( Додатково див. рішення господарського суду Чернівецької області (rs19914878) ) ( Додатково див. постанову Львівського апеляційного господарського суду (rs21839795) )

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Шевчук С.Р. суддів Владимиренко С.В. Кролевець О.А. розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Чернівецької області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. у справі № 13/5027/616/2011 господарського суду Чернівецької області за позовом Прокурора міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок» 2. Управління Держкомзему у місті Чернівці третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Головне управління Держкомзему у Чернівецькій області пророзірвання договору оренди землі в судовому засіданні взяли участь представники:

- прокурор: Ходаківський М.П., посв. № 18

- позивача: не з'явились

- відповідача-1: ОСОБА_4, дов. б/н від 22.05.2012 р.

- відповідача-2: не з'явились

- третьої особи: не з'явились

Прокурор міста Чернівці в інтересах держави в особі Чернівецької міської ради звернувся до господарського суду Чернівецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок" та управління Держкомзему у м. Чернівці про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 15 грудня 2005 року між Чернівецькою міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Світанок", зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку Чернівецькій міській раді шляхом оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 08.12.2011 (суддя Желік Б.Є.) відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р. (головуючий суддя Гриців В.М., судді Давид Л.Л., Мурська Х.В.) вказане рішення суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами заступник прокурора Чернівецької області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач 1 -ТОВ "Світанок" надав відзив на касаційну скаргу від 24.05.2012 р., просить в задоволенні касаційної скарги заступника прокурора Чернівецької області відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Позивач, відповідач 2 та третя особа не скористались правом, наданим ст. 111-2 ГПК України, не надіслали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 111-2 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, який оскаржується.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 15 грудня 2005 року між Чернівецькою міською радою, орендодавцем, та ТОВ "Світанок", орендарем, на підставі рішення 36 сесії 4 скликання Чернівецької міської ради від 29.09.2005р. №835, укладений договір оренди земельної ділянки, який 15.12.2005р. нотаріально посвідчений (реєстраційний №6691) та зареєстрований у Чернівецькій філії ДП "Центр ДЗК" 28 грудня 2005р. за №040580900145 у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок 4АА 007058.

Згідно з п. 1 договору оренди від 15.12.2005 р. земельну ділянку площею 8,1185 га, що знаходиться у адміністративних межах м. Чернівці на вул.Руська-Південно-Кільцева-вул.Комунальників передано орендарю у строкове платне користування та володіння строком до 24 вересня 2054р. для житлової і громадської забудови.

При цьому, сторони за договором не обмежили і не обумовили використання земельної ділянки будь-якими термінами та строками, не визначили в договорі конкретний строк, коли орендар земельної ділянки повинен був приступити до розміщення об'єктів житлової та громадської забудови, не визначили, які саме об'єкти повинні розміщуватися на земельній ділянці.

Пунктом 25 договору передбачено право орендаря використовувати спірну ділянку на власний розсуд у відповідності до встановленої мети.

11.05.2011 р. Головним управлінням Держкомзему у Чернівецькій області, з посиланням на ст. ст. 6 і 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства ТОВ "Світанок", про що складено акт за участю директора ТОВ "Світанок", яким встановлено, що під час перевірки на земельній ділянці обмеженій вулицями Руська, П.Кільцева, Комунальників у м.Чернівці "відсутні споруди, земельна ділянка вільна від рухомих і нерухомих об'єктів. Землі житлової та громадської забудови м.Чернівці. Цільове призначення земельних ділянок (загально) для житлової і громадської забудови. Порушено вимоги ст. 96 Земельного кодексу України.

Відтак, посилаючись на наведений вище акт як на доказ істотного порушення орендарем зобов'язань за спірним у справі договором оренди земельної ділянки щодо цільового її використання, прокурор звернувся з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.12.2005 р., зобов'язання відповідача повернути орендовану земельну ділянку Чернівецькій міській раді шляхом оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки та скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки від 15 грудня 2005 року, посилаючись на норми частини 2 ст. 651 ЦК України та ст. ст. 15, 24, 25, 32 Закону України "Про оренду землі".

Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, прийняв рішення про відмову в позові в зв'язку з недоведеністю позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 15 Закону України "Про оренду землі", який встановлює спеціальні норми для цього виду договірних правовідносин, до істотних умов договору оренди землі відносить умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, а відповідно до приписів абз. 1 ч. 1 ст. 24 та ч. 1 ст. 32 вказаного Закону договір оренди землі може бути розірваний рішенням суду в разі невиконання орендарем зазначеної умови (дотримання цільового використання орендованої земельної ділянки).

Отже, чинне земельне законодавство щодо правовідносин з договору оренди земельної ділянки однією з підстав для припинення дії договору шляхом його розірвання за рішенням суду передбачає порушення орендарем договірних зобов'язань стосовно цільового використання землі.

У свою чергу, про невиконання відповідачем умов договору щодо використання землі за цільовим призначенням може свідчити, зокрема відсутність проведення будь-яких будівельних робіт на об'єкті, що може підтверджуватися актом, складеним Державною архітектурно-будівельною інспекцією. Разом з тим, слід звернути увагу на те, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а не її невикористання для забудови протягом трьох років підряд.

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що згідно з актом Головного управління Держкомзему в Чернівецькій області на земельній ділянці, наданій ТОВ "Світанок" під житлову і громадську забудову "відсутні споруди, земельна ділянка вільна від рухомих і нерухомих об'єктів", тобто контролюючим земельним органом зафіксовано, що під час перевірки орендарем не проводилось будь-яких будівельних робіт.

Однак, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, дана обставина не підтверджує порушення орендарем договірних зобов'язань щодо дотримання ним цільового призначення земельної ділянки, а прокурором і позивачем не доведено використання зазначеної земельної ділянки для інших, ніж передбачено договором, цілей.

До того ж, як зазначили суди, прокурором не доведено у чому саме полягає шкода, завдана Чернівецькій міській раді, у зв'язку з тим, що відповідач не розпочав будівельні роботи та чим саме така обставина порушує чи обмежує права орендодавця, а відтак чи буде це істотним порушенням умов договору оренди, що в подальшому може потягнути його розірвання. При цьому, судами було встановлено факт сплати відповідачем орендної плати у встановлені строки та в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України (1798-12) щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи, оскільки нецільове використання земельної ділянки відповідачем, а також не використання ним земельної ділянки згідно її цільового призначення та мети використання, на яке посилається позивач та прокурор, не доведено і інших порушень відповідачем умов договору оренди та вимог чинного законодавства судом не встановлено.

Посилання прокурора та позивача на порушення орендарем строку початку використання спірної земельної ділянки, правомірно не взяті судами до уваги, оскільки спірний договір (п.31) не передбачає такої обставини як порушення строку початку використання земельної ділянки підставою для дострокового його припинення.

Вірним є також висновок попередніх судових інстанцій про те, що відносини щодо користування земельною ділянкою під забудову регулюються Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним і виключає застосування норм, викладених в ст. 416 Цивільного кодексу України, до правовідносин, заснованих на договорі оренди.

Щодо інших доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаних висновків суду, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що в силу вимог ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових актів.