Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого:Студенця В.І. (доповідач),суддів:Грека Б.М., Жукової Л.В.,за участю представників сторін позивача -Савчук О.Г.; відповідача 1 -Короленко О.М.; відповідача 2 -Галюта М.Г.;розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 та на рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011 у справі № 12/228-11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до 1.Відкритого акціонерного товариства "Українські промислові інвестиції" 2.Закритого акціонерного товариства "Ламітек Укрізоліт" провизнання недійсним договору

Публічне акціонерне товариство "Родовід Банк" (далі -ПАТ "Родовід Банк") звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Українські промислові інвестиції" (далі -ВАТ "Українські промислові інвестиції"), Закритого акціонерного товариства "Ламітек Укрізоліт" (далі -ЗАТ "Ламітек Укрізоліт") про визнання недійсним з моменту укладення договір про відступлення права вимоги від 01.08.2011, укладений між ВАТ "Українські промислові інвестиції" та ЗАТ "Ламітек Укрізоліт".

Ухвалою господарського суду Київської області від 31.10.2011 порушено провадження у справі № 12/228-11 за позовом ПАТ "Родовід Банк" до ВАТ "Українські промислові інвестиції", ЗАТ "Ламітек Укрізоліт" про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2011 (суддя Дьоміна С.Ю.) у задоволенні позову ПАТ "Родовід Банк" відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Рєпіна Л.О., суддів Корсакова Г.В., Сулім В.В.) рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011 залишено без зміни, а апеляційну скаргу ПАТ "Родовід Банк" -без задоволення.

Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 та рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2011, ПАТ "Родовід Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення скасувати, як такі, що винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та невідповідністю викладених у них висновків обставинам справи, що призвело до прийняття неправильних рішень, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.05.2012 касаційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 23.05.2012.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами встановлено, що між ВАТ "Українські промислові інвестиції" (первісний кредитор) та ЗАТ "Ламітек Укрізоліт" (новий кредитор) 01.08.2011 укладено договір про відступлення права вимоги (далі - договір), згідно з умовами якого первісний кредитор передав новому кредитору право вимоги до ПАТ "Родовід Банк" (боржник) щодо сплати грошових коштів у сумі 11 843 881,04 грн.

Обов'язок ПАТ "Родовід Банк" сплатити грошові кошти виник у зв'язку з порушенням позивачем умов договору про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу від 26.09.2005, що підтверджується рішенням господарського суду Донецької області від 20.05.2010 у справі №1/88.

Згідно з п. 1.4 договору ВАТ "Українські промислові інвестиції" відступив право вимоги ЗАТ "Ламітек Укрізоліт" у розмірі 11 843 881,04 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору ВАТ "Українські промислові інвестиції" зобов'язувався попередити позивача про відступлення права вимоги за цим договором (із зазначенням обсягу переданого права вимоги і дати, з якої переходить право вимоги до ЗАТ "Ламітек Укрізоліт") протягом 20 календарних днів з дня підписання сторонами акту передачі права вимоги шляхом поштового надсилання з повідомленням про вручення позивачу копії цього договору та копії акту передачі права вимоги.

Між ВАТ "Українські промислові інвестиції" та ЗАТ "Ламітек Укрізоліт" 01.08.2011 підписано акт передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги від 01.08.2011.

ВАТ "Українські промислові інвестиції" направив на адресу ПАТ "Родовід Банк" повідомлення про відступлення права вимоги, що відбулось за договором про відступлення права вимоги від 01.08.2011, яке отримано 18.08.2011.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (435-15) .

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Частиною 1 ст. 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В п.п. 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.112009 N 9 (v0009700-09) "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" зазначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом; відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ч. 1 ст. 517 ЦК України).

Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ч. 1 ст. 515 ЦК України).

Судами встановлено, що договором про залучення грошових коштів на умовах субординованого боргу не встановлені обмеження щодо відступлення права вимоги, кредитор у зобов'язанні міг бути замінений відповідно до закону, а відповідачами було дотримано всіх вимог щодо передачі права вимоги.

В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) зазначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Судами встановлено, що ПАТ "Родовід Банк" звертаючись із позовною заявою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, доказів того, чим саме порушуються його інтереси чи погіршується майновий стан, у результаті укладення спірного договору не надано.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Доводи ПАТ "Родовід Банк" наведені в касаційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те що, вони передусім зводяться до додаткової перевірки доказів, а згідно ч. 2 ст. 111-7 ЦК України касаційна інстанція не має права збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2012 та рішення господарського суду Київської області від 20.12.2011 у справі № 12/228-11 -без змін.