головуючого суддіБожок В.С.,суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс", м. Луганськна постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у справі господарського суду Луганської областіза позовом Закритого акціонерного товариства "Транспорт-Сервіс", м. Луганськдо Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ провизнання права власностіза участю представників

позивача: Паращевіна Т.В.,

відповідача: не з'явився

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року позовні вимоги закритого акціонерного товариства "Транспорт-Сервіс" до виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання права власності було задоволено: визнано право власності закритого акціонерного товариства "Транспорт-Сервіс" на: І. нерухоме майно у складі будівель, що розташовані у м. Луганську по вул. Челюскінців, 183: будівлю піскосушилки площею 95,1 кв.м.; будівлю кладовки площею 66,7 кв.м.; будівлю нарядної площею 179,8 кв.м.; будівлю душової з котельною площею 236,1 кв.м. з крильцями; будівлю прийому їжі площею 109,7 кв.м. з крильцем; будівлю для складачів площею 145 кв.м.; сховище цо площею 72 кв.м.; господарський блок; по вул. Фабрична, 2 "б": гараж та майстерні площею 509,3 кв.м.; диспетчерську площею 24,0 кв.м. з крильцем; склад площею 5,7 кв.м.; вбиральню; огорожу; по вул. Челюскінців, 123 "а": кімнату чергового площею 8,5 кв.м.; по вул. Краснодонська, 1 "в": кімнату чергового площею 6,3 кв.м.; по вул. Новосьолова, 1 "в": кімнату чергового площею 4,8 кв.м.; по вул. Чайковського, 2 "б": кімнату чергового площею 8 кв.м.; ІІ. споруди, що розташовані у м. Луганську по вул. Челюскінців, 183: залізничні колії довжиною 17 173 м.; оглядову канаву 25,08 кв.м.; ІІІ. рухоме майно Тепловоз ТЕМ 2У, 1989 року випуску, № 9337.

Приватне акціонерне товариство "Транспорт-Сервіс", правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю "Транспорт-Сервіс" (далі за текстом -ТДВ "Транспорт-Сервіс"), звернулось до господарського суду Луганської області з заявою № 866 від 02.11.2011 року про роз'яснення рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року по справі № 5/62пн щодо визнання права власності на залізничні колії довжиною 17 173 м. у складі, вказаному у заяві.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 04.11.2011 року роз'яснено, що рішенням господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн було визнано право власності на нерухоме майно позивача, що розташоване за адресою: м. Луганськ, вул. Челюскінців, буд. 183, у т.ч. залізничну колію довжиною 17 173 м. за приватним акціонерним товариством "Транспорт-Сервіс", як правонаступником ЗАТ "Транспорт-Сервіс", і це право власності безумовно розповсюджується й на складові цієї колії.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, державним відкритим акціонерним товариством "Шахтопроходка" (далі за текстом -ДВАТ "Шахтопроходка") було подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просив скасувати ухвалу господарського суду Луганської області від 04.11.2011 року, як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що судом першої інстанції в ухвалі від 04.11.2011 року про роз'яснення рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року фактично було зроблено не роз'яснення, а уточнення вищевказаного рішення в частині складових залізничних колій загальною довжиною 17 173 м. на підставі наданої таблиці, яку складено приватним акціонерним товариством "Транспорт-Сервіс".

Крім того, вказану ухвалу було покладено в основу рішення господарського суду Луганської області від 28.12.2011 року у справі № 17/166пн/2011 за позовом ТДВ "Транспорт-Сервіс" до ДВАТ "Шахтопроходка" в частині визнання права власності на залізничну колію № 25, загальною довжиною 219 м., розташовану за адресою: м. Луганськ, пров. Краснодонський, 2, а тому ухвала господарського суду Луганської області від 04.11.2011 року у справі № 5/62пн безпосередньо зачіпає майнові інтереси ДВАТ "Шахтопроходка" та винесена з порушенням норм процесуального і матеріального права.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року апеляційну скаргу ДВАТ "Шахтопроходка" було задоволено, ухвалу господарського суду Луганської області від 04.11.2011 року -скасовано та відмовлено приватному акціонерному товариству "Транспорт-Сервіс" у задоволенні заяви № 866 від 02.11.2011 року про роз'яснення рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року, ТДВ "Транспорт-Сервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року, а ухвалу господарського суду Луганської області від 04.11.2011 року -залишити в силі.

Відповідачем відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову апеляційного господарського суду -скасувати, а ухвалу господарського суду Луганської області про роз'яснення судового рішення -залишити в силі.

Відповідача згідно з приписами ст. 111-4 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим законом процесуальним правом на участь в розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала. Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання. Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

Тобто, вказана норма процесуального закону надає господарському суду право на роз'яснення рішення суду, проте, разом з тим, вона зобов'язує господарський суд не зачіпати суті рішення, яке роз'яснюється.

Вимоги щодо змісту рішення викладені у ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, а, отже, у вирішенні питання щодо меж, в яких вправі діяти господарський суд, надаючи роз'яснення рішення, суду необхідно виходити із приписів зазначеної правової норми.

Таким чином, роз'яснення рішення суду -це його викладення у більш ясній та зрозумілій формі без зміни змісту самого рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, звертаючись до суду з заявою про роз'яснення судового рішення від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн, позивачем в якості додатків було подано: копію Статуту (витяг), копію рішення від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн; копію положення про комісію з припинення ПрАТ "Транспорт-Сервіс"; витяг з протоколу № 1; копію поштової квитанції про відправлення заяви про ухвалення додаткового рішення відповідачу, про що свідчить перелік додатків, викладений в заяві № 866 від 02.11.2011 року.

З довідки № 5/62пн від 26.12.2011 року, складеної начальником відділу документального забезпечення господарського суду Луганської області, вбачається, що справа № 5/62пн за позовом ЗАТ "Транспорт-Сервіс" до виконавчого комітету Луганської міської ради про визнання права власності знищена у зв'язку з закінченням терміну зберігання згідно акту № 2 від 07.04.2009 року "Про вилучення до знищення справ (документів) не внесених до Національного архівного фонду".

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що задовольняючи заяву ПрАТ "Транспорт-Сервіс" та роз'яснюючи рішення господарського суду Луганської області від 22.04.2002 року, суд першої інстанції визначив перелік залізничних колій, які входять до складу залізничних колій довжиною 17 173 м., за відсутності матеріалів справи № 5/62пн та будь-яких правовстановлюючих документів на залізничні колії.

До того ж, зміст ухвали про роз'яснення судового рішення відображає лише складений заявником перелік складових колій, що викладений в заяві про роз'яснення, на підтвердження якого не було надано жодних доказів.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що ухвала місцевого господарського суду від 04.11.2011 року за своїм змістом не є ухвалою про роз'яснення рішення суду, оскільки нею були внесені зміни до судового рішення, які зачіпають суть останнього, а тому суд першої інстанції фактично прийняв додаткове рішення, яким визнав право власності ПрАТ "Транспорт-Сервіс" на залізничні колії та їх складові, вказані у заяві про роз'яснення рішення суду.

Крім того, як вірно було зазначено апеляційним господарським судом, в порушення приписів ст. 89 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції розглянув заяву ПрАТ "Транспорт-Сервіс" про роз'яснення рішення суду без виклику представників сторін та без призначення судового засідання, порушивши при цьому права учасників судового процесу, встановлені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази невиконання до моменту звернення до суду першої інстанції із заявою рішення суду від 22.04.2002 року у справі № 5/62пн і строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено до примусового виконання, також вже закінчився, що також є порушенням положень ст. 89 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо необхідності скасування ухвали місцевого господарського суду від 04.11.2011 року, як такої, що винесена з порушенням норм процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТДВ "Транспорт-Сервіс", викладені в касаційній скарзі, не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків апеляційного господарського суду та зводяться лише до вільного тлумачення правових норм.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу -без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваної постанови не вбачається.