розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року у справі № 22/5009/5699/11 за позовом комунального підприємства "Водоканал" до публічного акціонерного товариства "Запоріжвогнетрив" про стягнення додаткової плати за скид понаднормативних забруднень,

У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативним забрудненням в сумі 55 387,76 грн. за період з січня 2011 року по березень 2011 року у зв'язку з виявленням перевищення складу забруднюючих речовин в стічних водах за актом відбору проб стічних вод від 10.03.2011 року та результатами хімічних досліджень його лабораторії, за якими стічні води відповідача не відповідають встановленим нормам по залізу загальному 1,2 мг/дм3 при допустимих концентраціях -0,65 мг/дм3 на підставі договору від 01.01.2006 року № 86/4 та чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.12.2011 року (суддя Ярешко О.В.) позов задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 55 387,76 грн. додаткової плати за скид стічних вод з понаднормативними забрудненнями.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року (судді Марченко О.А., Бойко О.А., Татенко В.М.) зазначене рішення суду першої інстанції скасовано та в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним господарським судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що постанова апеляційного господарського суду є законною, і просить залишити її без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 17.05.2012 року розгляд справи було відкладено на 24.05.2012 року.

Дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що між сторонами було укладено договір від 01.01.2006 року № 86/4 за умовами якого позивач зобов'язався надати послуги з питного водопостачання та приймання стічних вод, а відповідач зобов'язався прийняти такі послуги та своєчасно їх оплачувати.

За п. 3.2.8 зазначеного договору відповідач зобов'язався виконувати скид стоків, якість яких в контрольних точках повинна відповідати вимогам Правил приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002 року № 37 (z0403-02) та Правил приймання стічних вод підприємств в систему каналізування м. Запоріжжя, затверджених рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.05.2003 року № 167 і допустимим концентраціям з додатком № 1.

При перевищенні складу забруднюючих речовин в стічних водах відповідача, які скидаються в систему каналізації, в порівнянні з допустимими концентраціями, відповідач вносить плату за скид наднормативних забруднень позивачу у відповідності з Правилами приймання стічних вод підприємств в комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, Правилами приймання стічних вод підприємств в систему каналізування м. Запоріжжя та Інструкцією про встановлення та стягнення плати за скидання промислових та інших стічних вод в системи каналізації населених пунктів.

Додатком № 1 до договору сторони встановили допустимі концентрації забруднюючих речовин у стічних водах, що скидаються підприємствами у міську систему каналізування, за якими, зокрема, допустимі концентрації заліза загального в стічних водах, які надходять становлять 0,65 мг/дм.

10.03.2011 року Лабораторією стічних вод відділу навколишнього середовища КП "Водоканал" в особі: лаборантів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у присутності представника ПАТ "Запоріжвогнетрив" - в.о. начальника ТСУ ОЕЕЦ ОСОБА_6 був проведений контрольний відбір проб стічних вод відповідача, що підтверджується актом відбору проб стічних вод від 10.03.2011 року. Цей акт був переданий ОСОБА_6, про що в акті зроблено відповідну відмітку.

Результатами аналізу відібраної проби виявлено, що стічні води відповідача не відповідають встановленим нормам по залізу загальному, оскільки у стічних водах відповідача заліза загального виявлено 1,2 мг/дм3, що підтверджується протоколом аналізу стічних вод.

Претензія з вимогою оплати 55 387,76 грн. додаткової плати за скид понаднормативних забруднень, протокол аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової вартості та рахунок № 86 були направлені на адресу відповідача 28.04.2011 року, про що свідчить опис вкладення та фіскальний чек № 7318 від 28.04.2011 року.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Водоканалу до абонента про стягнення додаткової плати за скид стічних вод з перевищенням встановлених договором норм гранично допустимих концентрацій забруднень.

Висновок апеляційного господарського суду про скасування рішення суду першої інстанції та про відмову в позові про стягнення додаткової плати за скид понаднормативних забруднень мотивовано застосуванням невідповідної методики для визначення вмісту забруднюючих речовин, оскільки така методика не підлягає застосуванню до неочищених стічних вод, якими є стічні води відповідача.

Пунктом 1.2. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду України від 19.02.2002р. № 37 (z0403-02) передбачено, що ці правила поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації (далі - Водоканали), та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів (далі - Підприємства).

У пункті 2.1. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (z0403-02) зазначено, що Водоканали мають право, зокрема: розробляти, погоджувати та представляти на затвердження виконавчим органам рад місцеві Правила приймання стічних вод підприємств, а також зміни і доповнення до них; контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств; пред'являти Підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання; пред'являти Підприємствам претензії та позови (в установленому порядку) щодо відшкодування збитків, заподіяних системам комунальної каналізації, а також виставляти рахунки за скид понаднормативних забруднень.

За п. 5.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (z0403-02) ДК забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств визначають, виходячи з таких умов:

ДК забруднюючої речовини в каналізаційній мережі (на випуску Підприємства); ДК забруднюючої речовини в спорудах біологічної очистки (на вході в ці споруди); величини лімітів на скид забруднюючих речовин у водойму, які встановлені Водоканалам органами Мінекоресурсів України в дозволах на спеціальне водокористування; допустимого вмісту важких металів в осадах стічних вод, що використовуватимуться як органічні добрива (згідно з пунктом 5.7 цих Правил).

З цих чотирьох величин найменша встановлюється як ДК.

Розрахунок ДК забруднюючих речовин у стічних водах Підприємств проводять для кожної з очисних споруд каналізації, що є в населеному пункті, чи для кожного з колекторів, які відводять стічні води до цих очисних споруд.

Пунктом 7.8. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (z0403-02) визначено, що з метою контролю якості стічних вод Підприємств Водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення ДК забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень. Відбір контрольних проб стічних вод Підприємств виконується уповноваженими представниками Водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують як представники Водоканалу, так і представник Підприємства-абонента. У разі неявки уповноваженого представника Підприємства або при його відмові підписати акт останній підписується представниками Водоканалу із зазначенням прізвища представника абонента, який відмовився підписати акт.

Відповідно до п. 7.10. Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України (z0403-02) , при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, Водоканал після закінчення аналізу направляє Підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів. Протягом шестимісячного терміну після виявлення перевищення ДК Водоканал згідно з Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) направляє Підприємству претензію, до якої додаються: копія акта про відбір проби, копія результатів аналізу стічних вод, розрахунок величини додаткової плати за скид стічних вод (передаються лише ті документи, що відсутні на Підприємстві).

Статтею 1 Водного кодексу визначено, що води поверхневі - води різних водних об'єктів, що знаходяться на земній поверхні; вода стічна - вода, що утворилася в процесі господарсько-побутової і виробничої діяльності (крім шахтної, кар'єрної і дренажної води), а також відведена з забудованої території, на якій вона утворилася внаслідок випадання атмосферних опадів; вода зворотна - вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.

Позивачем у результатах фізико-хімічних досліджень проб стічних вод відповідача використане КНД 211.1.4.040-95 "Методика фотометричного визначення заліза (ІІІ) та заліза (ІІ, ІІІ) з сульфосаліциловою кислотою в стічних водах" (далі -Методика).

Відповідно до п. 1.5 Переліку методик вимірювань (визначень) складу та властивостей об'єктів довкілля, викидів, відходів і скидів, тимчасово допущених до використання Мінприроди, затвердженого 12.12.2007 року, підприємства -природокористувачі, організації та установи, що виконують вимірювання показників складу та властивостей проб об'єктів довкілля, викидів, відходів і скидів можуть застосовувати методики, що входять до складу цього Переліку МВВ, якщо призначення та умови вимірювання, визначені в конкретній МВВ, відповідають умовам їх застосування, включаючи вплив показників, що не вимірюються.

Згідно розділу 1 "Галузь застосування" КНД 211.1.4.04-95 Методика встановлює визначення 0,5 -9,0 мг/дм3 заліза (ІІ і ІІІ) і заліза (ІІ) у незабруднених та слабо забруднених очищених стічних водах при вимірюванні на ФЕК, КФК, а також для концентрацій 0,4 -9,0 мг/дм3 заліза при вимірюванні на СФ.

В наведеній Методиці не міститься застереження про можливість використання в інших галузях, ніж тих, що передбачені розділом 1 "Галузь застосування".

За вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проте, поклавши в обґрунтування висновку про незастосування Методики визначення заліза в стічних водах відповідача його твердження про те, що води, з яких відбиралася проба, є неочищеними стічними водами, апеляційний господарський суд не з'ясував у відповідача, якими доказами підтверджуються його заперечення, та не навів належних та допустимих доказів, які б підтверджували такі обставини, а лише обмежився посиланням на недоведеність позивачем здійснення очистки стічних вод відповідача перед скиданням в каналізаційні мережі.

Разом з тим, дійшовши висновку про застосування Методики визначення заліза в стічних водах відповідача, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що за галуззю застосування така методика застосовується до очищених стічних вод, і не може бути застосована до неочищених стічних вод.

Водночас, судом першої інстанції не було перевірено доводів відповідача про те, що його стічні води, які скидаються в каналізаційні мережі є неочищеними, а тому Методика визначення заліза в таких стічних водах не може бути застосована.

Таким чином, як дійшовши висновку про відмову в позові, так і про задоволення позову, суди обох інстанцій в порушення вимог ст. 43 ГПК України не встановили, якими є стічні води відповідача, що скидаються в каналізаційні мережі, очищеними чи неочищеними, від чого залежить застосування Методики визначення заліза в стічних водах.

За таких обставин, прийняті судові рішення попередніх інстанцій не можна визнати законними й обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу комунального підприємства "Водоканал" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.03.2012 року та рішення господарського суду Запорізької області від 08.12.2011 року скасувати, і справу № 22/5009/5699/11 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.