Т. Дроботової -головуючого Н. Волковицької Т. Костенко за участю представників:прокурора Рудак О.В. -прокурор відділу Генеральної прокуратури України позивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно) відповідача ОСОБА_5 -довіреність від 01.09.2011 р. Четвертак В.М. -директор розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Виробничо -торгівельна фірма "Весна-М" на постанову від 23.04.2012 р. Донецького апеляційного господарського суду у справі № 24/5009/4097/11 господарського суду Запорізької області за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської радидо Закритого акціонерного товариства "Виробничо -торгівельна фірма "Весна-М" провнесення змін до договору оренди земельної ділянки Ухвалою від 11.06.2012 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Рогач Л.І., касаційна скарга ПАТ Виробничо -торгівельна фірма "Весна-М" була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 19.06.2012 р.

У зв'язку з відпусткою судді Рогач Л.І., у судовому засіданні 19.06.2012 р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Дроботова Т.Б., судді -Волковицька Н.О., Костенко Т.Ф., утвореному розпорядженням Заступника Секретаря судової палати Вищого господарського суду України від 19.06.2012 р., про що присутніх у судовому засіданні представників сторін було повідомлено. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя в інтересах держави в особі Запорізької міської ради звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до ЗАТ "ВТФ "Весна - М" про внесення змін до пункту 9 договору оренди від 18.07.2006 р. земельної ділянки площею 0,3092 га, яка знаходиться по вулиці Ладозькій, 18 у м. Запоріжжя (кадастровий номер : 2310100000 :04:029:0032), укладеного між Запорізькою міською радою та ЗАТ "ВТФ "Весна М", зареєстрованого у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", виклавши його в такій редакції (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог а.с. 42-44):

"п. 9 Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3 % від суми нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2011 року."

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 651, 654 Цивільного кодексу України, статті 18, 20, 30 Закону України "Про оренду землі" та норми Податкового кодексу України (2755-17) обґрунтовані невідповідністю пункту договору щодо розміру орендної плати приписам чинного законодавства, що є передбаченою законом та умовами договору підставою для внесення відповідних змін до цього договору.

ЗАТ "ВТФ "Весна - М" у відзиві на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні вказуючи на те, що перегляд орендної плати в силу закону та умов договору може переглядатися тільки за взаємною згодою сторін, проте, позивачем пропозиція щодо внесення змін до договору не надсилалась, а зміна нормативної грошової оцінки землі не входить до переліку істотних умов договору оренди, які можуть змінюватися сторонами. Відповідач також вказував на те, що дія Податкового кодексу України (2755-17) не розповсюджується в даному випадку на договірні відносини, які виникли між сторонами у 2006 році.

Запорізька міська рада у поясненнях до позовної заяви просила її задовольнити посилаючись, зокрема, на приписи статей 632, 651, 653 Цивільного кодексу України, умови спірного договору від 29.08.2006 р., а також Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. (v0006600-11) , вказував на законодавчо визначену можливість внесення змін до договору оренди землі у судовому порядку.

При цьому, міська рада вказувала на те, що в силу статті 188 Господарського кодексу України позивач не позбавлений права звернення за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про зміну договору оренди, про що зазначено Верховним Судом України у постанові від 01.12.2009 р. у справі № 50/101-08(н.р.35/347-07).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 р. (суддя Азізбекян Т.А.) у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що Запорізькою міською радою як орендодавцем порушений порядок зміни договору, встановлений статтею 188 Господарського кодексу України, а також зазначив, що позивачем нормативно необґрунтовані вимоги щодо зміни розміру орендної плати залежно від суми нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2011 р., а законом не передбачено зміну розміру орендної плати в залежності від зміни нормативної грошової оцінки землі в період дії договору оренди .

За апеляційною скаргою Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя Донецький апеляційний господарський суд (судді: Будко Н.В., Манжур В.В., М'ясищев В.М.) переглянувши рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.04.2012 р. скасував його прийняв нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, вніс зміни до пункту 9 договору оренди від 18.07.2006 р. земельної ділянки площею 0,3092га, яка знаходиться по вул. Ладозькій, 18 у м. Запоріжжі (кадастровий номер 2310100000:04:029:0032), укладений між Запорізькою міською радою та ЗАТ "Виробничо-торговельна фірма "Весна-М", який зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", виклавши його в наступній редакції:

"п.9 Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3% від суми нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2011р.".

Суд апеляційної інстанції з посиланням на норми чинного законодавства та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 р. (v0006600-11) дійшов висновку, що спірний пункт 9 договору оренди не відповідає вимогам Податкового кодексу України в частині встановленої орендної плати, а чинним законодавством передбачена можливість внесення змін до договору у судовому порядку, при цьому, недотримання сторонами вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо порядку внесення пропозиції про зміну договору оренди не позбавляє позивача права звернутись до захистом порушеного права держави шляхом подання безпосередньо позову до відповідача про внесення змін до договору оренди.

ПАТ "Виробничо-торговельна фірма "Весна-М" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить замінити відповідача з ЗАТ "Виробничо-торговельна фірма "Весна-М" на ПАТ "Виробничо-торговельна фірма "Весна-М" та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.04.2012 р. скасувати, а рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2012 р. залишити без змін, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судом було залишено поза увагою те, що спірний договір не містить умови про зміну розміру орендної плати у разі зміни нормативної грошової оцінки землі та Запорізькою міською радою нормативна грошова оцінка в цінах 2011 року не затверджувалась.

Заявник касаційної скарги вказував на те, що дотримання вимог статті 188 Господарського кодексу України є обов'язковою умовою для сторони, яка хоче змінити договір оренди землі. Проте, позивачем лист з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди землі не направлявся, що свідчить про недотримання досудового порядку внесення змін до договору та відсутність у позивача підстав для звернення до суду, а також відсутність у запропонованій позивачем редакції визначеного розміру, форми та порядку внесення орендної плати.

Крім того, скаржник посилався на залишення судом поза увагою зміну прокурором предмету позову в порушення приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України та вимог Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 26.03.2012 р.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, рішенням Запорізької міської ради № 15/11 від 23.12.2005 р. ЗАТ "Виробничо-торговельна фірма "Весна-М" було передано в оренду строком на 10 років земельну ділянку (кадастровий номер 2310100000:04:029:0032) площею 0,3092га (землі під житловою забудовою, з трьома і більше поверхами) по вул. Ладозькій, 18 для розташування торговельного комплексу за рахунок земель Запорізької міської ради.

18.07.2006 р. відповідно до вказаного рішення між Запорізькою міською радою (орендодавець) та ЗАТ "Виробничо-торговельна фірма "Весна-М" (орендар) було укладено договір оренди землі (зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.08.2006р. за №040626100781), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування торговельного комплексу, яка знаходиться у м. Запоріжжя по вул. Ладозькій, 18.

Відповідно до пунктів 2, 3 договору в оренду передається земельна ділянки загальною площею 0,3092га, на якій знаходяться об'єкти нерухомого майна -торговельний комплекс орендаря.

Згідно з пунктом 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 246 818,18 грн. (в цінах 2006р.).

У відповідності з пунктом 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 12 468,18грн. за календарний рік в цінах 2006 року. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.08 (309-17) внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення -розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю" (2535-12) ;

- для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України (2755-17) з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" (2535-12) втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, пунктом 12 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором оренди землі; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати; в інших випадках, передбачених законом.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що 03.03.2008 р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 79 "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя", згідно якого вирішено, зокрема, впровадити оподаткування земель міста на підставі нової нормативної грошової оцінки, з 01.03.2008р. Рішення Запорізької міської ради від 15.06.2001 р. № 17 "Про затвердження грошової оцінки земель м. Запоріжжя" визнано таким, що втратило чинність з моменту впровадження нової нормативної грошової оцінки. Вказаним рішенням доручено управлінню земельних ресурсів у м. Запоріжжя до 01.05.2008р. розробити та затвердити заходи щодо взаємодії органів влади усіх рівнів по проведенню перерахунків вартості земельних ділянок у розрізі землекористувачів та землевласників.

27.07.2011 р. Запорізькою міською радою було прийнято рішення № 16 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки певного функціонального призначення у м. Запоріжжі", згідно з додатком до якого визначення розміру орендної плати за всі земельні ділянки (за виключенням пунктів, зазначених у додатку) здійснюється з урахуванням коефіцієнту 3.

02.11.2011 р. Запорізька міська рада надіслала відповідачу лист № 01-32/3541 з пропозицією відповідно до рішення Запорізької міської ради № 79 від 03.03.2008 р. та рішення міської ради № 16 від 27.07.2011 р. внести зміни до договору оренди землі від 29.08.2006 р. в частині збільшення розміру орендної плати, яка буде складати трикратний розмір земельного податку за календарний рік в цінах 2011 р., а також зазначалось про необхідність відповідачу звернутись особисто до Управління Держкомзему м. Запоріжжя для отримання витягу з технічного завдання на розрахунок нормативної грошової оцінки земельної ділянки та до Державного підприємства "Державний земельний кадастр" Запорізького виробничого відділу для подальшого виготовлення та підписання тексту додаткової угоди до договору оренди землі.

У відповіді на даний лист № 127 від 09.12.2011 р. відповідач повідомив позивача про готовність підписати додаткову угоду про зміну розміру орендної плати до договору оренди земельної ділянки за умови нарахування орендної плати пропорційно фактичному розміру, який безпосередньо використовується орендарем за її цільовим призначенням та просив позивача розглянути можливість зменшення розміру земельної ділянки відповідно до фактичного розміру земельної ділянки, яка безпосередньо використовується орендарем за її цільовим призначенням.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про внесення змін до пункту 9 договору оренди від 18.07.2006 р. земельної ділянки, виклавши його в такій редакції: "п. 9 Річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3 % від суми нормативної грошової оцінки землі за календарний рік в цінах 2011 року.", на підставі, зокрема, статей 651, 654 Цивільного кодексу України, статті 18, 20, 30 Закону України "Про оренду землі" та норми Податкового кодексу України (2755-17) , з підстав змін у законодавстві.

Здійснюючи судовий розгляд справи судом апеляційної інстанції було встановлено, що пункт 9 договору оренди, укладеного між позивачем та відповідачем 18.07.2006 р., не відповідає вимогам Податкового кодексу України (2755-17) в частині встановленої орендної плати.

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

При цьому, статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Згідно пункту 32 договору, зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Судом апеляційної інстанції було встановлено, що Запорізька міська рада зверталась до відповідача з пропозицією про приведення договору оренди землі у відповідність з вимогами чинного законодавства, але вже після початку розгляду спору по суті.

Разом з цим, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (v015p710-02) (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Тому норми статті 188 Господарського кодексу України та статті 11 Господарського процесуального кодексу України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору (постанови Верховного Суду України від 01.12.2009 р. у справі № 50/101-08 (н.р. 35/347-07) та від 08.05.2012 р. у справі № 5021/966/2011).

Крім того, за приписами статті 18 Закону України "Про оцінку земель" (зі змінами та доповненнями) визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи приписи законодавства та встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, судова колегія погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог з огляду на те, що оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору, а відтак і наявність у позивача підстав вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача та відповідача.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає прийняту у справі постанову Донецького апеляційного господарського суду такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, а доводи викладені у касаційній скарзі непереконливими, такими, що не відповідають приписам чинного законодавства та встановленим судом апеляційної інстанції обставинам.

Доводи скаржника про залишення поза увагою зміну прокурором предмету позову не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи прокурор не звертався до суду з заявою про зміну предмету позову в розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України.