головуючого Мирошниченка С.В.,суддів Барицької Т.Л., Хрипуна О.О.,розглянувши касаційну скаргу Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2012за скаргою Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Україниу справі №62/256-10 господарського суду Харківської областіза позовом Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській областідо Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" прозвернення стягнення на предмет іпотеки

в судовому засіданні взяли участь представники: позивача повідомлений, але не з'явився; відповідача Берездерецький Ю.М.; третьої особи повідомлений, але не з'явився; Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України повідомлений, але не з'явився;

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.05.2011 у справі №62/256-10 (суддя Суярко Т.Д.) задоволено позов Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (надалі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (надалі відповідач); за рішенням, з метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за кредитним договором №5 від 18.06.2008 у розмірі 50 000 000,00 грн. за основним боргом та 8 973 287,65 грн. за простроченими відсотками, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/4 від 06.07.2009, а саме: на нежитлову будівлю (будівлю водно-кисневої станції) літ. "Е-2", яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 473,3 кв.м. та нежитлову будівлю літ. "В-1", яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 257,2 кв.м., шляхом продажу на прилюдних торгах з початковою вартістю 1 429 700,00 грн., у межах процедури виконавчого провадження.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 (судді: Шевель О.В., Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) вказане рішення місцевого господарського суду скасовано з підстав порушення судом норм процесуального права, що стосуються належного повідомлення сторін про розгляд справи та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги позивача задоволені; згідно з постановою суду апеляційної інстанції, з метою задоволення вимог Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області за кредитним договором №5 від 18.06.2008 у розмірі 50 000 000,00 грн. за основним боргом та 8 973 287,65 грн. за простроченими відсотками, вирішено звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №5/4 від 06.07.2009, а саме: на нежитлову будівлю (будівлю водно-кисневої станції) літ. "Е-2", яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 473,3 кв.м. та нежитлову будівлю літ. "В-1", яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Автогенна, 10, загальною площею 257,2 кв.м., шляхом продажу його на прилюдних торгах з початковою вартістю 1 429 700,00 грн., у межах процедури виконавчого провадження.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2011 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 у справі №62/256-10 залишено без змін.

01.08.2011 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2011 видано відповідні накази.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.12.2011 заяву Національного банку України в особі Управління Національного банку України в Харківській області про виправлення помилки в наказі господарського суду Харківської області від 01.08.2011 у справі №62/256-10 задоволено; помилку в наказі господарського суду Харківської області від 01.08.2011 у справі №62/256-10 виправлено, а саме: зазначено, що стягувачем за вказаним наказом є Національний банк України в особі Управління Національного банку України в Харківській області (61057, м. Харків, пл. Театральна, 1, код ЄДРПОУ 09351445), а боржником -Акціонерне товариство "Науково-технологічний інститут транскрипції, трансляції і реплікації" (61166, м. Харків, вул. Коломенська, 3, код ЄДРПОУ 24473039).

16.12.2011 видано наказ з урахуванням внесених змін.

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 13.01.2012 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Маєвською Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої відкрито виконавче провадження № 30740048 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.12.2011 у справі № 62/256-10

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.02.2012 відповідач звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою в порядку статті 121-2 ГПК України та статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", в якій просив скасувати вищезазначену постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012, обґрунтовуючи підстави скарги тим, що вказаний наказ не може вважатись виконавчим документом в розумінні статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки не містить повного найменування боржника.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2012, на підставі ст.ст. 53 та 121-2 ГПК України, було повернуто вказану скаргу з доданими до неї документами скаржнику без розгляду, посилаючись на те, що скаржником було пропущено десятиденний строк на оскарження вказаної постанови та жодним чином не обґрунтовано поважності причин його пропуску.

13.02.2012 відповідач повторно звернувся до господарського суду Харківської області зі скаргою №67 від 13.02.2012 на постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 (відповідно до якої відкрито виконавче провадження № 30740048 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 16.12.2011 у справі № 62/256-10) у порядку статті 121-2 ГПК України та статті 82 Закону України "Про виконавче провадження", в якій просив вказану постанову скасувати.

Відповідачем також було подано клопотання про відновлення строку на подання вищезазначеної скарги, в якому він просив визнати поважною причину пропуску строку на подання скарги №67 від 13.02.2012 та прийняти її до провадження.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2012 у справі № 62/256-10 вказану скаргу та додані до неї документи було повернуто скаржнику без розгляду на підставі ст.ст. 53 та 121-2 ГПК України .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2012 у справі №62/256-10 було скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду Харківської області.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції від 19.03.2012, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 у справі № 62/256-10 скасувати, а ухвалу господарського суду Харківської області від 15.02.2012 -залишити без змін.

Учасники судового процесу належним чином повідомлялися про час та місце розгляду даної справи згідно з вимогами Інструкції з діловодства у Вищому господарському суді України, затвердженої наказом в.о. керівника апарату Вищого господарського суду України від 21.04.2011 № 56.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, повертаючи ухвалою господарського суду Харківської області від 15.02.2012 у справі № 62/256-10 скаргу відповідача на постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 без розгляду на підставі ст.ст. 53 та 121-2 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, відповідачем було пропущено встановлений законодавством десятиденний строк на її оскарження. Клопотання про відновлення пропущеного строку місцевим господарським судом було відхилено, з огляду на те, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 13.01.2012, направлена боржнику 16.01.2012, та мала бути отримана останнім не пізніше 20.01.2012, однак відповідачем не було надано доказів отримання ним зазначеної постанови після вказаного строку (а саме 30.01.2012, як зазначав відповідач), з огляду на що, посилання останнього на наявність підстав для відновлення строку на подання вказаної скарги в порядку ст. 121-2 ГПК України є необґрунтованими.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для скасування вище зазначеної ухвали господарського суду Харківської області від 15.02.2012 у справі № 62/256-10, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 6 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження").

Частиною 1 ст. 121-2 ГПК України встановлено, що скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до п. 8 роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 28.03.2002 № 04-5/365 (v_365600-02) встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому, відповідно до вимог ст. 53 ГПК України може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.

Поважними визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, копія постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012 була направлена на адресу відповідача супровідним листом Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України № 12-0-35-10-5/1 від 20.01.2012, що свідчить про порушення Відділом примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України вимог ч. 5 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження", а також спростовує висновки місцевого господарського суду про те, що вказана постанова була направлена боржнику 16.01.2012, та мала бути отримана останнім не пізніше 20.01.2012.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку щодо недоведеності відповідачем поважності причин пропуску строку на подання скарги на постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.01.2012.

Поряд з тим, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду та передаючи справу на розгляд до суду Харківської області, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала господарського суду Харківської області від 15.02.2012 у справі № 62/256-10 була прийнята без виклику сторін та без належного дослідження у судовому засіданні доводів щодо дотримання строків встановлених ст. 121-2 ГПК України, що суперечить вимогам ст. 121-2 ГПК України, враховуючи, що скарги на дії виконавчої служби в будь-якому разі мають розглядатися у судовому засіданні з обов'язковим повідомленням про час і місце його проведення заявника та заінтересованих осіб.

Колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитися з вказаними висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 121-2 ГПК України скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Однак положення вище вказаної статті стосуються порядку розгляду скарги на дії органів Державної виконавчої служби, а не вирішення питання про прийняття її до розгляду та питання відновлення строку на її подання.

Законодавством не передбачено обов'язку суду вирішувати питання щодо прийняття скарги на дії органів Державної виконавчої служби, а також питання щодо відновлення пропущеного строку на її подання у судовому засіданні, зокрема, за участю учасників процесу.

Враховуючи зазначене, апеляційний господарський суд прийшов до неправомірного висновку, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, винісши ухвалу від 15.02.2012 у справі № 62/256-10 без виклику сторін та без належного дослідження у судовому засіданні доводів щодо дотримання строків, встановлених ст. 121-2 ГПК України.