розглянувши касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.11р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.12р.

у справі № 7/5005/12392/2011

за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до ТОВ "Ізокванта", м. Дніпропетровськ

про внесення змін до п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 02.09.03р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.11р. у справі № 7/5005/12392/2011 (суддя Коваль Л.А.) у позові відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.12р. (головуючий Євстигнеєв О.С., судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 17.11.11р. та постанову від 05.01.12р. скасувати, позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, ст. 144 Конституції України, ст. 288 Податкового кодексу України, ст.ст. 15, 21, 22 Закону України "Про оренду землі".

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

02.09.03р. між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та колективним підприємством "Ізокванта" (Орендар) на підставі рішення міської ради № 55/8 від 09.04.03р. укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 7018, а 26.09.03р. - в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 4266, згідно якого орендодавець передав, а орендар -прийняв в оренду строком до 09.04.18р. частку (69,27%) у користуванні земельною ділянкою загальною площею 0,2701 га (площа частки складає 0,1871 га), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. К. Лібкнехта, 9 для фактичного розміщення нежитлових приміщень.

За п. 3.1, сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору становить 458063,90 грн.

Відповідно п. 3.2, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку за базовий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку (п. 3.3).

Рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.11р. "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" встановлено розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим Кодексом України (2755-17) , незалежно від мети використання.

19.09.11р. Дніпропетровський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради звернувся з позовом до ТОВ "Ізокванта" про зміну п. 3.2 договору оренди земельної ділянки від 02.09.03р., виклавши його у такій редакції: "Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України (2755-17) та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.11р. у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України (2755-17) ."

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.11р. у справі № 7/5005/12392/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.12р., у позові відмовлено.

Згідно ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (2755-17) ).

Законом України № 2756-VI від 02.12.10р. (2756-17) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", що набрав чинності з 01.01.11р., змінено, зокрема, ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі": слова "до Закону України "Про плату за землю" (2535-12) замінено словами "до Податкового кодексу України (2755-17) ", частини четверту, п'яту і сьому виключено.

Орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору оренди землі (абзац третій ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено судами, між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки від 02.09.03р., Законом України № 2756-VI від 02.12.10р. (2756-17) були внесені зміни до ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі", частини 4 і 5 ст. 21 -виключені. Судом першої інстанції встановлено, що умовами чинного пункту 3.2 договору узгоджено не лише розмір орендної плати, але і форму платежу, строк та порядок її внесення; в запропонованій прокурором редакції даного пункту вказані умови не визначено, отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що решта умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", стосовно внесення орендної плати, залишилася поза регулюванням договору від 02.09.03р., а тому обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржені рішення та постанова прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.11р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.01.12р. у справі № 7/5005/12392/2011 залишити без змін.