( Додатково див. рішення господарського суду Запорізької області (rs22035342) ) ( Додатково див. постанову Донецького апеляційного господарського суду (rs24270588) )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М. Студенця В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мережна постанову та на рішення Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року господарського суду Запорізької області від 15.03.2012 рокуу справі господарського суду Запорізької областіза позовом Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до 1. Фізичної особи-підприємця Ліпай Івана Володимировича 2.Фізичної особи-підприємця Кулик Федора Івановича про стягнення 42 072,42 грн.

в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з'явився; - ФОП Ліпай І.В.:Ліпай І.В.,- ФОП Кулик Ф.І.:не з'явився;

В жовтні 2011 року ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ПП Ліпай І.В., про стягнення заборгованості за договором на використання електричної енергії від 25.06.1999 року №4690 у розмірі 42 072,42 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.03.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПП Ліпай І.В. на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 20 080,31 грн. основного боргу. В інший частині позову відмовлено. В позові до відповідача-2 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, зокрема, наявністю підстав для стягнення заборгованості за електроенергію у період дії договору.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2012 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж до ПП Ліпай І.В. про стягнення 20 080,31 грн. основного боргу, в цій частині прийнято нове рішення про відмову у позові. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін. Стягнуто з ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж на користь ПП Ліпай І.В. 804,75 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.05.2012 року скасувати, рішення господарського суду Запорізької області від 15.03.2012 року змінити, стягнути з ПП Ліпай І.В. на користь ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж 42 072,42 грн. боргу за спожиту електроенергію.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.06.1999 року між ВАТ "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж та ФОП Ліпай І.В. було укладено Договір № 4690 про користування електричною енергією.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що кожний місяць до 14 години другого робочого дня, наступного за звітним місяцем (звітним періодом) ФОП Ліпай І.В. направляє свого представника у відділ збуту для пред'явлення звіту (рапорту згідно додатку №12) про спожиту електроенергію (активну та реактивну) за розрахунковий період, документів підтверджуючих оплату за спожиту електроенергію за розрахунковий період та отримання платіжних документів для оплати електроенергії у наступному звітному періоді.

Відповідно до п. 4.3 договору, остаточний розрахунок за електроенергію та потужність, оплата за споживання та генерацію реактивної електроенергії, що розраховані по наданому згідно п. 4.2 рапорту (звіту), а також інші платежі за розрахунковий період здійснюються за платіжними вимогами-дорученнями, що направляються відповідачу-1 позивачем.

Відповідач-1 зобов'язаний здійснити оплату у 5-ти денний строк після дати, вказаній у платіжному документі (п. 4.4 договору).

Предметом позовних вимог є стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за цим договором в розмірі 42 072,42 грн. за період з 01.03.207 року по 22.09.2009 рік.

Рішенням господарського суду Запорізької області у справі №61/102/10 від 01.08.2011 року за позовом ВАТ "Запоріжжяобленерго" до ФОП Ліпай І.В. встановлено факт продажу ФОП Ліпай І.В. спірного приміщення за договором від 04.05.2007 року ФОП Кулик Ф.І., що у подальшому стало підставою для реєстрації права власності на майно за останнім.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що предметом розгляду справи №61/102/10 була заборгованість ФОП Ліпай І.В. перед позивачем за спожиту електроенергію на спірному об'єкті, але, за договором №4690 від 19.03.2007 року за період з 01.08.2009 року по 22.09.2009 року в сумі 4710,02 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги у справі №61/102/10, позивач вказував на те, що договір №4690 від 19.03.2007 року виконувався сторонами до спірного періоду.

Рішенням суду у справі №61/102/10 було встановлено факт підписання позивачем з невідомою особою від імені ФОП Ліпай договору №4690 від 19.03.2007 року про постачання електричної енергії на спірний об'єкт, відповідно з чим, в задоволенні позову було відмовлено на підставі того, що зазначений договір ФОП Ліпай не підписувався, а отже і не укладався, що виключає підстави для стягнення боргу на його підставі.

В той же час, рішенням суду у справі №61/102/10 договір №4690 від 19.03.2007 року не визнано недійсним.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких встановлених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що укладаючи з невідомою особою новий договір №4690 від 19.03.2007 року та постачаючи на його підставі на спірний об'єкт електричну енергію до моменту відключення - 23.09.2009 року, позивач відмовився від договору за тим же номером по постачанню електричної енергії на той же об'єкт від 25.06.1999 року.

Згідно до вимог п. 6.11 Правил в редакції, що діяла на спірний період, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Покази розрахункових засобів обліку знімаються представником електропередавальної організації (основного споживача) та підтверджуються споживачем відповідно до договору. За домовленістю сторін у договорі може бути передбачений інший порядок зняття показів розрахункових засобів обліку.

Пунктом 6.13 Правил встановлено, що у передбачений договором термін за результатами розрахункового періоду споживачем, постачальником електричної енергії, електропередавальною організацією (основним споживачем) на підставі даних розрахункового обліку електричної енергії визначається фактичний обсяг переданої та поставленої споживачу (субспоживачу) електричної енергії та оформляється акт про використану електричну енергію (акт прийняття-передавання товарної продукції).

Згідно зі ст.526. ЦК України (435-15) , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищевикладене та те, що ФОП Ліпай, відчужуючи спірне приміщення за договором від 04.05.2007 року -припинив фактичне споживання електричної енергії за договором від 25.06.1999 року, а також приймаючи до уваги відсутність доведення позивачем фактичного обсягу спожитої відповідачем електроенергії, направлення ним рахунків ФОП Ліпай для оплати до моменту укладення договору на постачання електричної енергії від 19.03.2007 року, висновок апеляційного господарського суду про безпідставність позовних вимог є вірним.

Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, постанова суду апеляційної інстанції є такою, що прийнята на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, а висновки зроблені у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваної постанови, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.