Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто", м. Київна постановувід 01.02.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі №19/9 господарського суду м. Києваза позовом відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат", м. Макіївка Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто", м. Київпро визнання договору дійсним та стягнення 4 850,58 грн. в судовому засіданні взяв участь представник:

позивача ОСОБА_4, довір.

Відкрите акціонерне товариство "Макіївський металургійний комбінат" (далі -позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Юніком Авто" (далі -відповідач) про визнання договору підряду щодо ремонту автомобіля дійсним та стягнення 4 850,58 грн. збитків.

Рішенням господарського суду м. Києва від 31.10.2011 р. у справі №19/9 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 р. (судді: Авдеєв П.В., Коршун Н.М., Куксов В.В.) вказане рішення скасовано частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 4 850, 58 грн. збитків та судові витрати. В інший частині рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із винесеною постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 386 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), п. 3 ст. 147, ст.ст. 1, 12, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Скаржник зазначає, що позивачем не доведено факту заподіяння йому збитків, оскільки власником майна є інша особа.

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у справі є орендарем легкового автомобіля MERCEDES-BENZ S500L (реєстраційний номер НОМЕР_1) на підставі договору оренди транспортного засобу від 03.06.2009 р., укладеним із гр. ОСОБА_5

Пункт 4.2.7 договору встановлює обов'язок позивача усувати погіршення об'єкту оренди, що відбулися в процесі його використання, експлуатації.

06.04.2011 р. між позивачем та відповідачем був підписаний акт №ЮА-0005 виконаних робіт по технічному обслуговуванню та ремонту вищевказаного автомобіля на загальну суму 17 617,06 грн. Виходячи з приписів ст. 207 ЦК України та ст. 181 ГК України, викладене свідчить про виникнення між сторонами підрядних правовідносин.

Відповідно до зазначеного акту під час прийняття виконаних відповідачем ремонтних робіт позивачем були виявлені пошкодження транспортного засобу.

Вартість відновлювального ремонту автомобіля, необхідного для усунення виявлених пошкоджень, склала 4 850,58 грн., що підтверджується рахунком ТОВ "Автомобільний дім Україна - Мерседес Бенц" від 11.04.2011 р. № ВР00013120.

Статтею 22 ЦК України під збитками передбачено втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з положеннями ст. 22 ЦК України, а також ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

У даному випадку судом апеляційної інстанції було встановлено наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення з огляду на відсутність доказів існування пошкоджень автомобіля до моменту передачі його для ремонту. Отже, збитки позивача виникли саме внаслідок неправомірних дій відповідача.

За таких обставин висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 4 850,58 грн. збитків є законним та обґрунтованим.

Щодо позовних вимог у частині визнання договору дійсним, то правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, прямо визначених нормами цивільного законодавства (зокрема, ч. 2 ст. 219, ч. 2 ст. 220 ЦК України).

Вимоги про визнання дійсними правочинів з інших підстав задоволенню не підлягають з огляду на невідповідність таких вимог установленим законом способам захисту прав та законних інтересів (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).

За таких обставин, доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін, як така, що відповідає нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 22, 219, 220, 764 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд