головуючого судді суддів Кота О.В. Кролевець О.А. Шевчук С.Р.розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. у справі № 5010/2103/2011-18/86 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Відродження" 2. Державної виконавчої служби у місті Калуш 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпаттехноцентр" провизнання недійсним договору купівлі-продажу від 19.01.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № Д-40, та відновлення становища, яке існувало до моменту проведення 26.03.2006 р., згідно протоколу № 6090025-1 незаконних публічних торгів з реалізації складських приміщень під літерою "В" загальною площею 590 кв.м., розташованих по вул. Мартинця, 26 у м. Калуш

за участю представників:

позивача: не з'явився

відповідача-1: не з'явився

відповідача-2: не з'явився

відповідача-3: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі -"ТОВ") "Гілея" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Відродження", Державної виконавчої служби у місті Калуш (надалі -"ДВС у м. Калуш") та ТОВ "Карпаттехноцентр" про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 19.01.2007 р., зареєстрованого в реєстрі за № Д-40, та відновлення становища, яке існувало до моменту проведення 26.03.2006 р. незаконних публічних торгів з реалізації складських приміщень під літерою "В" загальною площею 590 кв.м., розташованих по вул. Мартинця, 26 у м. Калуш, оформлених Протоколом № 6090025-1.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2011 р. (суддя Гриняк Б.П.) в позові відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю доказів того, що ТОВ "Відродження" на момент укладення спірного договору не було власником проданого майна. Суд також дійшов висновку про те, що ТОВ "Карпаттехноцентр" є добросовісним набувачем майна.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. (судді Малех І.Б., Кузь В.Л., Желік М.Б.) рішення суду першої інстанції залишено без змін з тих же мотивів.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Гілея" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. як такі, що прийняті без врахування норм ст.ст. 387, 388 ЦК України, і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні Вищого господарського суду України 21.05.2012 р. закінчено розгляд касаційної скарги по суті та оголошено перерву в порядку ст. 77 ГПК України до 24.05.2012 р. для прийняття резолютивної частини постанови, про що повідомлено присутніх представників сторін. Правом на участь у судовому засіданні касаційної інстанції 24.05.2012 р. сторони не скористались.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 111-7 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій в порядку ст. 35 ГПК України встановлено, що 22.03.2006 р. проведено прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ТОВ "Гілея", а саме: складські приміщення загальною площею 590,8 кв.м. по вул. Г.Мартинця, 26 у м. Калуш. За результатами даних прилюдних торгів, проведених в порядку виконання судових рішень, складено Протокол № 6090025-1 від 22.03.2006 р., згідно якого належне ТОВ "Гілея" нерухоме майно продано за ціною 126 000,00 грн. переможцю торгів ТОВ "Відродження".

Згідно Акту передачі майна від 04.04.2006 р. старшим державним виконавцем ДВС у м. Калуш при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження по стягненню боргів з ТОВ "Гілея" передано, а покупцем (ТОВ "Відродження") прийнято майно -складські приміщення загальною площею 590,8 кв.м., розташовані по вул. Г.Мартинця, 26 у м. Калуш. На підставі даного Акту та відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ( наказ Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5 (z0745-99) ) 17.04.2006 р. приватним нотаріусом Калуського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено право власності ТОВ "Відродження" на зазначене нерухоме майно. Вказане Свідоцтво від 17.04.2006 р. зареєстровано в реєстрі нотаріальних дій за № Д-439 та в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації за номером (91) 134 в книзі (2В) 10.

19.01.2007 р. між ТОВ "Відродження" (продавець) та ТОВ "Карпаттехноцентр" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу складів (надалі -"Договір від 19.01.2007 р."), відповідно до п. 1 якого продавець продав, а покупець придбав належні продавцю склади (цегла) в цілому, зазначені в плані літерою "В", загальною площею 590,8 кв.м, що знаходяться за адресою: вул. Г.Мартинця (вул. Папанівців), 26, м. Калуш, Івано-Франківська область.

В той же час, судами з'ясовано, що рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2009 р. у справі № 18/128-5/164-2/234-5-6/124 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.04.2010 р. та постановою Вищого господарського суду України від 21.09.2010 р.) визнано недійсним Протокол № 6090025-1 від 22.03.2006 р. прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить ТОВ "Гілея", а саме: складські приміщення загальною площею 590,8 кв.м, які знаходяться по вул. Г.Мартинця, 26 у м. Калуш.

Прийняття господарським судом Івано-Франківської області рішення від 29.12.2009 р. у справі № 18/128-5/164-2/234-5-6/124 стало підставою для звернення ТОВ "Гілея" до господарського суду із позовом у даній справі про визнання недійсним Договору від 19.01.2007 р. та відновлення становища, яке існувало до моменту проведення 26.03.2006 р., незаконних публічних торгів з реалізації складських приміщень під літерою "В" загальною площею 590 кв.м., розташованих по вул. Мартинця, 26 у м. Калуш, оформлених Протоколом № 6090025-1.

Статтею 1 ГПК України визначено, що особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Статтею 15 ЦК України унормовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову повинен кореспондувати зі способами захисту права, під якими розуміються заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Статтею 16 ЦК України до переліку способів захисту цивільних прав та інтересів віднесено, зокрема, визнання правочину недійсним.

Стаття 204 ЦК України встановлює, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. В той же час, ст. 203 ЦК України висуває певні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Правові наслідки недійсності правочину визначені у ст. 216 ЦК України, а саме: по недійсному правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за правочином, а при неможливості повернути одержане в натурі -відшкодувати його вартість у грошах.

Таким чином, наслідки недійсності правочину можуть стосуватися лише сторін цього правочину і не будуть поширюватись на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною правочину. При цьому, невірно обраний спосіб захисту в розумінні ст. 16 ЦК України є самостійною підставою для відмови у позові.

Втім, з оскаржуваних судових актів не вбачається дослідження судами позовних вимог ТОВ "Гілея" про визнання недійсним Договору від 19.01.2007 р., стороною якого позивач не є, на предмет їх відповідності передбаченим законодавством способам захисту. Оскільки висновок про відповідність чи невідповідність заявленої матеріально-правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача можливий лише після з'ясування фактичних обставин справи, винесені у справі судові акти слід оцінити як такі, що не відповідають ст. 43 ГПК України.

Колегія суддів оцінює як передчасний та такий, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, і висновок судів щодо неможливості задоволення вимог про визнання недійсним спірного правочину саме з огляду на правомірність володіння ТОВ "Відродження" майном на момент його продажу за Договором від 19.01.2007 р. та відповідну добросовісність набувача майна за цим правочином -ТОВ "Карпаттехноцентр".

Дійсно, продаж майна на прилюдних торгах, проведених з порушенням норм чинного законодавства щодо порядку, встановленого для виконання судових рішень, допущених іншими особами, не змінює статусу особи, що придбала майно з прилюдних торгів. Така особа (в даному випадку ТОВ "Відродження") не перестає бути добросовісним набувачем майна в розумінні ст. 388 ЦК України.

В той же час, якщо, як у даній справі, переможцем прилюдних торгів майно продано третій особі, слід враховувати, що діюче законодавство можливість витребування майна у добросовісного набувача за наступним правочином з обставинами наявності чи відсутності права продажу цього майна у відчужувача за Договором від 19.01.2007 р. не пов'язує. Дане викликано тим, що факт визнання в судовому порядку недійсним Протоколу № 6090025-1 від 22.03.2006 р. є окремою підставою для витребування у такої особи придбаного з прилюдних торгів майна.

Крім того, колегія суддів критично оцінює позицію судів в частині того, що визнання недійсним Протоколу № 6090025-1 від 22.03.2006 р. не свідчить про порушення порядку проведення прилюдних торгів та виключає можливість визнання спірного договору недійсним.

Так, п. 6.1. Тимчасового положення про порядок проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна ( наказ Міністерства юстиції України від 27.10.1999 р. № 68/5 (z0745-99) ) закріплено, що після повного розрахунку покупців за придбане майно, на підставі протоколу про проведення прилюдних торгів та копії документів, що підтверджують розрахунок за придбане майно, державний виконавець складає акт про проведені прилюдні торги і подає його на затвердження начальнику відповідного органу державної виконавчої служби. Згідно п. 6.4. Тимчасового положення на підставі цього акта нотаріус видає покупцеві свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів.

З аналізу наведених приписів випливає, що сам протокол про проведення прилюдних торгів є одним з документів, які породжують право власності на майно покупця і припиняють таке право боржника. Дане свідчить про передчасність висновку судів про правомірність проведених прилюдних торгів.

З оскаржуваних судових актів вбачається посилання господарських судів на те, що у добросовісного набувача (особи, яка придбала майно з прилюдних торгів) майно не може бути витребувано, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В той же час, факт визнання в судовому порядку недійсним Протоколу № 6090025-1 від 22.03.2006 р. є підставою для витребування у такої особи придбаного з прилюдних торгів майна. Втім, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Гілея" вимог про витребування майна від ТОВ "Карпаттехноцентр" в порядку ст. 388 ЦК України не заявлялось.

Натомість, позивачем заявлено вимоги про відновлення становища, яке існувало до моменту проведення 26.03.2006 р. незаконних публічних торгів з реалізації складських приміщень під літерою "В" загальною площею 590 кв.м., розташованих по вул. Мартинця, 26 у м. Калуш, оформлених Протоколом № 6090025-1.

Дійсно, п. 4 ч. 1 ст. 16 ЦК України закріплює, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Поряд з цим, слід звернути увагу на те, що форма і зміст позовної заяви визначені ст. 54 ГПК України, відповідно до пунктів 4, 5 частини 2 якої позовна заява повинна містити зміст позовних вимог і виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, рівно як і законодавство, на підставі якого подається позов. Якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Враховуючи приписи даної правової норми, позовні вимоги не можуть бути альтернативними. Однак, з позовної заяви не вбачається зазначення позивачем способу відновлення становища, яке існувало до порушення, рівно як і осіб, які мають здійснити дії, спрямовані на таке відновлення. Господарські суди під час розгляду справи не тільки не з'ясували зміст позовних вимог ТОВ "Гілея" в цій частині, а взагалі ухилились від їх розгляду.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілея" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.12.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.03.2012 р. у справі № 5010/2103/2011-18/86 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області в іншому складі суду.