Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -судді Капацин Н.В. -доповідача у справісуддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтертранслогістик" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02. 2012 у справі № 5023/8975/11 господарського суду Харківської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтертранслогістик"до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Конекс", 2. Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення 5 000 грн., визнання недійсним положення договору за участю представників від: позивача ОСОБА_4 (довір. від 20.05.2012р.) відповідача 1. не з"явився 2. ОСОБА_5 (довір. від 04.07.2011р.)

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2012р. у справі № 5023/8975/11 частково задоволено позовні вимоги ТОВ "Інтертранслогістик" (Позивач), визнано недійсними пункти 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу №15/1018 від 18.06.2008 року, укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" та ВАТ "Енергомашспецсталь" з моменту його укладення. Стягнуто з ПАТ "Енергомашспецсталь" на користь ТОВ "Інтертранслогістик" 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відмовлено Позивачу в задоволенні позову до ТОВ фірма "Конекс,ЛТД" .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. у даній справі задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Енергомашспецсталь ", скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2012р. у справі № 5023/8975/11 в частині визнання недійсними пунктів 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008 р. та прийнято нове рішення, яким в задоволенні зазначених позовних вимог відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2012 р. по даній справі залишено без змін. Стягнуто з ТОВ "Інтертранслогістик" на користь ПАТ "Енергомашспецсталь" судовий збір у розмірі 536,50 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, ТОВ "Інтертранслогістик" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач зазначає, що апеляційним господарським судом не прийнято до уваги Науково-правовий експертний висновок з питань наявності підстав для визнання договору недійсним, виконаний Національним університетом "Юридична Академія України ім. Ярослава Мудрого". Судом не застосовано норми статей 203, 215, 216, 217 Цивільного кодексу України.

Пункти 13.2, 13,3, 13.4 договору суперечать пункту 6 статті 3 Цивільного кодексу України, вимогам справедливості, добросовісності, розумності, вимогам статті 550 Цивільного кодексу України де зазначено, що проценти на неустойку не нараховуються. Визначені в пунктах 13.2, 13.3, 13.4 договору суми за юридичною природою є неустойкою.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р., укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" (Продавець) і ВАТ "Енергомашспецсталь" (Покупець), Продавець передає у власність Покупця продольно-фрезерний станок моделі 6620 зав. № 20, 1971 року випуску та інше обладнання, за ціною, що вказана у специфікації № 1, та виконує роботи з дефектації станка, складання специфікації за електричною, механічною, гідравлічною частинам станка, монтаж та пусконаладку, перевірку на технологічну точність, здачу за силовими показниками.

Відповідно до пунктів 1.2., 2.2 договору купівлі-продажу та у специфікації № 1 сторони встановили обов'язок Покупця прийняти та оплатити товар та послуги відповідно до умов укладеного договору купівлі-продажу. Загальна вартість договору складає 1 400 000,00 грн.

Пунктами 12.1, 12.2 договору передбачено, що оплата вартості предмета договору купівлі-продажу та вартості робіт і послуг за договором, виконується Покупцем шляхом перерахування грошових коштів у безготівковому порядку на банківський рахунок Продавця у національній валюті України наступним чином: 80% вартості за договором - попередня оплата на протязі 10 календарних днів від дати підписання договору та виставлення рахунку-фактури; 20% вартості за договором - на протязі 10 банківських днів з дня підписання Акта виконаних робіт.

Згідно пункту 13.1 договору у разі несвоєчасної поставки товару або здійснення послуг, Продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення.

Пунктом 13.2. договору встановлено, що у разі здачі станка після виконання послуг, не відповідаючого по якості стану працездатного станка, Продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару.

Відповідно до пункту 13.3. договору у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в пункті 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у пункті 8.4. договору, Продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує Покупцю штраф за користування грошовими коштами 5% річних.

Пунктом 13.4. договору встановлено, що у разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, Продавець сплачує Покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми.

В пункті 7.3 договору зазначено, що у разі затримання усунення недоліків Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю пеню у розмірі 0,05% від суми даної одиниці товару або послуг за кожен день прострочки понад встановлені п. 7.2. строки.

ТОВ "Інтертранслогістик" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ фірми "Конекс", ПАТ "Енергомашспецсталь" солідарно моральну шкоду в розмірі 2 000 грн., витрати на послуги адвоката на суму 250 000 грн., про визнання недійсними пунктів 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі - продажу № 15/1018 від 18.06.11р., укладеного між ТОВ "Інтертранслогістик" та ВАТ "Енергомашспецсталь" з моменту його укладення

Суд першої інстанції частково задовольняючи позовні вимоги, визнав недійсними пункти 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі - продажу № 15/1018 від 18.06.11р з моменту його укладання, з посиланням на те, що зазначені пункти договору не відповідають нормам чинного законодавства. Зокрема, юридична природа зазначених санкцій свідчить, що вони є неустойкою, на яку за договором необґрунтовано нараховуються самостійні санкції у вигляді штрафів, процентів річних та пені, що суперечить статті 550 Цивільного кодексу України. Статті 665- 667, 670, 672, 678, 681, 684, 686, 692, 693 ЦК України не передбачають такого виду відповідальності продавця за договором купівлі-продажу, як повернення повної ціни (вартості) товару та санкцій на таку ціну.

Судом першої інстанції відмовлено Позивачу в частині стягнення з Відповідачів моральної шкоди, витрат на послуги адвоката та визнання недійсним пункту 13.1 договору.

Харківським апеляційним господарським судом, з позицією якого погоджується суд касаційної інстанції, постановою від 27.02.2012р. у справі № 5023/8975/11 задоволено апеляційну скаргу ПАТ "Енергомашспецсталь", скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2012р. у даній справі в частині визнання недійсними пунктів 13.2., 13.3., 13.4. договору купівлі-продажу № 15/1018 від 18.06.2008р., в цій частині судом апеляційної інстанції прийнято нове рішення, яким відмовлено Позивачу в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення залишено без змін.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 628 даного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 203 ЦК України угода визнається недійсною у разі коли вона суперечить Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Вирішуючи спір про визнання договору недійсним, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Інтертранслогістик" просить визнати недійсним пункти 13.1, 13.2, 13.3, 13.4 договору купівлі-продажу.

Вказаними пунктами сторони передбачили, що у разі несвоєчасної поставки товару або здійснення послуг, Продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від вартості не поставленого товару чи не здійснених послуг за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення.

У разі здачі станка після виконання послуг, не відповідаючого по якості стану працездатного станка, Продавець сплачує штраф у розмірі 5% від вартості наданого неякісного товару.

У разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в пункті 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у пункті 8.4. договору, Продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує Покупцю штраф за користування грошовими коштами у розмірі 5% річних.

У разі не повернення грошових коштів у вказаний строк, Продавець сплачує Покупцю за кожний день прострочки повернення пеню у розмірі 0,5% від неповернутої суми.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. В статті 546 Цивільного кодексу України зазначено, що виконання зобов"язання може забезпечуватися неустойкою.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктами 13.1, 13,2, 13.4 договору передбачена неустойка за порушення: строків поставки товару -у вигляді пені, за неналежну якість товару -у вигляді штрафу, за неповернення грошових коштів (попередньої оплати) в строк -у вигляді пені.

Суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку щодо нарахування штрафу та пені за різні порушення зобов'язань.

Пунктом 13.3 договору сторони передбачили, що у разі прострочки поставки товару більш ніж на 50 днів від строку, вказаного в пункті 8.3. договору або прострочки виконання послуг більш ніж на 60 днів від строку, вказаного у пункті 8.4. договору, Продавець на протязі 5 днів повертає перераховані кошти та сплачує Покупцю штраф за користування грошовими коштами у розмірі 5% річних.

Частинами 2, 3 статті 693 даного Кодексу передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Тобто у покупця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог -або передати обумовлені договором купівлі-продажу товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти від дня, коли товар мав бути переданий до дня фактичного передання товару покупцю або повернення йому суми попередньої оплати.

Передбачені проценти є платою за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до вимог статті 199 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом (436-15) та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обороті.

Право учасників господарських відносин встановлювати на свій розсуд види забезпечення виконання зобов'язань, узгоджується із свободою договору встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Тобто, норми права надають сторонам можливість узгодити в договорі будь-які види забезпечення виконання зобов'язання.

Визначаючи, закріплене частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України право покупця на повернення попередньої оплати, частина 3 цієї статті передбачила можливість нарахування процентів на суму попередньої оплати.

Пунктом 13.3 договору сторони передбачили нарахування таких процентів у розмірі 5% річних.

Згідно з пунктом 13.4 договору Покупцеві надано право вимагати від Продавця пеню в розмірі 0,5 % за кожний день затримки повернення суми попередньої оплати.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною в частині визначення штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань.

В постанові Верховного Суду України від 22.11.2010р. у справі № 14/80-09-2056 за позовом ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" в особі філії у м. Одесі до фірми "Хімзахист" вказується на те, що право учасників господарських відносин встановлювати інші ніж передбачено Цивільним Кодексом України (435-15) види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 статті 546 ЦК України і суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням окремого виду відповідальності -договірної санкції.

В постанові від 11.11.2011р. у справі № 11/81 за позовом ТОВ "Московський міст ЛТД" до Київської міської ради Верховний Суд України вказав на те, що при укладенні договору позивач не заперечував проти його умов, протокол розбіжностей сторонами не складено, а пункт договору, про визнання якого недійсним просить позивач, чітко передбачає настання відповідних правових наслідків, що передбачені ним.

Відповідно до статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України постанови Верховного Суду України про застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах є обов"язковими для судів України.

Разом з тим, при розгляді спору про стягнення за договором, суд вирішує питання про правомірність застосування відповідальності до зобов'язаної сторони за договором.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. у справі № 5023/3763/11, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011р., постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011р., задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтертранслогістик" 1 120 000 грн. попередньої оплати за договором, 27 000 грн. пені за несвоєчасне виконання робіт, 1 080 000 пені за несвоєчасне повернення попередньої оплати, 43 419,18 грн. за користування чужими грошовими коштами, 356,17 грн. -3% річних, 240 грн. -інфляційних, та судові витрати.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) .

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5- 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інтертранслогістик" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.02.2012 у справі № 5023/8975/11 залишити без змін.