суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л.за участю представників: Сутсп "ЕЛ-ТУР" у формі тов ПуАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"в особі філії " розглянувши касаційну скаргуОСОБА_4 ОСОБА_5 Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 року у справі № 13/121/2011/5003 господарського суду Вінницької областіза позовом Спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця" про визнання припиненим договору та стягнення коштів

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року (суддя Тісецький С.С.) позов задоволено частково.

Визнано припиненим договір поруки № 06-3.3/1023 від 06.11.2007 року, укладений між Спільним українсько-турецьким сільськогосподарським підприємством "ЕЛ-ТУР" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" починаючи з 02.10.2008 року.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Вінниці" на користь Спільного українсько-турецького сільськогосподарського підприємства "ЕЛ-ТУР" 3601254,16 грн. - безпідставно отриманих коштів.

Відмовлено в позові в частині стягнення з відповідача 244132,60 грн. (пені) за користування грошовими коштами, 229638,03 грн. - інфляційних нарахувань, 98929,44 грн. - 3% річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 р. (судді: Огороднік К.М., Коломис В.В., Тимошенко О.М.) рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 р. залишено без зміни.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Вінниця" в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, в позові відмовити.

Скаржник доводить, що судом порушено ст.ст. 15, 16, 559, 598, 1212 ЦК України, оскільки зобов'язання припиняється у випадках встановлених договором або законом, тоді як задоволення вимог про припинення договору поруки не відповідає визначеним законом способам захисту порушеного права; судами порушено ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки обставин збереження відповідачем майна за рахунок позивача без достатніх правових підстав не встановлено.

Спільне українсько-турецьке сільськогосподарське підприємство "ЕЛ-ТУР" у формі товариства з обмеженою відповідальністю проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає, що ст. 559 ЦК України передбачає припинення договору поруки у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, тому, враховуючи підписання 02.10.2008 р. договору про внесення змін до кредитного договору без його згоди, вважає, що зобов'язання було змінено в сторону збільшення, а, відтак, поруку слід визнати припиненою.

Сутсп "ЕЛ-ТУР" у формі тов надало суду клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду спору у зв'язку з бажанням керівника юридичної особи взяти участь в судовому засіданні та враховуючи перебування його у відрядженні.

Ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що доказів на підтвердження наведених підстав заявником клопотання не надано, зокрема, доказів на підтвердження обставин відрядження, враховуючи, що заявник представлений в судовому засіданні представником, суд не вбачає підстав, що перешкоджають здійснення перегляду судових рішень у справі в касаційному порядку.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи вимоги позову суд дійшов висновку, що зі змісту норми ст. 559 ЦК України вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а оскільки зміна розміру відсотків за користування кредитом відбулася без згоди поручителя внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов'язання, тому слід визнати припиненим договір поруки № 06-3.3/1023 від 06.11.2007 року починаючи з 02.10.2008 р.; у зв'язку із припиненням договору поруки № 06-3.3/1023 від 06.11.2007 року починаючи з 02.10.2008 року відповідач зобов'язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти в сумі 3601254,16 грн., а також сплатити 244132,60 грн. - відсотків (пені), 229638,03 грн. -інфляційних нарахувань, 98929,44 грн. -3% річних.

Проте з такими висновками не можна погодитися, оскільки вони не ґрунтуються на всебічному та повному встановленні всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 06.11.2007 року між ЗАТ "Промінвестбанк" (правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк") в особі Відділення Промінвестбанку м. Вінниці та ПП "ТУФ "Феріде" було укладено кредитний договір про відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії № 06-2.1/1018.

Згідно умов даного договору банк (відповідач) надав позичальнику кредит шляхом відкриття мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати в гривні - 15000000,00 гривень та в доларах США - 1500000,00 доларів США, на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, 13,5% річних у гривні та 11% річних у доларах США. Пунктом 2.2. кредитного договору передбачено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 15.11.2014 року.

Відповідно до п. 3.4 кредитного договору у випадку порушення позичальником встановлених п. 2.2 цього договору строків погашення кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки в розмірі 33% річних за кредитом, наданим в гривні, 31% річних за кредитом, наданим в доларах США, порядок нарахування та сплати яких встановлюється згідно п. 3. цього договору.

06.11.2007 року між ЗАТ "Промінвестбанк" в особі Відділення Промінвестбанку м. Вінниці та ПП "ТУФ "Феріде" укладено кредитний договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії № 06-2.1/1019. Згідно умов даного договору відповідач надав позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 10000000,00 гривень, на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти в розмірі 13,5% річних. Пунктом 2.2. кредитного договору передбачено, що дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 15.11.2014 року.

В забезпечення належного виконання позичальником зобов'язань по кредитних договорах 06.11.2007 року між відповідачем та позивачем було укладено договір поруки № 06-3.3/1023.

Згідно даного договору позивач зобов'язується перед відповідачем відповідати за погашення заборгованості позичальника по кредитним договорах на засадах солідарного боржника.

Суди дійшли висновку, що сторонами кредитних договорів та договору поруки, шляхом укладення додаткових письмових договорів, було змінено їх умови, в т.ч. збільшено обсяг та розміри зобов'язань позичальника і строки їх виконання.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя, (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Підставою для встановлення поруки є договір, який створює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

На поруку поширюються загальні умови виконання зобов'язань, відповідно до якої зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що судами не надано оцінки умовам договору поруки, а саме, щодо обсягу відповідальності поручителя за кредитним договором, чи передбачено право змінювати умови кредитного договору, зокрема, право банку змінювати розмір процентної ставки та у яких випадках, пов'язаність такої зміни із зміною облікової ставки Національного банку України, а, відтак, не надано оцінку обґрунтованості такої зміни процентної ставки, а також щодо яких змін кредитного договору діє порука, зокрема, чи діє порука щодо зміни суми відсотків за користування кредитом.

Також суд касаційної інстанції вважає, що не можна погодитися з висновком судів попередніх інстанцій, що боржник та кредитор змінили зобов'язання боржника, оскільки збільшення відсотків за користування кредитом призвело до збільшення відповідальності поручителя та, що збільшення відсотків змінює основне зобов'язання, зокрема, у разі збільшення розміру плати за кредитом, відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються відсотки за користування чужими грошовими коштами; підвищення розміру відсотків, встановлення (збільшення розміру) неустойки, зміна способу і форми майнового обтяження, умов відповідальності тощо.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто закон пов'язує припинення поруки з зміною зобов'язання, забезпеченого порукою, а не зміною будь-яких умов кредитного договору; внаслідок зміни зобов'язання збільшується обсяг відповідальності поручителя.

Судами не встановлено та не підтверджено обставин, які свідчать про зміну зобов'язання, забезпеченого порукою, внаслідок якого збільшився обсяг відповідальності поручителя, а також обставини щодо відсутності його згоди на таку зміну.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо припинення поруки, а відтак, немає підстав для висновку про обґрунтованість вимог позову в частині стягнення безпідставно отриманих коштів.

Отже судом у порушення вимог ст. 43 ГПК України не з'ясовано дійсні обставини справи, що впливає на правильність застосування норм матеріального права, а тому ухвалене рішення суду визнати законним і обґрунтованим не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, з'ясувати дійсні обставини справи, і в залежності від встановленого та вимог закону вирішити спір.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26.12.2011 р. та рішення господарського суду Вінницької області від 21.09.2011 року у справі № 13/121/2011/5003 господарського суду Вінницької області скасувати.