Головуючого Мирошниченка С.В., Суддів Барицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р.у справі № 4/503 господарського суду міста Києваза позовом Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" в особі філії ПАТ "Земельний банк" до Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" про стягнення 12 057 051,63 грн. за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" до Публічного акціонерного товариства "Земельний банк" в особі філії ПАТ "Земельний банк" про розірвання кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 р. та припинення правовідношення, що виникло за іпотечним договором № 1 від 14.11.2006 р.

за участю представників:позивача:Горох О.П.;відповідача:Герета І.М.;

Публічне акціонерне товариство "Земельний банк в особі філії ПАТ "Земельний банк" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Шляхово-будівельне управління № 41" 12 057 051,63 грн. заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 р. в частині повернення кредиту та сплати відсотків в установлений таким договором строк.

ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" звернулося до господарського суду міста Києва з зустрічним позовом до ПАТ "Земельний банк в особі філії ПАТ "Земельний банк" про розірвання кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 р. та про припинення правовідношення, що виникло за іпотечним договором № 1 від 14.11.2006 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.10.2011 р. (судді: І.І.Борисенко, М.Є.Літвінова, Е.О.Шевченко) в задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено частково. Розірвано кредитний договір № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 р., додаткову угоду № 1 від 06.10.2006 р., додаткову угоду № 2 від 23.01.2007 р., додаткову угоду № 3 від 23.01.2007 р., додаткову угоду № 4 від 27.08.2007 р., додаткову угоду № 5 від 02.10.2007 р., додаткову угоду № 6 від 03.03.2008 р., укладені між ПАТ "Земельний банк" в особі Київської філії ПАТ "Зембанк" та ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" з моменту набрання чинності вказаним рішенням. Припинено правовідношення, що виникли на підставі іпотечного договору № I-498 від 14.11.2006 р. та договору про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 29.01.2008 р., укладених між ПАТ "Земельний банк" в особі Київської філії ПАТ "Зембанк" та ВАТ "Шляхово -будівельне управління № 41". Вимогу в частині зобов'язання приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу ОСОБА_6 внести відомості до Державного реєстру іпотек про зняття обтяження нерухомого майна іпотекою та зобов'язання зняти заборону відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки за іпотечним договором № I-498 від 14.11.2006 р. залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. (судді: С.Г. Рудченко, О. І. Поляк, Л.В. Кропивна) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 270 000,00 доларів США основної заборгованості, 210 776,21 доларів США заборгованості за процентами, 18 336,71 доларів США пені за несвоєчасне повернення кредиту та 17 260,57 грн. пені за несвоєчасне повернення процентів. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

Між ПАТ "Земельний банк в особі Київської філії ПАТ "Земельний банк" та ВАТ "Шляхово-будівельне управління № 41" укладено кредитний договір № КЛ - 498/1- 980 від 03.10.2006 р., відповідно до умов якого позивач відкриває позичальнику поновлювальну кредитну лінію з лімітом кредиту, що складає 3 000 000,00 грн., розмір процентів за користування кредитом складає 18 % зі строком повернення кредиту не пізніше 02 жовтня 2007 року включно.

Згідно п. 8.2. кредитного договору надання, повернення кожного з кредитів та сплата процентів за користування ним здійснюється в гривні. Передбачені кредитним договором пені і штрафи розраховуються і сплачуються в гривні.

06 жовтня 2006 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3 000 000, 00 грн.

23 січня 2007 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, згідно з якою ліміт кредитної лінії складає 6 000 000, 00 грн. та додаткову угоду № 3 до кредитного договору, згідно з якою позичальнику надано кредит в сумі 3 000 000, 00 грн.

Додатковою угодою № 4 від 27 серпня 2007 року встановлено строк сплати процентів, нарахованих за серпень 2007 року, сплачуються не пізніше 14.09.2007 р.

Додатковою угодою № 5 від 02 жовтня 2007 року сторони встановили, що строк повернення кредиту перенесено до 01.10.2008 р. включно.

Додатковою угодою № 6 від 03 березня 2008 року встановлено строк сплати процентів, нарахованих за лютий 2008 року, - сплачуються не пізніше 31.03.2008 р.

Додатковою угодою № 7 від 03 вересня 2008 року сторони внесли зміни до п. 1.4 договору, зазначивши, що позичальник зобов'язаний повернути банку всі кредити, надані в межах кредитної лінії не пізніше 30.09.2009 включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов кредитних договорів щодо повернення кредиту та процентів, у зв'язку з чим просить стягнути 1 270 000,00 доларів США заборгованості за кредитом, 217 199, 95 доларів США заборгованості за процентами, 35 597, 28 доларів США пені, всього 1 522 797, 00 доларів США (еквівалент згідно курсу НБУ станом на 02.11.2010 12 057 051, 00 грн.). При цьому, позивач стверджує, що між сторонами підписано:

- додаткову угоду № 8 від 30.09.2008 р., згідно умов якої банк надає позичальнику кредит в сумі 1 000 000, 00 доларів США зі строком повернення не пізніше 29.09.2009 р. та сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 14, 24 % річних, з 01.12.2008 р. -13, 36 % річних, з 01.01.2009 р. - 11% річних, з 01.02.2009 р. -11, 82 % річних, з 01.03.2009 р. -12, 85 % річних, з 01.09.2009 р. -12, 7 % річних;

- додаткову угоду № 9 від 08.10.2008 р., відповідно до якої ліміт кредитної лінії складає 1 270 000, 00 доларів США;

- додаткову угоду № 10 від 08.10.2008 р., в силу якої банк надав позичальнику кредит в сумі 270 000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 30.09.2009 р. та зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 16 % річних;

- додаткові угоди № 11 від 27.10.2008 р., № 12 від 29.09.2009 р., № 13 від 26.10.2009 р., відповідно до яких перенесено строки погашення відсотків за кредитами; визначено строк повернення кредиту не пізніше 28.09.2010 р. та перенесено строки погашення відсотків за кредитами.

Відповідач звернувся з зустрічним позовом про розірвання кредитного договору № КЛ-498/1-980 від 03.10.2006 р. та про припинення правовідношення, що виникло за іпотечним договором № 1 від 14.11.2006 р., посилаючись на те, що позивачем було допущено істотне порушення умов договору шляхом односторонньої зміни валюти кредитування, строків повернення кредиту, відсотків та ліміту кредитного договору, що призвело до завдання значної шкоди відповідачу.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на яких грунтуються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, а саме: додаткові угоди № № 8, 9, 10, 11, 12, 13 сторонами не підписувались, а умови основного договору та підписаних додаткових угод відповідачем виконано.

Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, місцевий господарський суд посилався на те, що відповідачем за зустрічним позовом допущено істотні порушення умов договору, що в силу ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору. При цьому, судом встановлено, що у зв'язку з розірванням кредитного договору, на підставі ст. ст. 575, 653 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку", правовідношення, що виникли на підставі іпотечного договору підлягають припиненню.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності позивачем за первісним позовом факту підписання сторонами у справі додаткових угод № № 8, 9, 10, 11, 12, 13 до кредитного договору.

Між тим, такий висновок суду апеляційної інстанції матеріалами справи не підтверджується.

Так, судом першої інстанції під час розгляду справи по суті заявлених вимог встановлено, що оригінали додаткових угод № № 8, 9, 10, 11, 12, 13 до кредитного договору у сторін відсутні. При цьому, наявні у матеріалах справи копії додаткових угод № № 9, 11, 12 не містять печатки відповідача та підписані з боку відповідача Лучковьким В.О., натомість, Головою Правління відповідача є Лучковський О.В. і саме він є особою, уповноваженою на підписання угод від імені товариства.

Враховуючи зазначене, а також, зважаючи на виконання відповідачем зобов'язань за основним договором та підписаними додатковими угодами до нього, у задоволенні первісного позову про стягнення заборгованості, що виникла на підставі додаткових угод, що сторонами не укладались, судом першої інстанції правомірно відмовлено.

Крім того, враховуючи недоведення позивачем факту підписання додаткових угод № № 8, 9, 10, 11, 12, 13 до кредитного договору, правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що, починаючи з 30.09.2008 р., позивачем в односторонньому порядку змінено істотні умови договору, а саме:

- валюту кредитування -з гривні на долари США;

- відсоткову ставку за користування кредитом (відсоткова ставка 1 транш з 30.09.2008 р. по 30.11.2008 р. становила 14,24% річних, з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. -13,36 % річних, з 01.01.2009 р. по 31.01.2009 р. -11% річних, з 01.02.2009 р. по 28.02.2009 р. -11,82% річних, з 01.03.2009 р. по 31.08.2009 р. -12, 85 % річних, з 01.09.2009 р. по 31.09.2009 р. -12,7 % річних, з 01.10.2009 р. -17,4 % річних, 2 транш з 08.10.2008 р. -16 % річних);

- строки сплати відсотків та основної суми кредиту.

Зазначені обставини є порушенням істотних умов кредитного договору № КЛ - 498/1- 980 від 03.10.2006 р., що, в свою чергу, є підставою для розірвання кредитного договору, в силу ст. 651 ЦК України.

Враховуючи наявність підстав для розірвання кредитного договору, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що у зв'язку з його розірванням, правовідношення, що виникли на підставі іпотечного договору, укладеного в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, підлягають припиненню на підставі ст. ст. 575, 653 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про іпотеку".

З урахуванням наведеного, касаційна інстанція вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, помилково скасував рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 р. підлягає скасуванню, а рішення господарського суду міста Києва від 12.10.2011 р. -залишенню в силі.