Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоДобролюбової Т.В.,суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.розглянувши у судовому засіданні за участю представників сторін позивача: відповідача, третьої особи: прокуратури: матеріали касаційної скарги ОСОБА_4 -дов. від 28.02.12, ОСОБА_5 -дов. від 18.05.12, не з'явились, повідомлені належно, Рудак О.В. -прокурор ГПУ, посв. НОМЕР_1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптове аптечно-стоматологічне підприємство "Регард"на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.11у справі№29/436-10 Господарського суду Харківської областіза позовом до третя особа за участюТовариства з обмеженою відповідальністю "Оптове аптечно-стоматологічне підприємство "Регард" Харківської міської ради Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Харківській області Прокуратури Харківської областіпровизнання права власності

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптове аптечно-стоматологічне підприємство "Регард" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради про визнання права власності на нежитлову будівлю літера "А-3", цільове призначення -поліклініка, офісні приміщення, склад тощо, загальною площею 1554,5 кв. м, розташовану у м. Харків на вул. Семиградській, 12-а. Позивач, в обґрунтування позову, вказував на те, що ним на орендованій земельній ділянці самочинно з дотриманням будівельних норм та правил здійснено реконструкцію належної йому будівлі і таке будівництво не порушує прав інших осіб. Позивач посилався на приписи 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 376, 386, 392 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 (z0157-02) .

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.01.11 (суддя Тихий П.В.) позов задоволено. Господарський суд виходив з того, що позивачем з дотриманням будівельних норм та правил самочинно здійснено реконструкцію спірної будівлі і таке будівництво не порушує прав інших осіб. Суд керувався приписами статей 15, 16, 316, 317, 319, 321, 328, 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій", Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.02 (z0157-02) .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.11 (судді: Сіверін В.І., Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) перевірене рішення господарського суду скасовано. В позові відмовлено. Апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем самочинно здійснено реконструкцію спірного об'єкта і цей об'єкт не введений у встановленому порядку в експлуатацію. постанова обґрунтована приписами статей 331, 376 Цивільного кодексу України, статей 9, 10 Закону України "Про архітектурну діяльність", статей 7, 12 Закону України "Про основи містобудування", статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 30, 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", положеннями Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.08 року №923 (923-2008-п) (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптове аптечно-стоматологічне підприємство "Регард", в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду у справі та залишити в силі рішення господарського суду першої інстанції. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник вказує на порушення апеляційним господарським судом приписів статей 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, статті 53 Господарського процесуального кодексу України. Товариство посилається на те, що позивач є користувачем земельної ділянки під реконструйованим майном. Скаржник вважає помилковим застосування до спірних правовідносин Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.08 року №923 (923-2008-п) , оскільки на час винесення оскаржуваної постанови у справі він втратив чинність. Товариство зазначає і про те, що судом апеляційної інстанції не було розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення учасників процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

В ході розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням №78/05 XXXV сесії Харківської міської ради IV скликання від 27.04.05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" Товариству з обмеженою відповідальністю "Регард" відведена земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Семиградська, 12-а. Упродовж 2009-2010 років позивачем була здійснена реконструкція будівлі літ.А-2, шляхом здійснення надбудов та прибудов до неї. КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" у вересні 2009 року здійснило технічну інвентаризацію нежитлової будівлі літ. "А-3", загальною площею 1569,1 кв. м. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Регард" про визнання за ним права власності на нежитлову будівлю літера "А-3", цільове призначення -поліклініка, офісні приміщення, склад тощо, загальною площею 1554,5 кв. м, розташовану у м. Харків, вул. Семиградська, 12-а. Скасовуючи рішення господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України унормовано, що особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до приписів статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбаче них статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним. Відповідно до приписів статті 376 вказаного Кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно з приписами частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина 1 статті 182 Цивільного кодексу України). Виходячи зі змісту приписів частин 1, 2 статті 331 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 182 Цивільного кодексу України, Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.02 №7/5 (z0157-02) , право власності на новостворене нерухоме майно виникає у особи, яка створила це майно, лише після закінчення будівництва об'єкта нерухомості, введення його в експлуатацію, отримання свідоцтва про право власності та реєстрації права власності. Отже, до прийняття об'єкта новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на цей об'єкт не виникає. В процесі розгляду спору апеляційним господарським судом було установлено, що спірна будівля не прийнята до експлуатації у встановленому порядку. До виникнення права власності на новозбудоване нерухоме майно право власності існує лише на матеріали, обладнання та інше майно, що було використано в процесі будівництва (абзац 1 частини 3 статті 331 ЦК України). Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання права власності. Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Посилання скаржника на помилкове, на його думку, застосування судом апеляційної інстанції Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.08 №923 (923-2008-п) , який втратив чинність, не може бути підставою для скасування переглянутої постанови, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин названий Порядок був чинним. Довід скаржника про те, що судом апеляційної інстанції не розглянуто клопотання позивача про відкладення розгляду справи також не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки спростовується матеріалами справи. Решта доводів касаційної скарги визнаються неспроможними, позаяк не спростовують викладеного та установленого судом апеляційної інстанції.

З огляду на зазначене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.11.11 у справі №29/436-10 залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптове аптечно-стоматологічне підприємство "Регард" залишити без задоволення.