головуючого судді: суддів: Кота О.В., Кролевець О.А., Шевчук С.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення та постанову господарського суду Львівської області від 22.11.2011 р. Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р.у справі № 14/26(2-29/08) за позовом до про ОСОБА_4 Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" визнання незаконним рішення зборів учасників товариства, визнання незаконною бездіяльність голови зборів учасників, виділення частки майна товариства

за участю представникапозивача:ОСОБА_5

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2008 р. у справі № 2-29/08, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.04.2009 р., позов ОСОБА_4 (надалі -ОСОБА_4) задоволено: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Анна" (надалі -ТОВ "Анна") вартість частки майна товариства в сумі 613 014,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2009 р. вказані судові акти скасовані та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові суд касаційної інстанції зазначив, що господарськими судами попередніх інстанції не досліджено належним чином питання розрахунку вартості частки учасника при його виході з товариства з огляду на приписи статті 54 Закону України "Про господарські товариства"; спірне питання визначення вартості частки учасника при виході з товариства потребує спеціальних знань і має вирішитися з призначенням судової бухгалтерської експертизи в порядку статті 41 Господарського процесуального кодексу України; також суди не звернули увагу на коло відповідачів з урахуванням зміни позовних вимог та не вирішили процесуальні питання щодо їх участі у даній справі.

Ухвалою Верховного Суду України від 26.11.2009 р. відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 13.08.2009 р.

При новому розгляді рішенням господарського суду Львівської області від 22.11.2011 р. (суддя Кітаєва С.Б.), яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. (судді: Галушко Н.А, Краєвська М.В., Орищин Г.В.), позов ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ТОВ "Анна" на користь ОСОБА_4 11 760,00 грн., 347,50 грн. понесених позивачем витрат по оплаті експертизи; прийнято відмову позивача від заявлених позовних вимог до громадянки ОСОБА_8 (надалі - ОСОБА_8), у зв'язку з чим у цій частині припинено провадження згідно з пунктом 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими актами, ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою про їх скасування, просить направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 115, 116, 148, 190 Цивільного кодексу України, статей 85, 139 Господарського кодексу України, статей 33, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Анна" просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові акти залишити без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (засновники) уклали угоду від 18.10.1995 р. про створення ТОВ "Анна" та затвердження Статуту ТОВ "Анна".

Статут ТОВ "Анна" зареєстровано виконкомом Дрогобицької міської ради народних депутатів 31.10.1995 р. за № 20770384.

Згідно з пунктом 4.1 угоди засновників статутний фонд товариства складає 2 345 517,00 крб., при цьому частка ОСОБА_4 становить 40 %, ОСОБА_8 -60%.

Пунктом 4.4 Статуту ТОВ "Анна" передбачено, що у разі виходу учасника з товариства йому сплачується вартість частини майна товариства пропорційно його частки в статутному фонді.

11.12.2007 р. позивачем подано відповідачу нотаріально засвідчену заяву від 27.03.2007 р. з проханням вивести його зі складу учасників ТОВ "Анна" та виділити належну йому частину майна товариства пропорційно частці 40% в статутному фонді ТОВ "Анна". А відтак, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що днем виходу ОСОБА_4 зі складу учасників ТОВ "Анна" є день отримання товариством заяви про вихід -11.12.2007 р.

За висновком судово-економічної експертизи від 23.08.2011 р. № 2994, наданим Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, вартість частки учасника ТОВ "Анна" ОСОБА_4 у вартості чистих активів товариства, виходячи з його частки в статутному капіталі 40%, станом на 01.01.2008 р. -дату складення фінансової звітності звітного періоду, на який припадає 11.12.2007 р., підтверджується документально в сумі 11 760,00 грн.

При цьому, апеляційним господарським судом зазначено, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14.07.2008 р. № 833, наданий Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, не може бути підставою для визначення вартості частини майна, яка підлягає виплаті позивачу, оскільки предметом дослідження цієї оцінки була ринкова вартість майна ТОВ "Анна" станом на 2008 рік. Про вказаний факт було зазначено і в постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2009 р. у даній справі.

Виходячи із приписів статті 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції на дату виходу ОСОБА_4 з ТОВ "Анна") при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

При вирішенні спорів, пов'язаних із виходом учасника з товариства, господарські суди повинні керуватися тим, що відповідно до ЦК України (435-15) та Закону України "Про господарські товариства" (1576-12) учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку.

При визначенні порядку і способу обчислення вартості частини майна товариства та частини прибутку, яку має право отримати учасник при виході з товариства з обмеженою відповідальністю, а також порядку і строків їх виплати господарські суди мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства.

У випадку неврегульованості в установчих документах вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості чистих активів товариства, що визначається в порядку, встановленому законодавством, пропорційно його частці в статутному капіталі товариства на підставі балансу, складеного на дату виходу. Розрахунок належної учаснику частини прибутку здійснюється на дату виходу з товариства.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно зі статтею 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права, зокрема, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А відтак, з огляду на викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України, на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, суд першої інстанції, з якими погодився апеляційний господарський суд, правомірно дійшов висновку про часткове задоволення позову; суди попередніх інстанцій дослідили подані сторонами докази, усім доводам надали обґрунтовану та належну правову оцінку, проаналізували відносини сторін та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального і процесуального права, а також виконали вимоги за статтею 111-12 ГПК України щодо обов'язковості вказівок, що містяться у постанові Вищого господарського суду України від 13.08.2009 р., а тому підстави для зміни або скасування прийнятих у цій справі судових актів відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу ОСОБА_4 у справі № 14/26(2-29/08) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Львівської області від 22.11.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2012 р. у справі № 14/26(2-29/08) залишити без змін