Головуючого судді: судді: Муравйов О.В. Полянський А.Г. Яценко О.В. (доповідач у справі) розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" в особі Івано-Франківського відділення ПАТ "Альфа-Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року у справі № 5010/1912/2011-16/73 господарського суду Івано-Франківської області за позовом Приватного підприємця ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" в особі Івано-Франківського відділення ПАТ "Альфа-Банк" про визнання недійсним третейського застереженняв судовому засіданні взяли участь представники від позивача відповідача ОСОБА_5 Конюшко Д.Б.

Приватний підприємець ОСОБА_4 (далі за текстом -ПП ОСОБА_4) звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" в особі Івано-Франківського відділення ПАТ "Альфа-Банк" (далі за текстом -ПАТ "Альфа-Банк") про визнання недійсним третейського застереження.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2011 року позовні вимоги ПП ОСОБА_4 було задоволено: визнано недійсним третейське застереження, яке викладене в п. 6.5. кредитного договору № SME0007804 від 21.01.2008 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ "Альфа-Банк" подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду від 25.11.2011 року у справі № 5010/1912/2011-16/73 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року апеляційну скаргу ПАТ "Альфа-Банк" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2011 року у справі № 5010/1912/2011-16/73 -без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими актами, ПАТ "Альфа-Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 25.11.2011 року та постанову апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року у справі № 5010/1912/2011-16/73 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити ПП ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, аргументуючи порушенням норм права, зокрема ст. 5 Закону України "Про третейські суди", ст. ст. 15, 17 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 12, 21 Господарського процесуального кодексу України.

Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Відповідно до вимог статей 107, 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду; ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Підставою для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2008 року між закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та громадянином України ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № SME0007804, відповідно до п. 1.1. якого кредитор на підставі та умовах цього Договору зобов'язується надати позичальникові кредит, а позичальник зобов'язується повернути наданий кредит, належно виконувати усі умови, необхідні для отримання кредиту, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати усі інші зобов'язання, що передбачені цим договором.

Згідно п. 1.2. вказаного Договору розмір кредиту становить 10 000, 00 дол. США, а цільове призначення кредиту є задоволення неспоживчих потреб.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 10.05.2007 року виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради було здійснено державну реєстрацію ОСОБА_4 як фізичної-особи підприємця за № НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_1.

Виходячи з вищевикладеного господарські суди попередніх інстанцій, враховуючи те, що дата реєстрації позивача як фізичної особи-підприємця передує даті укладення кредитного Договору № SME0007804 та неспоживче призначення кредиту, дійшли висновку що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що кошти одержані позивачем за кредитним Договором № SME0007804 були використані для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Проте, з такими висновками місцевого та апеляційного господарських судів колегія суддів Вищого господарського суду України погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом (1798-12) заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 12 ГПК України закріплено перелік категорії справ підвідомчих юрисдикції господарських судів України.

Частиною 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно вищевказаних положень права місцеві господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та на вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі -позивачами і відповідачами -можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що за суб'єктним критерієм до компетенції господарських судів відносять спори і справи між юридичними особами, фізичними особами-підприємцями та в передбачених законом випадках за участі державних органів, органів місцевого самоврядування, інших осіб. Окрему категорію справ становлять справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, які підвідомчі господарським судам незалежно від суб'єктного складу учасників відносин.

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним третейського застереження передбаченого п. 6.5. Договору кредиту № SME0007804.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що кредитний договір № SME0007804 було укладено закритим акціонерним товариством "Альфа-Банк" та громадянином України ОСОБА_4.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду зазначає, що господарськими судами попередніх інстанції не було враховано приписів ст. ст. 1, 12, 21 ГПК України та конкретних обставин справи, у зв'язку з чим місцевий та апеляційний суди дійшли помилкового висновку про підвідомчість даного спору господарським судам України.

Висновки господарських судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер є необґрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлені Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (2664-14) .

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону фінансовий кредит -це кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент; Закон України "Про захист прав споживачів" (1023-12) регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 23 ч. 1 ст. 1 вказаного закону надано визначення поняттю споживчий кредит, а саме: споживчий кредит -це кошти, які надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що цільове призначення кредиту, яке визначено як неспоживче не може впливати на суб'єктний склад договору та на характер договірних правовідносин.

Отже, у спорах, що виникають із кредитних правовідносин, сторонами є як юридичні, так і фізичні особи та з урахуванням вимог ст. 1, 12, 21 ГПК України при визначенні судової юрисдикції господарські суди мають виходити з того, що такі справи підлягають в порядку цивільного судочинства у разі, якщо однією із сторін є фізична особа.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в разі встановлення господарським судом, що кредитний договір укладений між суб'єктом господарювання та фізичною особою, яка набула статус суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, до укладення такого договору, проте договір підписаний останньою, як фізичною особою, то господарський суд має припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки суди попередніх інстанцій на вищевказане уваги не звернули та припустились порушення вимог процесуального права щодо підвідомчості справи, оскаржені судові акти підлягають скасуванню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України, господарський суд припиняє провадження у справі.

За приписами ч. 1 ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Пунктом 4. ч. 1 ст. 111-9 ГПК України встановлено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вказані обставини є підставою для скасування судових рішень і припинення провадження у справі.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" в особі Івано-Франківського відділення ПАТ "Альфа-Банк" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року у справі № 5010/1912/2011-16/73 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.11.2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 року у справі № 5010/1912/2011-16/73 скасувати.