Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О. Рогач Л.І.за участю представників сторін: позивача ОСОБА_4 дов. від 20.01.2012 року відповідача ОСОБА_6 дов. від 11.01.2012 року розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на постанову від 06.12.2011 року Київського апеляційного господарського суду у справі № 23/354 господарського суду міста Києваза позовом Відкритого акціонерного товариства "Український графіт"до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) простягнення 11112,94 грн.

Відкрите акціонерне товариство "Український графіт" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) про стягнення 11112,94 грн. збитків.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року (суддя Кирилюк Т.Ю.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року (головуючий суддя Суховий В.Г., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.), позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) на користь Відкритого акціонерного товариства "Український графіт" 11066,94 грн. збитків та відповідні судові витрати.

В іншій частині позову відмовлено.

Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця) звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року, а справу передати на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Скаржник посилається на порушення апеляційним судом норм процесуального та матеріального права.

На думку заявника висновок суду апеляційної інстанції про те, що згідно §1 статті 24 УМВС норма природної втрати вантажів зданих на перевезення у сирому (свіжому) або у вологому стані становить 2%, що спростовує думку суду про те, що кам'яне вугілля (антрацит) не включено до переліку вантажів, зазначених у §1 статті 24 УМВС, а також що воно не є рідким вантажем.

Доповідач: Волковицька Н.О.

Також скаржник вважає помилковим твердження суду про те, що надмірна вологість вантажу 10% не доведена відповідачем, оскільки визначення надмірності чи не надмірності вологості вантажу не є компетенцією ані перевізника, ану суду, з огляду на те, що у накладній самим вантажовідправником вказано той факт, що вантаж завантажений у вологому стані. При цьому, ступінь вологості не впливає на сам факт завантаження вантажу у вологому стані.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю -доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 111-7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій 10.06.2010 року між Відкритим акціонерним товариством "Український графіт" та Закритим акціонерним товариством "Сибірський антрацит" (м.Новосибірськ, Росія) було укладено контракт № 93СбА-2010/804/1323-818/05188/34, відповідно до якого ЗАТ "Сибірський антрацит" зобов'язалося продати та поставити, а позивач прийняти та оплатити вугілля кам'яне (антрацит) (а.с.15-18).

На виконання контракту ЗАТ "Сибірський антрацит" (відправник) згідно залізничної накладної АК908644 05.07.2010 року завантажено у відкритий вагон №67733154 насипом вугілля кам'яне у кількості 70 тон (а.с.13-14) та з станції Линево Західної Сибірської залізниці засобами залізничного транспорту відправлено позивачу.

Відповідно рахунку-фактурі № 1646 від 11.07.2010 року вартість однієї тонни антрациту, відправленого позивачу, склала 178 доларів США (а.с.22).

Згідно відмітки на залізничній накладній АК908644 вантаж доставлено на митну територію України 11.07.2010 року.

12.07.2010 року на станції Куп'янськ-Сортувальний Південної залізниці складено комерційний акт серія Б № 007330/781/360 про те, що у вагоні ПВ № 67733154, який прибув 11.07.2010 року о 15.20 год. на підставі актів загальної форми №№ 9652, 5110, Т3303 від 11.-12.07.2010 року та відомості зважування вагонів від 11.07.2010 року при комісійному поверховому огляді вагону № 67733154 було встановлено: "погрузка неравномерная, холмообразная, ниже бортов 100 мм с южной стороны к торцевым дверям имеется скос 2000х2000х2000 мм. Двери люка плотно закрыты. Течи груза нет". Також, у зазначеному акті вказано, що при переважуванні вантажу його маса становить 61500 кг, тобто виявлено недостачу 8500 кг вугілля від ваги 70000 кг, зазначеної у залізничній накладній АК908644 (а.с.20-21).

15.07.2010 року на станції "Запоріжжя-Ліве" 460005 вантаж видано отримувачу (позивач) згідно з комерційним актом № 007330/781 від 12.07.2010 року ст. Куп'янськ - Сортувальний з недостачею вантажу -8500 кг (а.с.14 на звороті).

15.09.2010 року позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити 1388,40доларів США вартості втраченого вантажу (кам'яного вугілля) та 46,00 грн. надмірно сплаченої перевізної плати (а.с.26-27), яка була отримана відповідачем 27.09.2010 року згідно з повідомленням про поштове вручення (а.с.28 зворот).

21.02.2011 року відповідачем позивачу надано відповідь на претензію, датовану 14.02.2011 року, у якій відповідач відхилив вимоги позивача з посиланням на те, що відповідальність за недостачу вантажу повинен нести відправник, як це передбачено угодою про міжнародні перевезення (а.с.29).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що вантаж доставлено засобами залізниці на митну територію, однак матеріали справи не містять будь-яких документів, які б свідчили про виявлення невідповідності маси вантажу наведеним у накладній параметрам до його доставки на митну територію України 11.07.2010 року.

Також, суди дійшли висновку, що комерційний акт, складений відповідачем, не надає підстав для твердження про неправильне завантаження відправником вантажу. Відповідальність за недостачу вантажу, яка виникла при його перевезенні відповідачем має бути покладена саме на перевізника (відповідач). При цьому, посилання відповідача на відповідальність відправника відповідно до статті 23 УМВС, оскільки останній самостійно відвантажував вугілля, судом відхилені, в зв'язку з тим, що ні накладна, ні комерційний акт не містять доказів неправильного навантаження відправником вугілля у вагон.

Міжнародна накладна №" АК 90864 за своєю правовою природою є договором перевезення.

За приписами статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Організація перевезень у міжнародних сполученнях регулюється, зокрема, Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення (998_011) (УМВС та/або Угода).

Відповідно до статті 4 Статуту залізниць України (457-98-п) перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Параграфом 1 статті 23 УМВС передбачено, що залізниця відповідальна в межах умов, встановлених даним розділом, за прострочення в доставці вантажу та за шкоду, яка виникла внаслідок повної або часткової втрати вантажу, недостачу ваги, пошкодження, зіпсування та зниження якості вантажу з інших підстав, за час з моменту прийняття вантажу для перевезення та до видачі його на станції призначення.

Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів суди дійшли висновку, що недостача вантажу (невідповідність реальної ваги вугілля зазначеній у міжнародній накладній вазі) виявлена відповідачем на митній території України 11.07.2010 року на станції Куп'янськ - Сортувальний Південної залізниці при комісійному поверховому огляді вагону № 67733154, проведеного залізницею. При огляді встановлено, що "погрузка неравномерная, холмообразная, ниже бортов 100 мм с южной стороны к торцевым дверям имеется скос 2000х2000х2000 мм. Двери люка плотно закрыты. Течи груза нет", у зв'язку з чим здійснено переваження вантажу. В результаті переважування вагону з вантажем, встановлено різницю у вазі між зазначеною відправником вантажу у накладній та вагою, визначеною після переважування, яка склала 8500 кг.

Згідно міжнародної накладної № АК 90864 вугілля кам'яне (антрацит) марки АМ, вологістю 10% відвантажено у вагон № 67733154 засобами відправника на території Російської Федерації (станція Линево Західної Сибірської залізниці).

Згідно з накладною № АК 90864, (графи 3, 11, 22 та 27) вага визначена відправником та засвідчена підписом уповноваженої особи ОСОБА_5 у графі 16 накладної.

Про прийняття залізницею вказаного у накладній вантажу до перевезення, свідчить відповідний штемпель станції Линево Західної Сибірської залізниці "852708" у правому верхньому куті накладної, яким також підтверджується місце відправлення вагону з вантажем та оплата. При цьому, зі змісту графи 11 накладної вбачається, що на час прийняття залізницею до перевезення вантаж був розміщений у відкритому рухомому складі правильно, відповідно до п.4, 5 розділу 2 Технічних умов.

А відтак суди дійшли висновку, що накладною № АК 90864 підтверджується факт того, що при прийнятті вантажу від відправника до перевезення засобами залізниці, вантаж був розміщений правильно. Будь-яких зауважень при прийнятті вантажу до перевезення перевізником не зазначено.

Також суди дійшли висновку, що виявлені та зафіксовані у комерційному акті факти свідчать про наявність зовнішніх ознак доступу до вантажу, які могли бути причиною недостачі вантажу, що не заперечує відповідач у касаційній скарзі.

При цьому, можливість неправильного та неповного завантаження відправником у даному випадку виключаються, оскільки, як вже було встановлено, у графі 11 накладної зазначено, що вантаж був розміщений у відкритому рухомому складі правильно, відповідно до пункту 4, 5 розділу 2 Технічних умов, а вантаж та накладна прийняті залізницею без зауважень, про що свідчить відповідний штемпель станції Линево Західної Сибірської залізниці "852708" (а.с.13-14).

За приписами статті 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника.

Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до статті 113 Статуту залізниць України (457-98-п) за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Таким чином, з урахуванням вказаних обставин, суди дійшли правильного висновку, що саме відповідач має довести, що втрата та недостача вантажу виникла не з його вини.

Доказів того, що недостача вантажу сталася не з вини перевізника (залізниці), останнім не надано.

Враховуючи викладене, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення відповідальності на перевізника (відповідача), оскільки зібрані у справі докази, зокрема накладна та комерційний акт, а також приписи Цивільного кодексу України (435-15) , Господарського кодексу України (436-15) , Статуту залізниць України (457-98-п) та Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (998_011) свідчать про відповідальність саме перевізника (залізниці) за прийнятий для перевезення вантаж.

Але, при цьому, при розрахунку суми збитку від втрати частини вантажу судами помилково застосований пункт 3 статті 24 УМВС, відповідно до якого норма природної втрати мінерального палива, до якого відноситься вугілля кам'яне (антрацит) складає 1%, оскільки як встановлено судами вугілля було відвантажено у стані 10% вологості, в зв'язку з чим застосуванню підлягає пункт 1 параграфу 1 статті 24 УМВС,згідно з яким стосовно вантажів, які за своїх особливих природних властивостей схильні до зменшення маси при перевезенні залізниця не несе відповідальність незалежно від пройденої вантажем відстані за ту частину недостачі маси вантажу, яка не перевищує 2% маси вантажів переданих для перевезення у вологому стані.

Цей відсоток застосовується до будь -яких вантажів, завантажених у вологому стані, сирих або рідких, а також до вантажів, окремо перелічених у цьому пункті.

З урахуванням викладеного, вартість нестачі, за яку відповідальна залізниця у даному випадку становить 10074,00 грн.

За таких обставин, враховуючи приписи пункту 1 параграфу 1 статті 24 УМВС, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, а також враховуючи, що позивач відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 46,00 грн. провізної плати не оспорює, касаційна інстанція дійшла висновку про зміну резолютивної частини постанови, яку слід викласти у наступній редакції: "Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року змінити. Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) 10074,00 грн. збитків, 10074,00 грн. державного мита, 213,93 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, 5,72 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 5 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року у справі №23/354 господарського суду міста Києва змінити, виклавши пункт 1 резолютивної частини у наступній редакції:

"Рішення господарського суду міста Києва від 20.09.2011 року змінити.

Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниця) (03680, м. Київ, Печерський район, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 00034045 на користь Відкритого акціонерного товариства "Український графіт" (69600, Запорізька область, Орджонікідзевський район, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд.20, ідентифікаційний код 00196204) 10074,00 грн. (сто тисяч сімдесят чотири гривні) збитків; 100,74 грн. (сто гривень сімдесят чотири копійки), державного мита та 213,93 грн. (двісті тринадцять гривень дев'яносто три копійки) витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу, 5,72 грн. (п'ять гривень сімдесят дві копійки) за подання апеляційної скарги".