Ткаченко Н.Г. -головуючого, Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П.розглянувши матеріали касаційної скарги Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р.у справі господарського суду Тернопільської області за позовом Тернопільського транспортного прокурора, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі: 1) Міністерства інфраструктури України, м. Київ, 2) Державного територіального-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів до Тернопільської міської ради, м. Тернопіль про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна

за участю представників:

позивача: Скрипчук Х.М. (представник ДТГО "Львівська залізниця" за дов. від 18.04.2012р. №НЮ-391),

відповідача: не з'явився,

прокуратури: не з'явився

Тернопільський транспортний прокурор в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України, Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернувся з позовом до Тернопільської міської ради про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - будівлю виробничо-побутового блоку бази комплектації, загальною площею 725,8 м.кв., що знаходиться за адресою: вул. Бродівська, 67, м. Тернопіль, перебуває в господарському віданні ДТГО "Львівська залізниця" і входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 22.12.2011р. у справі № 6/79/5022-1382/2011, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2012р., в задоволенні позову відмовлено.

Вказані судові акти мотивовані тим, що відповідач не оспорює право державної власності на об'єкти нерухомості, а відмовляє в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання усіх необхідних документів для оформлення такого права.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ДТГО "Львівська залізниця" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, ст. 8, 392 Цивільного кодексу України, ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 9 Закону України "Про транспорт".

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з інвентарною карточкою обліку основних засобів № 11149 інвентаризаційної справи Тернопільського міського бюро технічної інвентаризації, на балансі Тернопільської дистанції колії Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" знаходиться будівля виробничо-побутового блоку бази комплектації, загальною площею 725, 8 м.кв., що знаходиться за адресою вул. Бродівська, 67, м. Тернопіль на земельній ділянці, право власності чи користування якою у встановленому законом порядку не оформлено.

Згідно листа № 73/05-13 від 25.05.2011р. Державного архіву Тернопільської області Тернопільської обласної державної адміністрації, у документах архівного фонду Виконкому Тернопільської міської ради депутатів трудящих, Управління капітального будівництва виконкому Тернопільської обласної ради, Відділу у справах будівництва та архітектури виконкому Тернопільської обласної ради за 1950, 1953, 1958-1962, 1967-1968 роки, рішень про відведення земельних ділянок під будівництво та актів відведення в експлуатацію, документів про їх затвердження, у тому числі щодо спірного об'єкта, немає.

20.04.2011р. та 21.07.2011р. ДТГО "Львівська залізниця" звернулось до міського голови м. Тернополя із листами № 1095 та № ПЮ-573 про оформлення права власності на ряд об'єктів нерухомості, у тому числі і спірну будівлю виробничо-побутового блоку бази комплектації, у відповідь на що листами № 2587/06 від 24.05.2011р., № 1992 від 12.08.2011р. заступником міського голови з питань економіки та начальником відділу квартирного обліку та нерухомості, надано роз'яснення щодо порядку оформлення права власності на об'єкт нерухомості та наведено перелік недостаючих документів, необхідних для оформлення такого права.

Відповідно до ст. 326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідні органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Відповідно до ч.5 ст. 22 ГК України держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", право власності на нерухоме майно розміщене на території України, що належить зокрема державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, підлягає обов'язковій державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч.4 ст. 182 ЦК України).

Згідно п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (z0157-02) (у редакції чинній на момент виникнення спірних відносин), оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Господарським судом попередніх інстанцій встановлено, що відповідач, як орган місцевого самоврядування, здійснює оформлення та видачу свідоцтв про право власності на нерухоме майно і у даній справі, не перебуваючи з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого заявлені позовні вимоги про визнання права власності, не оспорює, не заперечує та не претендує на таке право.

А оскільки у позивача відсутні необхідні документи, визначені Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, зокрема ті, що посвідчують право власності (користування) земельною ділянкою, на якій знаходиться спірний об'єкт, введення об'єкта в експлуатацію (закінчення будівництвом та інше), сам факт відмови в його оформленні та видачі свідоцтва з підстав ненадання усіх необхідних документів для оформлення такого права, як правильно стверджує суд апеляційної інстанції, не свідчить про те, що відповідач оспорює право державної власності на об'єкти нерухомості, в зв'язку з чим висновок суду першої та апеляційної інстанції, про відсутність підстав для задоволення позову відповідно до ст. 392 ЦК України, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

При прийнятті оскаржуваних рішень господарським судом попередніх інстанцій враховувалася судова практика Верховного суду України, яка згідно з приписами ч.1 ст. 111-28 ГПК України підлягає обов'язковому застосуванню всіма судами України.

За таких обставин, колегія вважає, що місцевим та апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.