Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Куровського С.В., розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства "Житомирбудзамовник", м. Житомирна рішення від 01.12.2011 р. господарського суду м. Києва та постановувід 30.01.2012 р. Київського апеляційного господарського суду у справі №32/88 господарського суду м. Києва за позовом комунального підприємства "Житомирбудзамовник", м. Житомирдотовариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудліфт", м. Київпро стягнення 225 000 грн. та зобов'язання повернути технічну документацію треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. приватне підприємство "Під ключ", м. Монастирище Черкаської області; 2. арбітражний керуючий Тарасов С.О., м. Київв судовому засіданні взяли участь представники:

позивача відповідачаОСОБА_5, довір.; ОСОБА_6, ОСОБА_7, довір.

Комунальне підприємство "Житомирбудзамовник" (далі -позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Інтербудліфт" (далі -відповідач) про стягнення 225 000 грн. безпідставно отриманих коштів та зобов'язання відповідача повернути паспорти та проектну документацію на ліфти.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. (суддя Підченко Ю.О.) у справі № 32/88 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. (судді: Репіна Л.О. -головуючий, Корсакова Г.В., Сулім В.В.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.ст. 525, 526, 615, 651, 849, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ). Скаржник зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору позивач має право на його розірвання в односторонньому порядку та повернення сплачених за договором коштів, як безпідставно отриманих відповідачем.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.07.2009 р. між приватним підприємством "Під ключ" (замовник) та відповідачем (підрядник) було укладено договір на монтаж та пусконалагодження ліфтового обладнання № 6-07-09, відповідно до умов якого відповідач зобов'язався виконати роботи по монтажу та пусконалагодженню ліфтів в житловому комплексі у м. Києві по вул. Щербакова, 52, а замовник -прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата виконаних робіт здійснюється на підставі актів приймання робіт. Тобто, здійснення замовником попередньої оплати робіт вказаним договором передбачено не було.

Судами встановлено факти часткового виконання договору обома сторонами, а саме здійснення відповідачем монтажу ліфтів та часткове перерахування замовником коштів за договором.

07.06.2011 р. між приватним підприємством "Під ключ" та позивачем (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 7/06-2, згідно якого приватне підприємство "Під ключ" передало, а позивач -новий кредитор прийняв належне первісному кредитору право вимоги боргу від відповідача у розмірі 225 000 грн. за договором № 6-07-09 від 21.07.2009 р.

Звертаючись із позовом, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем робіт за договором та приписи ст. 849 ЦК України, стверджує про виникнення у нього права на розірвання договору та одночасно вимагає повернення перерахованих за договором коштів у сумі 225 000 грн., як безпідставно отриманих відповідно до ст. 1212 ЦК України.

Однак, норми ст. 849 ЦК України встановлюють право замовника відмовитись від договору в разі невиконання або неналежного виконання його умов з боку підрядника та вимагати відшкодування збитків.

Отже, вказана стаття передбачає право замовника на одностороннє розірвання договору у випадку порушення зобов'язань підрядником та, як наслідок, встановлює відповідальність підрядника у вигляді відшкодування збитків. З огляду на положення ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Проте позивач у позові вимагає не відшкодування збитків, завданих неправомірними діями відповідача, а повернення коштів, як безпідставно отриманих.

Слід зазначити, що на підставі ст. 1212 ЦК України повернення виконаного раніше однією із сторін у зобов'язанні (передача майна, сплата коштів тощо) може мати місце тоді, коли підстава, за якою таке виконання було проведено, згодом відпала (зокрема, розірвання договору, визнання договору недійсним).

Однак, судами встановлено, що перерахування коштів, повернення яких вимагає позивач, відбулося в межах та на підставі укладеного між сторонами договору, який у встановленому порядку не розірваний та не визнаний недійсним, а також не передбачав здійснення попередньої оплати робіт.

У зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для застосування норм ст. 1212 ЦК України та стягнення з відповідача безпідставно отриманих коштів є законними та обґрунтованими.

Щодо позовних вимог у частині зобов'язання відповідача повернути паспорти та технічну документацію на ліфти, то судами встановлено відсутність доказів передачі відповідачу відповідних документів. У зв'язку з чим правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 22, 849, 1212 Цивільного кодексу України, ст. 224 Господарського кодексу України, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Касаційну скаргу комунального підприємства "Житомирбудзамовник" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2012 р. у справі № 32/88 залишити без змін.