Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін:позивачаОСОБА_4 дов. від 15.05.2012 року відповідачаОСОБА_5 дов. від 01.08.2011 рокутретьої особи не з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно -експедиційна компанія "Енерготранс"на постановувід 12.12.2011 року Донецького апеляційного господарського судуу справі№ 17/44 господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно -експедиційна компанія "Енерготранс"доДержавного підприємства "Донецька залізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаВідкрите акціонерне товариство "Стаханівська збагачувальна фабрика"простягнення 73614,72 грн.ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення 73614,72 грн., які останній списав з особового рахунку позивача.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2011 року (суддя Забарющий М.І.) у задоволенні позову відмовлено.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно -експедиційна компанія "Енерготранс" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року (головуючий суддя Бойченко К.І., судді Діброва Г.І., Шевкова Т.А.) скасоване. Позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно -експедиційна компанія "Енерготранс" суму неправомірно списаних коштів з особового рахунку позивача в розмірі 73641,72 грн. та відповідні судові витрати.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.11.2011 року було скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року, а справу направлено на новий розгляд до апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи Донецький апеляційний господарський суд постановою від 12.12.2011 року (головуючий суддя Татенко В.М., судді Бойко І.А., Марченко О.А.) рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2011 року залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно -експедиційна компанія "Енерготранс" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року та рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2011 року. Залишити в силі постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2011 року або прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає, що оскільки акт загальної форми, який підтверджує затримку спірних вагонів, на які була додатково нарахована плата за користування з вини вантажовласника, відповідачем не складався, тому не було підстав для донарахування та списання плати за користування вагонами, зазначених у "відомостях плати за користування вагонами №№04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, оформлених за результатами перевірки комерційного ревізора відповідача, а тому не було підстав для відповідальності вантажовласника.

Заявник зазначає, що згідно пункту 58 Інструкції з ведення станційної та комерційної звітності, затв. Наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 року №147-Ц в накопичувальній картці в графі "найменування та номер документа", спірні накопичувальні картки оформлені в порушення підпункту 3, 4 пункту 58 Інструкції та не підписані вантажовласником.

Також касатор звертає увагу на те, що відповідач сам підтвердив неправомірність своїх дій щодо стягнення спірної суми донарахованої плати за користування вагонами по накопичувальним карткам №02070957 від 02.07.2010 року та №05070963 від 05.07.2010 року через відсутність підстав для такого нарахування та стягнення, а саме відсутність акта загальної форми ГУ-23 про затримку вагонів з вини вантажовласника.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 28.12.2006 року між Державним підприємством "Донецька залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК "Енерготранс" (правонаступник ЗАТ "ТОВ "ТЕК "Енерготранс") був укладений договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги №3-030038.

Пунктом 1.3 вказаного договору сторони передбачили умови оплати експедитором вартості послуг залізниці ( оплата залізничного тарифу, плата за користування вагонами, забори за подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги) наданих вантажовласникам, при здійсненні експертно-імпортних та внутрішніх перевезень вантажів, а також інших послуг по договірним тарифам.

Також судами встановлено, що між Товариством обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія "Енерготранс" та Відкритим акціонерним товариством "Стаханівська збагачувальна фабрика" (вантажовласник) був укладений договір транспортного експедирування № Е-16/04/07-3 від 16.04.2007 року (додаток №2), згідно з яким позивач надає вантажовласнику послуги, пов'язані з організацією перевезення вантажів, в тому числі оплату залізничного тарифу, додаткових зборів, плату за користування вагонами, подачу і забирання вагонів і інші додаткові послуги, що надаються залізницею.

04.07.2010 року за переліком № 676 та 05.07.2010 року за переліком № 503 у особистому рахунку позивача № 9137171 розрахунковим підрозділом відповідача ("ТехПД") була відображена сума плати за користування вагонами в розмірі 36237,60 грн. та 37377,60 грн., всього 73614,72грн., в тому числі ПДВ 12269,12 грн. по коду "183/401 -добір плати за користування вагонами" за актом перевірки комерційним ревізором відповідача до відомостей ф. ГУ-46 за травень 2010 року, що виставлені станцією Стаханов ДП "Донецька залізниця" в накопичувальні картки ф. ФДУ-92 № 02070957 та № 05070963. До накопичувальних карток не прикладені розрахунки комерційного ревізора на зазначену суму, а також акт загальної форми ГУ-23 на затримку вагонів з вини вантажовласника на місцях загального користування станції Стаханов в травні місяці.

Гарантій на оплату даних платежів позивачем (експедитором за договором № Э-030038 відповідачу не надавалось.

Накопичувальні картки ф.ФДУ-92 №02070957 та №05070963 вантажовласником ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" та власником під'їзної колії ДВАТ "Стахановпромтранс" станцією Стаханов не підписані.

До накопичувальних карток № 02070957 та № 05070963 станцією Стаханов додані акти загальної форми ГУ-23 від 02.07.2010 року №15 та від 05.07.2010 року № 16, в яких зазначено, що "…представник ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" за довіреністю №68 від 01.07.2010 року в накопичувальній картці №___ від підпису відмовився…".

Зазначені вище акти загальної ф. ГУ-23 та накопичувальні картки ф.ФДУ-92 оформлені в порушення підпунктів 4, 5 пункту 60 та підпунктів 3, 4 пункту 58 Інструкції з ведення станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 року № 147-Ц, а саме: в актах загальної форми не зазначено прізвище та посада представника ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика", якому надавалися на підпис накопичувальні картки та в присутності кого складалися акти загальної форми, а також в них відсутня відмітка про відмову від підпису цих актів загальної форми.

Згідно пункту 2.5 "Правил розрахунків за перевезення вантажів", затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644 (z0861-00) , зареєстр. Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №864/5085 та пункту 2.2.5 додаткової угоди № 11 від 27.05.2009 року до договору № Э-030038 від 28.12.2006 року. Позивач здійснює попередню оплату за перевезення вантажів та оплату інших транспортних послуг шляхом перерахування коштів в сумах, відповідних до обсягу перевезення на дохідно-розподільчі рахунки Залізниці, які Залізниця зараховує на особові рахунки Експедитора (позивача).

Облік грошових коштів на особовому рахунку позивача № 9100386, зроблений відповідачем згідно Переліку № 676 від 04.07.2010 року на суму 30198,00 грн., ПДВ на суму 6039,60 грн. та згідно Переліку № 503 від 05.07.2010 року на суму 31147,60грн., ПДВ на суму 6229,52 грн., що зазначені у спірних накопичувальних картках № 02070957 від 02.07.2010 року та № 05070963 від 05.07.2010 року здійснено відповідачем за підкодом № 9137171, що належать ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика", експедитором якого виступає позивач на підставі договору № Э-16/04/07-3 від 16.04.200 року.

В накопичувальних картках № 02070957 та № 05070963 в графі "…найменування та номер документу…" значиться відомість плати за користування вагонами ф. ГУ-46 за травень місяць №№ 04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, які були оформлені станцією Стаханов на власника під'їзної колії та вантажовласника ДВАТ "Стахановпромтранс" (код 7196) та підписані ним без заперечень, сплачені платником ТОВ "ТЕК "Енерготранс" в повному обсязі. Інших підтверджувальних документів про додаткову відповідальність власника під'їзної колії ДВАТ "Стахановпромтранс" (код 7196) в сумі 73614,72грн. по платі за користування вагонами, зазначеними в відомостях ф. ГУ-46 №№04050133, 05050134, 06050135, 07050136, 10050137, 10050138, 10050139, станцією надані не були.

Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року № 113 (z0165-99) та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458 (z0165-99) зазначено, що у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниць, вантажовласника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно пункту 58 Інструкції по веденню станційної та комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003 року № 147-Ц, в накопичувальній картці в графі "найменування та номер документа" повинен бути зазначений Акт загальної форми ГУ-23, який мав бути підставою для нарахування та стягнення донарахованої плати за користування вагонами при затримці вагонів. Цього не було зроблено відповідачем при оформлені накопичувальних карток № 02070957 від 02.07.2010 року та № 05070963 від 05.07.2010 року станцією Стаханов.

Статтею 119 Статуту залізниць України (457-98-п) передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами -суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також на час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Судами встановлено, що відображення відповідачем спірної суми у особового рахунку позивача пов'язано з затримкою станцією призначення в очікуванні подачі під вивантаження ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" через схід 8 (восьми) вагонів з колії при перегоні під'їзної колії, власником якої є ДВАТ "Стахановпромтранс".

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.01.2011 року у справі № 19/297, яка залишена без змін Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 року, скасовано рішення господарського суду Луганської області від 10.12.2010 року про стягнення з ВАТ "Стаханівська збагачувальна фабрика" 35908,80 грн. збору за зберігання вантажів, та відмовлено у позові.

За результатами розгляду вказаної вище справи № 19/297 встановлено безпідставність та необґрунтованість вимог ДП "Донецька залізниця" до ДВАТ "Стахановпромтранс".

Виходячи з пункту 2.1 Правил розрахунків розрахункові підрозділи залізниць здійснюють безготівкові розрахунки з відправниками, одержувачами та експедиторами через установи банків за перевезення вантажів, вантажобагажу та за надання додаткових послуг. Пунктом 2.3. Правил розрахунків встановлено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору. Згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника.

За пункту 2.5. Правил розрахунків платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг. Розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. (ч. 1 п. 2.6 Правил розрахунків).

Аналізуючи зазначені норми Правил розрахунків, апеляційний суд дійшов висновку, що згадані "…особисті рахунки…" відправників, одержувачів, експедиторів не є рахунками, тотожними рахункам, які відкриваються установами банків чи інших фінансових установ. Адже: по-перше, ні залізниця, ані її розрахунковий підрозділ не є банківською установою; по-друге, кошти у вигляді попередньої оплати від згаданих осіб надходять на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу відповідної залізниці, відкритому у банківській установі. Цей рахунок, по суті, є одним з рахунків саме залізниці.

А тому зазначені кошти попередньої оплати, після надходження та зарахування установою банку на спеціальний рахунок розрахункового підрозділу залізниці, стають власністю саме цієї залізниці. Повернути їх платнику можливо лише за умови помилкового перерахування платником, або -у разі закінчення дії відповідного договору, на підставі якого було здійснено відповідне перерахування.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відмову у задоволенні позовних вимог.

Проте такий висновок є помилковим з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи спір стосується коштів, які на підставі договору в якості передплати за транспортні та інші послуги позивач перерахував відповідачу, а останній їх безпідставно списав з особового рахунку позивача.

Оскільки вказані правовідносини випливають з господарського договору то згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, стягнення грошових коштів з відповідача є правомірним способом захисту порушених прав позивача.

Таким чином, встановивши, що відповідач безпідставно списав з позивача плату за користування вагонами суди дійшли помилкового висновку, що позивачем обрано спосіб захисту, який не відповідає статті 16 Цивільного кодексу України .

Крім того, суд апеляційної інстанції при повторному перегляді не звернув увагу на те, що в постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2011 року зазначено про обґрунтованість висновку про задоволення позовних вимог та скасовано постанову апеляційного суду від 27.07.2011 року лише в зв'язку з тим, що суд не розглянув заяву позивача про застосування позовної давності.

Розглядаючи спір вдруге апеляційна інстанція позовну давність не застосувала з огляду на те, що у позові відмовлено, однак підстави, на яких ґрунтувалась заява відповідача не досліджувала та оцінку їм не надавала.

За таких обставин, враховуючи, що обґрунтованість заявленого відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності не досліджувалась і місцевим судом касаційна інстанція позбавлена можливості прийняти нове рішення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення обставин, що є суттєвими для вирішення спору по суті, а касаційна інстанція позбавлена права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2011 року у справі №17/44 господарського суду Донецької області скасувати.