Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.06.2011р. позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задоволені, стягнуто з Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суму основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 3 248 548грн.01коп., пеню в розмірі 250 683грн.95 коп., інфляційні в розмірі 441 970грн.72коп., 3% річних в розмірі 129 622грн.72коп., судові витрати з державного мита в розмірі 25 500грн. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказане рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.09.2011р. залишено без змін.

06.07.2011р. на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 20.06.2011р. видано наказ.

07.02.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" звернулось до суду першої інстанції з заявою про визнання наказу від 06.07.2011р. таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в розмірі 250 683грн.9 коп., інфляційних в розмірі 441 970грн.72коп., 3% річних в розмірі 129 622грн.72коп., оскільки ця заборгованість підлягає списанню відповідно до Закону України "Про деякі питання списання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", як така що нарахована на заборгованість за природний газ, спожитий відповідачем протягом листопада-грудня 2009р., січня-квітня 2010р., та не сплачена станом на дату набрання чинності цим законом.

Ухвалою від 17.02.2012р. Господарський суд Запорізької області (суддя Горохов І.С.), яка залишена без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.12р. (судді: Приходько І.В. Колядко Т.М., Скакун О.А.) відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені в розмірі 250 683грн.95коп., втрат від інфляційних процесів в розмірі 441 970грн.72коп., 3% річних в розмірі 129 622грн.72коп.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на вищезгадані судові рішення та просить їх скасувати, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом правових норм, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" не підлягає задоволенню.

Як вже було зазначено, рішенням місцевого господарського суду, яке постановою апеляційного господарського суду було залишено без змін, з Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж, правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" стягнуто суму основного боргу за поставлений природний газ в розмірі 3 248 548грн.01коп., пеню в розмірі 250 683грн.95 коп., інфляційні в розмірі 441 970грн.72коп., 3% річних в розмірі 129 622грн.72коп., судові витрати з державного мита в розмірі 25 500грн. та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На виконання рішення місцевого господарського суду видано наказ.

Згідно ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом (606-14) , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону (606-14) та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону (606-14) підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Обов'язки державних виконавців визначені ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до абз. 1 ч. 2 якої державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом (606-14) .

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: 1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; 4) в інших передбачених законом випадках. Отже, як випливає із приписів даної правової норми, у випадках визначених даною правовою нормою державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону та, крім того, відповідає вимогам ст. 18 цього Закону.

Правила щодо закінчення виконавчого провадження встановлені ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", п. 14 ч. 1 якої визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Враховуючи приписи вищенаведених норм, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі".

Згідно ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Оскільки місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом норми матеріального та процесуального права порушено не було, то підстави для скасування даних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мелітопольські теплові мережі" залишити без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.04.12р. у справі № 15/5009/2115/11 -без змін.