В квітні 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 20 434,39 грн. за період з лютого 2006 року (з дати укладення договору оренди) по лютий 2009 року, включно, пені за період з 02.10.2008р. по 31.03.2009р. у сумі 2 136, 68 грн. та судових витрат.

В червні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор", в свою чергу, звернулось до цього ж місцевого господарського суду із зустрічним позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди від 24.03.2009р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.02.2006р. № 12/02-2172-ОД, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор" та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, наступного змісту: "Пункти Договору 3.1 та 3.3 розділу 3 Орендна плата викласти у наступній редакції:

3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) (із змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2008р. 716, 77 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2009 року.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується наступним чином:

- 70% - до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства - у розмірі 501, 74 грн.

- 30% - балансоутримувачу - у розмірі 215, 03 грн.".

- визнати з дня укладення додаткової угоди від 24.03.2009р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 01.02.2006р. №12/02-2172-ОД пункт 2 чинним у наступній редакції: "Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) (зі змінами), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) - грудень 2008р. 361,48 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2009р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за січень 2009 року.

Орендна плата згідно до розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:

70% до державного бюджету по місцю реєстрації Орендаря у податковій інспекції на рахунки відкриті відділенням казначейства - у розмірі 153,03 грн.

30% - балансоутримувачу у розмірі 108,44 грн.

Пункти 2 розділу 1 цієї Додаткової угоди набирають чинності з 24.03.2009р.".

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2011 року (суддя Коваль Л.А.) первісний позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" на користь Державного бюджету України (стягувач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області) основний борг у сумі 14 396,04 грн. та судові витрати; провадження у справі за первісним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" на користь Державного бюджету України орендної плати в сумі 4 050 грн. припинено; в решті первісних позовних вимог та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 року (судді: Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є., Прудніков В.В.) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2011 у справі № 7/79-09 скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції:

"За первісним позовом.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" м. Дніпропетровськ на користь державного бюджету України (стягувач - регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області) 2 769,12 грн. заборгованості з орендної плати, 274,68 грн. пені, 102 грн. держмита і 15,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видавши наказ.

В решті первісного позову та у задоволенні зустрічного позову відмовити."

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області м. Дніпропетровськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" м. Дніпропетровськ 56,76 грн. витрат по апеляційній скарзі, видавши наказ.

В касаційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та порушення вимог процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ч. 2 ст. 105 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення місцевого господарського суду повністю або частково і прийняти нове рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Апеляційний господарський суд у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду, у постанові повинен зазначити доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Разом з тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду зазначеним вимогам закону не відповідає.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та частково задовольняючи позовні вимоги, судом апеляційної інстанції зроблено висновок про наявність підстав у позивача для стягнення з відповідача лише 2 769,12 грн. заборгованості з орендних платежів, з огляду на те, що позивачем безпідставно застосовано під час розрахунку суми боргу за січень 2007 року -березень 2009 року орендну ставку 21 %, оскільки відповідно додатку № 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) , орендна ставка за використання нерухомого державного майна з метою розміщення суб'єктів господарювання, що здійснюють проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи, становить 10 % вартості орендованого майна.

Крім того, апеляційним господарським судом скасовано рішення суду першої інстанції в частині припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача 4 050 грн., перерахованих останнім після подання позову позивачем платіжними дорученнями від 14.07.2009 року №34, від 11.09.2009 року № 70, від 12.04.2010 року № 33, від 27.09.2010 року № 38, оскільки вказані суми віднесені ним на погашення боргу за місяць, в якому проводилась оплата, та не мають відношення до спірного періоду (лютий 2006 року -березень 2009 року). В зв"язку із задоволенням вказаного розміру суми основного боргу, та, здійснивши власний розрахунок пені, апеляційною інстанцією визначено належний до стягнення з відповідача на користь позивача розмір пені за травень-жовтень 2008 року в сумі 274,68 грн.

Однак, такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими.

Так, як встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор", як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-2172-ОД, згідно якого з метою ефективного використання державного майна орендодавець передав орендарю в строкове платне користування, з метою розміщення офісу по організації проектних робіт, нерухоме майно - приміщення у чотирьохповерховому будинку адміністративного корпусу інституту, площею 47,6 кв. м., розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Театральна, 6, що знаходиться на балансі Державного Дніпровського проектного інституту, вартість якого, згідно незалежної оцінки, становить 72 418 грн.

Відповідно до пунктів 3.1. -3.3. договору орендна плата у розмірі 624,25 грн. (базова за грудень місяць 2005 року), без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця, розрахована за "Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) , зі змінами та доповненнями до неї. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно чинного законодавства. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна плата перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства, -у розмірі 436,98 грн.;

- 30 % - балансоутримувачу -у розмірі 187,27 грн.

З розрахунку орендної плати до договору вбачається, що розмір річної орендної плати розрахований як добуток вартості орендованого майна, визначеної незалежною оцінкою (72 418 грн.), та орендної ставки -10%.

Відповідно до п. 3.4. договору орендна плата сплачується орендарем щомісяця, у термін не пізніше 07 числа місяця, і не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря.

19.01.2009р. між сторонами укладено додаткову угоду про внесення змін до договору, якою змінено мету, зокрема, майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкта господарювання, що провадить діяльність з ремонту об'єктів нерухомості;

пункти 3.1. та 3.3. Договору виклали у наступній редакції:

3.1. Орендна плата у розмірі 1 463,33 гривень (базова за грудень місяць 2006р.), без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця 2007р., розрахована за "Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) зі змінами та доповненнями до неї. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно до чинного законодавства.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства, -у розмірі 1 024, 33 грн.;

- 30 % - балансоутримувачу -у розмірі 439 грн.

Сторони договору погодили, що додаткова угода набирає чинності з 01.01.2007р.

Відповідно до розрахунку орендної плати до договору -додатку 1 до додаткової угоди від 19.01.2009р. розмір річної орендної плати розрахований як добуток вартості орендованого майна та орендної ставки -21%.

Відповідно до додатку 2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) із змінами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2006р. № 1846 (1846-2006-п) , тобто, які діяли станом на 01.01.2007р., орендна ставка 21% застосовується за використання нерухомого державного майна з цільовим призначенням -розміщення суб'єктів господарювання, що провадять діяльність з ремонту об'єктів нерухомості.

Розрахунок орендної плати до договору -додаток 1 до додаткової угоди від 19.01.2009р. погоджено з відповідачем.

24.03.2009р. сторонами повторно внесено зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди, згідно якої зменшено орендовану відповідачем площу нерухомого майна до 16,35 кв.м. та визначено, що вартість майна згідно незалежної оцінки станом на 31.08.2005р. становить 24 874,89 грн.

Цією ж додатковою угодою пункти 3.1. та 3.3. договору викладені у новій редакції:

3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) -грудень 2008 року 716,77 грн. Орендна плата за перший місяць оренди -січень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2009 року.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями державного казначейства, -у розмірі 501, 74 грн.;

- 30 % - балансоутримувачу -у розмірі 215,03 грн.

При цьому, сторонами погоджено, що наведені вище зміни до договору щодо площі майна, його вартості, розміру орендної плати, порядку її визначення та перерахування набирають чинності з 01.01.2009р.

Цією ж додатковою угодою змінена редакція пункту 3.4. договору: орендна плата сплачується орендарем щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Відповідно до розрахунку орендної плати до договору -додатку 1 до додаткової угоди від 24.03.2009р. розмір річної орендної плати розрахований як добуток вартості орендованого майна, визначеної незалежною оцінкою (24 874, 89 грн.), та орендної ставки -21%.

Згідно додаткової угоди від 26.05.2009р. про внесення змін до договору сторонами змінено мету використання орендованого майна, яке передається в оренду з метою розміщення суб'єкту господарювання, що здійснює проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи, та викладено у новій редакції пункти 3.1. та 3.3. договору. Водночас, погоджено, що зміни набирають чинності з 09.04.2009р.

Пункти 3.1. та 3.3. договору викладені в наступній редакції:

3.1. Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) (зі змінами), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) -березень 2009 року 361,48 грн. Орендна плата за перший місяць оренди -квітень 2009 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2009 року.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку (додаток 1) перераховується таким чином:

- 70 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства, -у розмірі 153,03 грн.;

- 30 % - балансоутримувачу -у розмірі 108,44 грн.

При розрахунку річної орендної плати, з урахуванням якої розрахована орендна плата за місяць, застосована орендна ставка -10%.

Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.3. співвідношенні, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування від суми заборгованості, індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач за первісним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо сплати орендної плати у встановлений договором строк в частині, що підлягає сплаті до державного бюджету, в сумі 20 434,39 грн. з лютого 2006 року (з дати укладення договору оренди) по лютий 2009 року, включно. За прострочення виконання грошових зобов"язань позивач за первісним позовом також просить стягнути з відповідача пеню, передбачену умовами договору оренди, за період прострочення з 02.10.2008р. по 31.03.2009р. у сумі 2 136,68 грн.

Зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" про визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди від 24.03.2009р. до договору оренди мотивовані тим, що пункт 2 цієї додаткової угоди, в силу положень ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, суперечить вимогам законодавства, оскільки розмір орендної плати, зазначений у цьому пункті додаткової угоди, визначено з урахуванням орендної ставки, яка не відповідала видам діяльності позивача за зустрічним позовом, та не підлягала застосуванню.

Порядок розрахунку розміру орендної плати за користування нерухомим майном, що належить до державної власності, встановлено в Методиці розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 (786-95-п) , відповідно до додатку № 2 якої річна орендна ставка за використання нерухомого державного майна суб'єктами господарювання, що здійснюють проектні, проектно-вишукувальні, проектно-конструкторські роботи становить 10% від вартості орендованого майна. Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" використовувало об'єкт оренди з метою здійснення своєї підприємницької діяльності, тобто для виконання проектно-конструкторських робіт, розмір річної орендної плати за користування об'єктом оренди не повинен перевищувати 10% від балансової вартості нерухомого майна, переданого в оренду.

Проте, додатковою угодою від 24.03.2009р. до договору річна орендна плата за користування об'єктом оренди безпідставно та незаконно розрахована з застосуванням орендної ставки 21%.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, місцевий господарський суд обгрунтовано виходив з того, що, в порушення умов пунктів 3.1. -3.3. договору, відповідач належним чином не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 14 396, 04 грн.

При цьому, суд першої інстанції зазначив, що позивач нарахував орендну плату за січень та лютий 2009 року не беручи до уваги додаткової угоди від 24.03.2009р., якою змінено розмір орендної плати з 01.01.2009р. Враховуючи умови п. 3.3. договору, в редакції додаткової угоди від 24.03.2009р., розмір орендної плати за січень 2009 року становить 516,29 грн., за лютий 2009 року -524,03 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по орендній платі в частині, що підлягає оплаті до державного бюджету, за період з початку дії договору по лютий 2009 року, включно, на дату звернення позивача з позовом становила 18 446, 04 грн., з розрахунку встановленої ставки 21 %.

Разом з тим, посилаючись на здійснення відповідачем часткової сплати боргу на суму 4 050 грн. після звернення позивача до суду з даним позовом, місцевим господарським судом зазначено, що неоплаченою залишилась заборгованість у розмірі 14 396,04 грн.

Крім того, місцевим господарським судом вірно застосовано норми п. 1 -1 ч. 1 ст. 80 ГПК України щодо припинення провадження у даній справі щодо стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України основного боргу у сумі 4 050 грн., в зв"язку з її оплатою боржником.

Водночас, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь Державного бюджету України пені за період з 02.10.2008р. по 31.03.2009р. у сумі 2 136,68 грн., суд першої інстанції вірно виходив з відсутності права у позивача на притягнення відповідача до відповідальності у вигляді застосування до нього пені, оскільки з 01.01.2007р. до дати укладення додаткової угоди -19.01.2009р. позивач не мав права для нарахування орендної плати у збільшеному розмірі, а у відповідача не існувало обов'язку її оплачувати. Право позивача донарахувати орендну плату за минулий час виникло в останнього лише 19.01.2009р., що спростовує його доводи щодо прострочення сплати відповідачем орендних платежів та нарахування пені.

Дані висновки суду відповідають вимогам закону, встановленим судом обставинам та ґрунтуються на матеріалах справи.

Обгрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Елеватор" послалося на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області невірно визначило мету, встановлену додатковою угодою, за якою нерухоме державне майно передане в оренду, що призвело до підвищення орендної ставки з 10% до 21%.

Проте, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007р. у справі № 10/482-07, яке набрало законної сили, задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" та зобов'язано останнє внести зміни до договору від 01.02.2006 року № 12/02-2172-ОД оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Елеватор", шляхом укладення додаткової угоди в редакції Регіонального відділення, а саме:

"3. Розділ 3. Орендна плата п.п. 3.1, 3.3. викласти у наступній редакції:

3.1. Орендна плата у розмірі 1 463,33 гривень /базова за грудень місяць 2006р/, без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з січня місяця 2007р., розрахована за "Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна", яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 (786-95-п) зі змінами та доповненнями до неї.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється згідно до чинного законодавства.

3.3. Орендна плата згідно розрахунку перераховується таким чином:

- 50 % - балансоутримувачу -у розмірі 439,00 грн.".

Додатковою угодою від 19.01.2009р. до вказаного договору сторонами визначено орендну плату відповідно до рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2007р. у справі № 10/482-07, зокрема, розмір орендної плати встановлений з урахуванням передбаченої додатком 2 до Методики розрахунку орендної ставки -21%, яка застосовується при використанні нерухомого державного майна з цільовим призначенням -розміщення суб'єктів господарювання, що провадять діяльність з ремонту об'єктів нерухомості.

Також, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 29.10.2010р. у справі № 20/175-10, залишеним без змін постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 р. у справі 20/175-10 та Вищого господарського суду України від 24.02.2011 р., відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Елеватор" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання недійсною додаткової угоди від 19.01.2009р. до договору відмовлено.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 цього ж Кодексу встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).

Разом з тим, доказів невідповідності спірного правочину чинному законодавству позивач за зустрічним позовом не надав, а тому висновок місцевого господарського суду про те, що під час розрахунку орендної плати правомірно врахована орендна ставка -21%, визначена в додатковій угоді від 24.03.2009р., грунтується на вимогах закону.

В силу частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та норм цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відтак, зважаючи на вищевказані приписи цивільного законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого господарського суду про наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 14 396,04 грн. за спірний період, розрахованої за ставкою 21 %, та відсутності підстав для нарахування пені з огляду на наявність права у останнього нараховувати орендну плату за іншою ставкою, починаючи з дати укладення додаткової угоди -19.01.2009 р.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції, в порядку ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) , врахував наведене, всебічно, повно й об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази та, керуючись законом, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі та прийняв рішення, яке відповідає положенням ст. 84 ГПК України.

Отже, оскаржувану постанову не можна визнати законною та обгрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з одночасним залишенням в силі рішення господарського суду першої інстанції.