Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 березня 2012 року у справі № 5023/128/12 Господарського суду Харківської області за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, м. Харків, про стягнення 7 525 248,63 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -ОСОБА_4 (дов. № 104/10 від 26.12.11);

відповідача -ОСОБА_5 (дов. № 944/17 від 08.02.11),

У січні 2012 року позивач ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" пред'явив у господарському суді позов до відповідача КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації про стягнення 7 525 248,63 грн.

Вказував, що 20.12.10 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір № 06/10-2407ТЕ-91 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно якого він зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого газу у січні-квітні 2011 року, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 6 635 403,28 грн. боргу, 532 577,67 пені, 193 101,32 грн. річних, 164 166,36 грн. інфляційних та судові витрати.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 31 січня 2012 року (суддя Смірнова О.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15 березня 2012 року (колегія суддів у складі: Камишева Л.М. -головуючий, Бородіна Л.І., Лакіза В.В.) позов задоволено частково.

Постановлено стягнути з КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 6 635 403,28 грн. боргу, 266 288,83 пені, 193 101,32 грн. інфляційних, 164 166,36 грн. річних та 54 462,10 грн. судового збору.

Відмовлено в стягненні 266 288,84 грн. пені.

Розстрочено виконання рішення на 2 роки згідно графіку, встановленого резолютивною частиною рішення.

Рішення в частині задоволення вимог мотивовані посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті боргу, інфляційних, річних та пені.

Судові акти в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 266 288,84 грн. пені, обґрунтовані наявністю правових підстав до зменшення розміру пені за порушення відповідачем грошового зобов'язання та встановленим приписами ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України правом суду на зменшення розміру пені.

Рішення в частині надання розстрочки на виконання рішення суду мотивовані посиланнями на те, що відповідач є комунальним підприємством і джерелом його фінансування є бюджетні кошти.

У касаційній скарзі ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій приписів ст. 121 ГПК України, просить скасувати постановлені у справі судові акти в частині надання розстрочки виконання рішення суду та постановити в цій частині нове рішення про відмову в наданні розстрочки виконання рішення суду, а в решті судові рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.12.10 між ДК "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальником) та КП теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (покупцем) був укладений договір № 06/10-2407ТЕ-91 про закупівлю природного газу за державні кошти, згідно якого він зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець -прийняти і оплатити природний газ в обсязі та за ціною, визначеними договором.

Розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у визначеному пунктом 4.1 договору порядку.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки (пункт 4.1 договору).

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судами встановлено та наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу підтверджується, що на виконання умов вказаного договору позивач протягом січня-квітня 2011 року передав у власність відповідачу природний газ на загальну суму 9 674 596,55 грн., проте відповідач свої зобов'язання виконав частково сплативши позивачу лише 3 039 193,27 грн., в зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 6 635 403,28 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення боргу, інфляційних та річних, суди попередніх інстанцій правильно встановили та виходили з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманого природного газу є підставою до стягнення з останнього заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.

Крім того, пунктом 7.3.1 договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем умов п. 4.1 договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого природного газу, суди попередніх інстанцій, на підставі ст. 233 ГК України та п. 3 ст. 83 ГПК України, встановивши дійсні обставини справи щодо порушення відповідачем свого грошового зобов'язання обґрунтовано зменшили розмір пені до 266 288,83 грн.

Водночас місцевим господарським судом задоволено клопотання відповідача та надано розстрочку виконання рішення суду на 2 року згідно графіку сплати боргу, встановленого резолютивною частиною рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, цією нормою процесуального права не вимагається і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

З огляду на зазначене, суд здійснивши оцінку обставин, якими відповідач обґрунтовував заяву про розстрочку виконання рішення суду, а саме: його юридичний статус та джерела фінансування, у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України, дійшов правильних висновків про наявність правових підстав до надання розстрочки виконання рішення суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про відсутність правових підстав до надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у даній справі, не знайшли свого підтвердження при перегляді справи судом касаційної інстанції, тому їх слід залишити поза увагою суду.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111-7 ГПК України, не входить до повноважень суду касаційної інстанції.

постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

1. Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15 березня 2012 року у справі № 5023/128/12 залишити без змін.