розглянувши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року у справі за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж (правонаступником якого є ТзОВ "Мелітопольські теплові мережі) про стягнення 4263077,60 грн. за заявою ТзОВ "Мелітопольські теплові мережі",

Рішенням господарського суду Запорізької області від 9 серпня 2011 року в даній справі позовні вимоги позивача задоволено частково і стягнено з відповідача на користь позивача пеню в сумі 256450,78 грн., інфляційні витрати в розмірі 525256,50 грн., 3% річних в сумі 160547,58 грн., державне мито в сумі 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. В частині стягнення основного боргу в розмірі 3320813,74 грн. провадження у справі припинено на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору. На виконання вказаного рішення суду був виданий відповідний наказ.

14 лютого 2012 року до суду від ТзОВ "Мелітопольські теплові мережі" надійшла заява про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 19.08.2011 року №24/5009/2114/11 таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.02.2012 року в даній справі було здійснено процесуальну заміну відповідача -Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж його правонаступником -ТзОВ "Мелітопольські теплові мережі".

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 9 квітня 2012 року (суддя Азізбекян Т.А.) заяву ТзОВ "Мелітопольські теплові мережі" про визнання наказу господарського суду Запорізької області від 19.08.2011 року №24/5009/2114/11 таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16 травня 2012 року вказану ухвалу місцевого господарського суду скасовано. Визнано наказ господарського суду Запорізької області від 19.08.2011 року в справі №24/5009/2114/11 про стягнення суми пені у розмірі 256450,78 грн., суми інфляційних витрат у розмірі 525265,50 грн., суми 3% річних у розмірі 160547,58 грн., суми державного мита в розмірі 25500 грн., суми витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. таким, що не підлягає виконанню.

У касаційній скарзі скаржник просить вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, як прийняту з порушенням норми матеріального і процесуального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 116 ГПК України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Стаття 117 ГПК України передбачає, що господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника визнати наказ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.4 статті 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач звертаючись до суду з заявою про визнання наказу від 19.08.2012 року в даній справі таким, що не підлягає виконанню, послався на те, що Мелітопольське орендне підприємство теплових мереж було реорганізовано в ТзОВ "Мелітопольські теплові мережі", яке є правонаступником всіх прав та обов'язків відповідача і заборгованість відповідача, встановлена рішенням суду в даній справі, підлягає списанню відповідно до умов Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) . З огляду на зазначене, відповідач вважає спірний наказ таким, що виконаний в повному обсязі, оскільки заборгованість з пені, інфляційних витрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, повністю була списана відповідно до Протоколу списання заборгованості №1/2 від 26.09.2011 року. Також, платіжним дорученням №338 від 07.02.2012 року було перераховано ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" судові витрати в сумі 25736 грн.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію", який вступив в дію 04.06.2011 року, його дія поширюється на підприємства незалежно від їхніх форм власності, що виробляють, транспортують і постачають теплову та електричну енергію, надають послуги з диспетчерського управління об'єднаною енергетичною системою України, суб'єктів господарювання, що здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", ДК "Укргазвидобування", ДАТ "Чорноморнафтогаз" та ДП "Енергоринок".

На підставі ст.2 вказаного Закону підлягають списанню заборгованість (у тому числі встановлена судовими рішеннями) з пені, штрафних та фінансових санкцій (три відсотки річних та індекс інфляції), які нараховані підприємствам, зазначеним в статті 1 цього Закону, на заборгованість за природний газ, спожитий ними в період з 1 січня 1997 року по 1 січня 2011 року, і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом (3319-17) . Списання заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, здійснюється у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2011 року №894 (894-2011-п) , визначає механізм списання заборгованості (в тому числі реструктиризованої) за природний газ та електричну енергію, зокрема із сплати пені, штрафних та фінансових санкцій, які нараховані на заборгованість за природний газ відповідно до Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) .

Відповідно умов п.6 цього Порядку, для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, яка визначає обсяг заборгованості, яка підлягає списанню. Списання заборгованості проводиться на підставі протоколів зазначеної комісії, затверджених її головою. Датою списання заборгованості є дата затвердження протоколу.

Як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції при розгляді справи, на виконання вимог Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) , згідно з Порядком списання заборгованості за природний газ та електричну енергію, відповідно до Протоколу засідання Комісії з питань списання заборгованості від 26.09.2011 року №1/2, заборгованість відповідача перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" по стягненню пені, 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 942263,86 грн., нарахованих на суму заборгованості за поставлений природний газ за укладеним між сторонами у справі договором №06/09-1542-ТЕ-14 від 23.09.2009 року, встановлену рішенням місцевого господарського суду від 09.08.2011 року в даній справі, була списана.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що Протокол №1/2 засідання комісії з питань списання заборгованості за спожитий природний газ був затверджений директором Мелітопольського орендного підприємства теплових мереж Тюріним К.В. та підписаний ним 26.09.2011 року.

Листом №1184 від 28 вересня 2011 року відповідач повідомив позивача про списання заборгованості, згідно з Протоколом №1/2 від 26.09.2011 року (т.1, а.с. 116-117).

Відповідно до ч.1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

З огляду на викладене, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваної постанови апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про те, що зобов'язання відповідача щодо сплати пені, інфляційних та річних слід вважати припиненими, що є підставою для визнання наказу в цій частині таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, правовими нормами зазначеного Порядку списання заборгованості за природний газ та електричну енергію регулюється порядок списання заборгованості за спожитий газ, а не судових витрат по справі, що правильно було враховано відповідачем при сплаті ним позивачеві платіжним дорученням №338 від 07.02.2012 року судових витрат у сумі 25736 грн.

Тобто, в даному випадку, як правильно було встановлено судом апеляційної інстанції, зобов'язання було припинено добровільним виконанням боржника, що є підставою для визнання спірного наказу і в цій частині таким, що не підлягає виконанню.

Згідно ч.1 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" (3319-17) заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документу.

Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційний господарський суд зробив правильний висновок про те, що наказ господарського суду Запорізької області від 19 серпня 2011 року в даній справі є таким, що не підлягає виконанню.

Суд апеляційної інстанцій повно і всебічно з'ясував та перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку всім доказам та прийняв законну і обгрунтовану постанову, яку необхідно залишити без змін.