за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до ПАТ "УкрСиббанк", м. Харків

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.12р. у справі № 28/5005/640/2012 (суддя Манько Г.В.) у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.12р. (головуючий Євстигнеєв О.С., судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) вказане рішення скасовано, позов задоволено, внесено зміни до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 30.01.06 р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та АК ІБ "УкрСиббанк".

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить постанову від 24.04.12 р. скасувати, у позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 638 ЦК України, ч. 1 ст. 180, ст. 188 ГК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 15, 21 Закону України "Про оренду землі", п. 288.4 Податкового кодексу України (2755-17) , ст.ст. 1, 33 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

30.01.06р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та АК ІБ "УкрСиббанк" (Орендар) на підставі рішення міської ради № 272/31 від 30.11.05р. укладено договір оренди землі, посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 619, а 13.03.06р. - в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 040610400256, згідно якого орендодавець передав, а орендар -прийняв в строкове (на 15 років) платне користування земельну ділянку площею 0,1846 га, яка знаходиться за адресою: вул. Писаржевського, 7 (Жовтневий район) по фактичному розміщенню нежитлового приміщення; площа частки, за яку справляється орендна плата становить 0,68% або 0,0013 га.

Згідно п. 4.1, річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі з урахуванням п. 2.1 договору у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку.

Відповідно п. 4.7, розмір орендної плати переглядається щорічно або у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; змін у цільовому використанні земельної ділянки; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, та в інших випадках, встановлених законом.

Пунктами 12.1 та 12.2 визначено, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору, спір розв'язується у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.11р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" встановлено розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим Кодексом України, незалежно від мети використання до моменту прийняття міською радою відповідного рішення.

Листом № 32737/10/15-335 від 27.09.11р. ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська повідомила відповідача про необхідність звернутися до позивача стосовно перегляду розміру орендної плати за договором.

21.11.11р. прокурор Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся до АК ІБ "УкрСиббанк", третьої особи - Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська з позовом про зміну п. 4.1 договору оренди землі від 30.01.06р., виклавши його у такій редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі. Розмір орендної плати встановлюється у мінімальному розмірі, встановленому Податковим кодексом України" (з урахуванням заяви від 16.02.12р. про уточнення вимог).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.12р. у справі № 28/5005/640/2012 в позові відмовлено, оскільки позивач не звертався до відповідача з пропозицією змінити спірний пункт договору.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.12р. вказане рішення скасовано, позов задоволено. постанова мотивована тим, що недотримання вимог ч. 2 ст. 188 ГК України не позбавляє позивача звернутися до суду за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

За приписами частини першої ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду (ч. 2 і 4 ст. 188 ГК України).

Абзацом 4 п. 2.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11р. (v0006600-11) визначено, оскільки відповідно до частини першої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного цією статтею ГК України (436-15) .

Частиною першою ст. 33 ГПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Законом України № 2756-VI від 02.12.10р. (2756-17) були внесені зміни до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а частини 4 і 5 ст. 21 -виключені; рішенням міської ради № 216/8 від 02.02.11р., як встановлено судами, розмір річної орендної плати визначено згідно Податкового Кодексу України (2755-17) ; пропозиція внести зміни до договору оренди землі від 30.01.06р. позивачем (стороною за договором) відповідачеві не надсилалася.

Суд апеляційної інстанції, на думку колегії, дійшов правильного висновку, що законодавча зміна розміру плати за земельні ділянки державної та комунальної власності є підставою для перегляду розміру орендної плати, обумовленої договором, проте, не спростував доводів суду першої інстанції стосовно не дотримання позивачем визначеного законом порядку внесення змін до договору.

Враховуючи вищенаведене, колегія вважає, що постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню, в зв'язку з порушенням норм матеріального права, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі, як законне і обгрунтоване.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.12р. у справі № 28/5005/640/2012 скасувати повністю, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.12р. у даній справі залишити без змін.