Полякова Б.М. -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" в особі керуючого санацією Лісєєва К.Ю., м. Одеса

на ухвалу від 26.09.2011 р. господарського суду Одеської області та постановувід 06.12.2011 р. Одеського апеляційного господарського суду

у справі№ 1-23-32/135-08-4825 господарського суду Одеської областіпро банкрутство державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод", м. Одеса голова комітету кредиторів товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова", м. Київза участю1. Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси; 2. Першого Малиновського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції представники сторін у судове засідання не з'явилися.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.12.2008 р. за заявою Управління Пенсійного фонду України у Малиновському районі м. Одеси порушено провадження у справі № 1-23-32/135-08-4825 про банкрутство державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод".

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2011 р. введено процедуру санації боржника, призначено керуючого санацією та інше.

05.09.2011 р. керуючий санацією звернувся до суду із клопотанням про скасування усіх обмежень щодо розпорядження майном боржника, а саме податкової застави та арештів, накладених органами державної виконавчої служби.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.09.2011 р. (суддя Найфлейш В.Д.) частково задоволено клопотання керуючого санацією та зобов'язано Державну податкову інспекцію у Малиновському районі м. Одеси звільнити активи боржника з податкової застави. У задоволенні решти вимог керуючого санацією відмовлено.

Суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що скасування арештів майна боржника, накладених органом державної виконавчої служби поза межами справи про банкрутство, повинно відбуватись у порядку адміністративного судочинства.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. (судді: Лашин В.В. -головуючий, Єрмілов Г.А., Воронюк О.Л.) вказану ухвалу залишено без змін. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що керуючим санацією не вказано мотивів та не надано доказів у обґрунтування підстав для скасування арештів майна боржника.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, державне підприємство "Одеський автомобільний ремонтний завод" в особі керуючого санацією Лісєєва К.Ю. (далі -скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 26.09.2011 р. в частині відмови у скасуванні арештів майна боржника і постанову суду апеляційної інстанції та скасувати всі арешти, накладені на майно та кошти боржника.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме, ч.ч. 4, 6 ст. 12, ч. 4 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство). Скаржник зазначає, що арешт усього майна позбавляє боржника можливості здійснювати поточну господарську діяльність.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до положень Закону про банкрутство (2343-12) , норми якого у даному випадку є спеціальними та мають пріоритет перед іншим законодавством, з моменту введення процедури санації розпорядження майном боржника відбувається в порядку, визначеному планом санації, який містить відповідні заходи щодо відновлення платоспроможності боржника та виконання якого забезпечує фінансове оздоровлення боржника, запобігає визнанню боржника банкрутом і його ліквідації.

У зв'язку з чим згідно частини 4 статті 17 Закону про банкрутство арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

Звернення стягнення на майно боржника повинно здійснюватися з урахуванням особливостей процедури банкрутства, оскільки застосування таких заходів може привести до зупинення роботи господарюючого суб'єкта, а також до позбавлення можливості застосування до нього відповідних заходів реабілітаційного характеру.

При цьому слід зауважити, що застосування заходів щодо реалізації майна боржника (у т.ч. звернення стягнення на майно) можливе лише з дозволу господарського суду, який розглядає справу про банкрутство.

Таким чином, якщо господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, встановить, що накладені на майно боржника арешти або інші обмеження щодо розпорядження майном перешкоджають здійсненню ним господарської діяльності або реалізації плану санації, то питання про скасування таких арештів (обмежень) вирішується виключно у справі про банкрутство.

Отже, висновок суду першої інстанції, що скасування арештів, накладених органом державної виконавчої служби, повинно відбуватися у порядку адміністративного судочинства, є безпідставним та протирічить статтям 17, 18 Закону про банкрутство.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, процедура санації введена щодо боржника у даній справі ще у квітні 2011 року. Проте, станом на момент звернення керуючого санацією з клопотанням про скасування арештів план санації ще не був затверджений судом.

У той же час керуючий санацією у обгрунтування необхідності скасування арештів майна боржника послався лише на норми ст. 17 Закону про банкрутство та відповідне рішення комітету кредиторів, без зазначення мотивів та підстав для скасування арештів та без надання доказів, у т.ч. неможливості здійснення боржником поточної господарської діяльності.

Отже, у даному випадку суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні відповідних вимог керуючого санацією з підстав їх необгрунтованості.

Разом з тим, керуючий санацією у подальшому не позбавлений права повторно звернутися до суду з мотивованим клопотанням, із зазначенням підстав для скасування арештів та наданням доказів, які підтверджують накладення арештів на все майно (у т.ч. кошти) боржника.

За таких обставин оскаржувані судові рішення відповідають нормам чинного законодавства, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 17, 18 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" в особі керуючого санацією Лісєєва К.Ю. залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 26.09.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. у справі № 1-23-32/135-08-4825 залишити без змін.