідчить про укладення угоди неуповноваженою особою.

Угода, укладена представником юридичної особи або керівником її відособленого підрозділу без належних повноважень на її укладення або з перевищенням цих повноважень, повинна бути згідно зі статтею 48 ЦК УРСР визнана недійсною, як така, що не відповідає вимогам закону.

Як вже зазначалось, на час укладення спірного договору існувала юридична особа споживче госпрозрахункове підприємство Севастопольський міський кооперативний торг та ринок "Міськкоопринкторг" (Севастопольський міськкоопринкторг), а не Севміськкоопринкторг, який зазначений у договорі як структурний підрозділ Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки, яке, у свою чергу, було створено лише 05.08.1998.

Спірний договір був надрукований та підписаний упродовж 2001 року, коли ОСОБА_6 вже був звільнений з посади директора, а тому вказані обставини свідчать про той факт, що ОСОБА_6, підписуючи спірний договір, діяв не у межах повноважень, при цьому, за висновком судової експертизи по даній справі відтиски печаток на спірному договорі, додатках до нього та акті держтехкомісії не відповідають відтиску печатки Севміськкоопринкторгу.

Крім того, оспорюваний договір у встановленому Статутом порядку із Кримспоживспілкою не погоджувався, як і не погоджувався робочий проект реконструкції кафе "Експресс-ВЛ", як це передбачалось п.п. 2.1. договору.

Зведення та капітальний ремонт кафе відбувалося ще з 1988 року, тобто задовго до укладення спірного договору. Як до, так і після укладення оспорюваного правочину, а саме до 2005 року, між сторонами укладались відповідні договори оренди, об'єктом оренди яких незмінно було перекриття лабораторії пасажу. Так, із договору здачі в оперативну оренду основних засобів від 27.12.1999 № 89 та із типового договору від 01.01.2002 № 45, укладених між Севастопольським міськкоопринкторгом (Орендодавець) та ТОВ "Експрес-ВЛ", вбачається, що оперативна оренда передбачає передачу орендатору права користування основними засобами, які належать орендодавцю на строк не більше одного року із обов'язковим поверненням цих основних засобів орендодавцю, при цьому передача основних засобів в оперативну оренду не означає передачу орендатору права власності на це майно. Власником орендованих основних засобів залишається орендодавець, а орендатор користується ними протягом строку оренди, без права суборенди та без права приватизації.

Таким чином, не можна стверджувати про наступне схвалення Управлінням "Кримкоопринкторг" Кримспоживспілки спірного договору 1997 р., з огляду на його необізнаність щодо факту укладення цього договору до 2005 року, унаслідок чого оспорюваний договір за приписами статей 48, 63 ЦК УРСР є недійсним.

Стосовно строків позовної давності апеляційний суд зазначив, що упродовж дії договорів оренди орендатор виконував свої обов'язки щодо сплати орендної плати та пролонгації договорів належним чином, при цьому в жодному з цих договорів не зазначалось наявність права власності на кафе "Експрес" у відповідача, а навпаки власником об'єкту оренди був зазначений позивач чи його структурні підрозділи, при цьому, ніяких змін під час дії цих договорів сторонами в них не вносилось.

Разом з тим, відповідач лише у 2005 році повідомив позивача листом від 21.01.2005 за вих. №4 про наявність у нього права власності на кафе "Експресс-ВЛ", внаслідок чого колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивач не пропустив строк позовної давності, звернувшись з позовом до суду 11.04.2005 р.

З огляду на встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) правочин повинен відповідати вимогам законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Ст. 63 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору про спільну діяльність від 12.02.1997 р., встановлено, що правочин, здійснений від імені іншої особи особою, неуповноваженою на його здійснення або з перевищенням повноважень, створює, змінює та припиняє цивільні права та обов'язки для представляємої особи лише у випадках наступного схвалення правочину цією особою. Правочин що не відповідає зазначеним вимогам відповідно до ст. 48 ЦК УРСР визначається недійсним.

Встановивши, що:

1. Закусочна "Пишка" (кафе "Експрес") будувались ще в 1988-1991 роках.

2. З 1998 по 2005 р. відповідач орендував перекриття пасажу під кафе по договорам оренди нерухомості без права її приватизації.

3. Спірний договір про дольову участь в реконструкції будівлі не міг бути підписаний 12.02.1997 р., оскільки в п.6.4 вказано що реконструкція здійснюється на підставі проекту 2001 року. Судовою експертизою встановлено, що даний пункт до договору не додруковувався.

4. На час підписання спірного договору 12.02.1997 р. існувала юридична особа Споживче госпрозрахункове підприємство Севастопольський міській кооперативний торг та ринок "Міськкооприторг" (Севастопольський міськкооприторг). А в спірному договорі стороною вказано Севміськооприторг структурний підрозділ Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки. Положення про це Управління було погоджено 19.11.2003 р., що встановлено рішенням місцевого суду.

5. Оцінивши зазначені факти апеляційний суд дійшов висновку що спірний договір не міг бути підписаний 12.02.1997 р. Він був підписаний впродовж 2001 року коли Василенко (що його підписав) вже не був директором Севміськооприторгу. Акт державної техкомісії по прийому об'єкту в експлуатацію від 11.10.2001 р. директор ОСОБА_7 не підписував, що підтверджується висновком експертизи.

Надавати іншу оцінку встановленим обставинам та додатково їх досліджувати виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, встановлені ст. 111-7 ГПК України, а тому доводи касаційної скарги щодо неповного встановлення обставин справи, колегією суддів відхиляються.

Доводи скарги щодо неналежного позивача у справі спростовується довідкою №09/2-6-19/55 від 14.01.2003 про включення до ЕДРПОУ юридичної особи "Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки" (том.1, арк.24). Судом першої інстанції в рішенні зазначено, що з 19.11.2003 р. Севастопольський міський та ринковий торг Управління "Кримкооприторг" Кримспоживспілки є структурним підрозділом (без прав юрособи) Управління "Кримкооприторг" Кримспоживіспілки.

Апеляційний суд, встановивши та оцінивши факти щодо оренди відповідачем спірних торгових площ до 2005 р. і тільки листом від 21.01.2005 р. №4 відповідач поставив позивача до відома про наявність у нього права власності на кафе "Експрес-ВЛ", цілком обґрунтовано дійшов висновку що про порушення своїх прав позивач дізнався отримавши зазначений лист. За таких встановлених обставин апеляційний суд правильно вказав що строк позовної давності для звернення з позовом до суду позивачем не пропущено.

Висновок апеляційного суду про невідповідність спірного договору вимогам закону підписання його неуповноваженою особою, відповідає встановленим обставинам та дослідженим матеріалам справи.

Підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні, оскільки вона прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та дотриманням вимог процесуального права і доводи касаційної скарги з цього приводу є необґрунтованими. Підстави для застосування ст. 182 ЦК України відсутні, оскільки в даній справі предметом позову є недійсність угоди про дольову участь в реконструкції нерухомості. Якщо відповідач вважає що його права порушені, то на підставі ст.ст. 15, 16 ЦК України він не позбавлений права на їх захист подати до суду власний позов.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, - Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ТОВ "Експресс-ВЛ" залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.05.2012 у справі №5020-9/134-2/369-9/196-12/255-1250/2011-без змін.