Волковицької Н.О. -головуючого Гоголь Т.Г. Костенко Т.Ф.за участю представників сторін:позивача Март'янова Н.В. -дов. від 03.01.2012 р. відповідачане з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином прокуратури Коркішко В.М. прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посвідчення № 19 третьої особине з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином ВДВС не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чиномрозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській областіна постановувід 07.06.2012 року Одеського апеляційного господарського судуза скаргою Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони Українина дії Державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській областіу справі№ 20/17-1134-2011 господарського суду Одеської областіза позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України до Одеської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління державного казначейства України в м. Одесі про стягнення 123 006,07 грн.

04.07.2011 р. господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. у справі № 20/17-1134-2011, якою з Одеської міської ради на користь Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України стягнуто 123 006,07 грн. та судові витрати.

20.12.2011 р. до господарського суду Одеської області Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України подало скаргу на дії державного виконавця, в якій просило визнати неправомірними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Кравця О.В., яким винесено постанову про повернення наказу № 20/17-1134-2011 без виконання, скасувати постанову від 04.11.2011 р. ВП № 28145731 про повернення виконавчого документа стягувачеві та зобов'язати відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області прийняти наказ господарського суду Одеської області від 04.07.2011 р. у даній справі до виконання та здійснити виконання, обґрунтовуючи скаргу статтями 6, 47, 82 Закону України "Про виконавче провадження" та невжиттям державним виконавцем всіх заходів щодо виконання наказу суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2012 р. (суддя Щавинська Ю.М.) скаргу Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України задоволено частково, визнано недійсною постанову від 04.11.2011 р. ВП № 28145731 про повернення виконавчого документа стягувачеві. У задоволенні решти скарги відмовлено.

За апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області Одеський апеляційний господарський суд (судді: Таран С.В., Бойко Л.І., Величко Т.А.) постановою від 07.06.2012 р. ухвалу господарського суду Одеської області від 04.04.2012 р. скасував, скаргу Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України задовольнив частково, а саме:

- визнав дії відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області, яким винесено постанову про повернення наказу від 04.07.2011 р. № 20/17-1134-2011 без виконання, неправомірними;

- визнав недійсною постанову відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області від 04.11.2011р. ВП №28145731 про повернення виконавчого документа стягувачеві;

- в задоволенні решти скарги - відмовив.

Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.06.2012 р. та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України у повному обсязі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Доводи скарги обґрунтовані тим, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області не визначений Законом України "Про державну виконавчу службу" (202/98-ВР) як самостійний орган державної виконавчої служби і не може бути відповідачем у даній справі.

На думку заявника касаційної скарги, суд апеляційної інстанції помилково посилався на положення Порядку про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначено порядком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 р. (845-2011-п) та не врахував, що положення зазначеного Порядку, використовуються у тому випадку, коли у боржника наявні відкриті розрахункові рахунки в органі Державного казначейства, а Одеська міська рада не є розпорядником та одержувачем бюджетних коштів та не має рахунку, відкритого в органах держказначейства.

Скаржник зазначив, що при здійсненні виконавчого провадження державним виконавцем було вчинено всі необхідні заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) для забезпечення виконання вимог виконавчого документа, а тому відсутність відкритих розрахункових рахунків робить подальше виконання не можливим, у зв'язку з чим постанова держвиконавця від 04.11.2011 р. є законною та правомірною.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні прокурора та представника позивача, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи в даному випадку оскаржуються дії державної виконавчої служби в порядку виконання наказу господарського суду.

Статтею 121-2 Господарського процесуального кодексу України передбачено оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби та встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою ВП № 28145731 від 04.11.2011 р. виконавчий документ - наказ господарського суду Одеської області № 20/17-1134-2011 від 04.07.2011 р., було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що відсутність у боржника відкритих рахунків робить неможливим звернення стягнення на майно боржника.

Пунктом 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону (606-14) заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Південне управління капітального будівництва Міністерства оборони України звертаючись до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця та скасування постанови від 04.11.2011 р. вказував на те, що державним виконавцем не було вжито всіх заходів примусового виконання наказу господарського суду.

Задовольняючи скаргу суди виходили з того, що в силу статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом (606-14) заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець для здійснення своєчасного і повного примусового виконання наділений широкими правами, а саме: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, але ці права не є вичерпними.

Державний виконавець може здійснювати також інші повноваження, зокрема, виносити постанову про розшук майна боржника, вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом тощо.

Як було встановлено судами під час розгляду справи, із поданих підрозділом примусового виконання рішень матеріалів вбачається, що державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Одеській області окрім надіслання на адресу боржника, органу державного казначейства та податкового органу листів - запитів не було здійснено жодного заходу, направленого на розшук майна боржника, в тому числі на виявлення готівкових коштів. Державний виконавець міг та був зобов'язаний з'ясувати порядок фінансування діяльності Одеської міської ради, а не обмежуватись лише констатацією факту про відсутність відкритих рахунків. При цьому, відсутність даних щодо відкритих рахунків у Одеської міської ради саме як у юридичної особи, не свідчить про неможливість виконання рішення про стягнення з міської ради коштів, оскільки згідно частини першої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Одеська міська рада здійснює свою діяльність через свої органи, зокрема виконавчий комітет, відділи, управління, департаменти.

Судами попередніх інстанції було встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови органом державної виконавчої служби не було враховано положення частини другої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", якою унормовано, що рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ визначено порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011р. (845-2011-п) , пунктом 2 якого встановлено, що він застосовується до боржників, якими, зокрема, є розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, у зв'язку з чим судом апеляційної інстанції визнано помилковим твердження відділу примусового виконання рішень про те, що вказаний Порядок застосовується лише до боржників, у яких відкриті розрахункові рахунки в органах державного казначейства.

Згідно підпункту 2 пункту 4 цього Порядку, виконавчі документи у разі виконання рішень про стягнення коштів з боржників пред'являються до виконання органами державної виконавчої служби у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, державним виконавцем також були залишені поза увагою положення статті 55 Закону України "Про виконавче провадження", якою встановлено, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Зазначені особи зобов'язані подати на запит державного виконавця у визначений ним строк відомості про належне боржнику майно, що перебуває в них, та майно чи кошти, які вони мають передати боржнику. На належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається державним виконавцем на підставі ухвали суду в порядку, встановленому цим Законом (606-14) . За ухилення від виконання розпоряджень державного виконавця особою, в якої перебуває майно боржника, на неї може бути накладено стягнення відповідно до цього Закону (606-14) .

Натомість, як встановлено судом апеляційної інстанції органом державної виконавчої служби 04.11.2011 р. винесено оскаржувану постанову на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", необхідною умовою застосування якої є безрезультатність вжиття державним виконавцем всіх заходів, направлених на розшук майна боржника.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що суд апеляційної інстанції всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив, встановив та надав юридичну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, дійшов правильного висновку, про часткове задоволення скарги Південного управління капітального будівництва Міністерства оборони України на дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області, в зв'язку з чим постанова у даній справі підлягає залишенню без змін.

Твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.