Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. -головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2011 року у справі № 5016/3325/2011(12/173) Господарського суду Миколаївської області за позовом ОСОБА_4, м. Миколаїв, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лунний камінь", м. Миколаїв, про стягнення вартості частини майна пропорційно частці у статутному фонді в сумі 54 180 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_5 (дов. від 01.11.11);

відповідача -не з'явився,

У жовтні 2011 року позивач ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовом до відповідача ТОВ "Виробничо-комерціна фірма "Лунний камінь" про стягнення вартості частини майна товариства пропорційно належній йому частці у статутному капіталі товариства в сумі 54 180 грн.

Вказував, що у нього, як учасника товариства, якого було виключено зі складу учасників, є право на отримання частини вартості майна товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі в розмірі 5,26 %, на підставі ст. ст. 10, 54, 64 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України та п. 8.2, 8.3 статуту ТОВ "ВКФ "Лунний камінь".

Посилаючись на відмову відповідача виплатити вартість належної йому частки у статутному капіталі товариства у розмірі 54 180 грн., виходячи з ринкової вартості внесеного учасниками до статутного капіталу товариства нежитлового приміщення площею 102,6 кв.м., що розташоване під АДРЕСА_1, - позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.11.2011 року (суддя Семенов А.К.) позов задоволено.

Рішення мотивоване посиланнями на ч. 2 ст. 64 Закону України "Про господарські товариства" та невиконанням відповідачем зобов'язання щодо сплати позивачеві вартості належної йому частки у статутному капіталі ТОВ "Виробничо-комерціна фірма "Лунний камінь", внаслідок виключення позивача зі складу учасників товариства.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року (головуючий суддя Жекова В.І., судді: Пироговський В.Т., Картере В.І.) рішення змінено. Позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 8 200,55 грн. вартості частини майна товариства пропорційно його частки в статутному капіталі, 102 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

постанова мотивована посиланнями на ст.ст. 54, 64 Закону України "Про господарські товариства" та наявністю підстав до сплати відповідачем на користь позивача 8 200,55 грн. остаточної балансової вартості частини майна, пропорційно сплаченої ним частки до статутного капіталу товариства.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду, з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 54, 64 Закону України "Про господарські товариства", п. 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92 (z0288-00) , порушення п. 1 ст. 101 та ст. 105 ГПК України та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 48 630,60 грн. ринкової вартості частини майна товариства, пропорційно сплаченої ним частки до статутного капіталу товариства в розмірі 0,84 %.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає про правильність та обґрунтованість застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 54, 64 Закону України "Про господарські товариства", зазначає, що у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" затвердженого Міністерством фінансів України від 27.04.2000 року за № 92 (z0288-00) (зі змінами, доповненнями та додатками до нього) був наданий звіт про проведення незалежної оцінки нежитлових приміщень, що розташовані за адресою: Україна, АДРЕСА_1, а тому просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 23.05.2012 року представник відповідача не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням вищевикладеного судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 64 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов'язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Cтаттею 54 Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) передбачено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата проводиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня його виходу.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з порушення корпоративних прав позивача на отримання належної йому вартості частини майна товариства, у зв'язку з його виключенням зі складу учасників товариства.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Лунний камінь" створене на базі приватизованого цілісного майнового комплексу державного комунального підприємства "Лунний камінь", зареєстрованого виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 25.05.1992 року за реєстровим № 3942 та є його повним правонаступником.

11.08.2008 року зареєстровано нову редакцію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лунний камінь", згідно якої статутний капітал товариства складає 90 200 грн., учасниками товариства є ОСОБА_6, яка володіє 94,74 % та ОСОБА_4 з часткою 5,26 % статутного капіталу.

Відповідно до п. 6.2 статуту товариства на момент державної реєстрації нового статуту вкладами учасників є приватизований майновий комплекс державного комунального підприємства "Лунний камінь" під АДРЕСА_1, придбаний відповідно до договору купівлі-продажу державного майна від 29.04.1996 року, нотаріально посвідченого 29.04.1996 року державним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Филипенко Н.І. та зареєстрований в реєстрі за № 49, а також додаткові майнові та грошові внески.

З свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 11.12.2008 року вбачається, що приміщенню перукарні "Лунний камінь", що знаходилось за адресою: АДРЕСА_1, присвоєно нову адресу: АДРЕСА_1.

23.11.2009 року відбулися загальні збори учасників товариства, де було прийнято рішення про виключення ОСОБА_4 зі складу учасників товариства зі сплатою вартості частини майна товариства пропорційно її частці в статутному капіталі.

Господарський суд Миколаївської області при вирішенні спору повно та всебічно дослідив матеріали справи, всі суттєві обставини, що мають значення для вирішення спору, правильно встановив, і виходив з того, що будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.

В обґрунтування своїх доводів позивач посилався на звіт про оцінку вартості нежитлових приміщень площею 102,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, виконаний оцінювачем Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 11.08.2011 року, в якому зазначено, що вартість вищевказаних нежитлових приміщень складає 1 030 036 грн.

Також суд зазначав про можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби згідно пункту 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 (z0288-00) .

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування.

Проте, будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної ринкової вартості майна товариства.

Суд першої інстанції встановив, що позивач не в повному обсязі вніс свій вклад до статутного фонду товариства, частка позивача у статутному капіталі, що була фактично сплачена та частина майна товариства, що належить позивачеві на день його виключення, складала 0,89 % статутного капіталу, проте, не врахував цього при винесенні рішення.

Судом правильно встановлено, що вартість майна товариства, належна до сплати учаснику, якого виключено зі складу учасників товариства, повинна визначатись з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства, що відповідає ч. 1 ст. 66, ст. 139 ГК України, ст. 190 ЦК України.

При постановленні рішення суд апеляційної інстанції посилався на наданий відповідачем звіт № 315 про проведення незалежної оцінки вартості приміщень перукарні, наданий ММБТІ 22.07.2008 року, згідно якого залишкова вартість приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, станом на 30.06.2008 року становить 261 404 грн.

При цьому, судом не враховано право учасника, який був виключений зі складу учасників товариства, вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства у відповідності до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" та не надано будь-якої оцінки звіту про оцінку вартості нежитлових приміщень, виконаного оцінювачем Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 11.08.2011 року, в якому зазначено, що вартість вищевказаних нежитлових приміщень складає 1 030 036 грн.

Відповідно до балансу та звіту про фінансові результати (Форма 1-м та 2-м за 2009 рік) та протоколу Загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ "Лунний камінь" від 01.02.2010 року затверджено звіт про діяльність товариства за 2009 рік, відповідно до якого залишкова вартість майна товариства складає 65 500 грн., статутний капітал -90 200 грн., непокритий збиток -16 900 грн., виручка за звітний період -16 100 грн., витрати - 22 400 грн.

З врахуванням викладеного, у відповідності з ч. 1 ст. 190 ЦК України, ч. 1 ст. 66, ст. 139 ГК України та з врахуванням того, що позивач не здійснив додатковий внесок до статутного капіталу відповідача в розмірі 3 145 грн., ринкова вартість його частки на момент виключення з ТОВ "ВКФ "Лунний камінь" складає 48 630 грн.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Тобто, в силу ст. 33 ГПК України обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з вимогами статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що всі суттєві обставини справи місцевим господарським судом встановлено повно і правильно, норми матеріального та процесуального права застосовано правильно, проте допущено арифметичну помилку при обрахуванні сум, що підлягають до стягнення, колегія суддів вважає, що рішення суду належить в зазначеній частині та в частині стягнення судового збору змінити.

постанова апеляційного господарського суду, як така, що прийнята з порушенням наведених норм підлягає до скасування.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 грудня 2011 року у справі № 5016/3325/2011(12/173) скасувати.

3. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 02 листопада 2011 року у справі № 5016/3325/2011(12/173) змінити.

4. Позов задовольнити частково.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Лунний камінь" (54003, АДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 (54036, АДРЕСА_2, ідент. код НОМЕР_1) 48 630,60 грн. вартості частини майна товариства пропорційну сплаченій нею частці до статутного капіталу товариства в розмірі 0,84 %, 487,62 грн. державного мита, 212,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи судом першої інстанції та 724,28 грн. судового збору за розгляд справи судом касаційної інстанції.

6. Видачу наказів доручити Господарському суду Миколаївської області.