головуючого: Панової І.Ю., - доповідач у справі суддів: Білошкап О.В., Хандуріна М.І.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", в особі відділення "Донецька регіональна дирекція" на ухвалу господарського суду Донецької області від 28.12.2011та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012 у справі № 27/20Б господарського суду Донецької областіза заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бриз Інвест" до Відкритого акціонерного товариства "Завод "Коксохімобладнання" про Банкрутство за участю представників сторін: ліквідатора ВАТ "Завод "Коксохімобладнання" -Козловська Д.В.; від ТОВ "Бриз Інвест" -Новакова Л.Н.; від ПАТ "ВТБ Банк"-Калініченко О.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 28.12.2011 року у справі № 27/20Б (суддя С.С.Тарапата) затверджено звіт ліквідатора з додатком та ліквідаційний баланс Відкритого акціонерного товариства "Завод коксохімобладнання" м. Донецьк.

Ліквідовано юридичну особу -Відкрите акціонерне товариство "Завод коксохімобладнання".

Провадження у справі №27/20Б припинено.

Зобов'язано ліквідатора повідомити про завершення ліквідаційної процедури державний орган з питань банкрутства; вжити заходи щодо передачі документів банкрута до архівної установи відповідно до вимог ст. 34 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Зобов'язано ліквідатора знищити печаті та штампи підприємства, докази подати до суду в 10-тиденний строк.

Зобов'язано орган державної реєстрації виключити підприємство-банкрута з ЄДРПОУ.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" м. Київ залишено без задоволення.

Ухвалу господарського суду Донецької області від 28.12.2011 року у справі №27/20Б (колегія суддів: Геза Т.Д. Кододова О.В., Малашкевич С.А.) залишено без змін.

Не погоджуючись із судовими актами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", в особі відділення "Донецька регіональна дирекція", звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 20.02.2012 року та доповненнями до неї від 11.05.2012 року, просив скасувати ухвалу господарського суду Донецької області від 28.12.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року та направити справу № 27/20Б на розгляд господарського суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури в іншому складі суду, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм ст.ст. 24, 25, 26 32, 43 Закону України " Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Переглянувши у касаційному порядку прийняті у справі судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, приписів Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Господарським судом Донецької області встановлено, що ухвалою господарського суду порушено провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Завод коксохімобладнання" м. Донецьк, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців до 16.09.2009 року, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Козловську Д.В.

Ухвалою суду від 26.08.2009 року затверджено реєстр вимог кредиторів, на загальних зборах кредиторів від 04.09.2009 року обрано комітет кредиторів у складі 3 кредиторів, а саме, ТОВ "Меркурій і компанія", ТОВ "Спілка заводів важкого машинобудування" та ТОВ "Бриз Інвест".

Постановою господарського суду Донецької області від 29.10.2009 року, залишену без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.04.2010 року у справі № 27/20Б, ВАТ "Завод коксохімобладнання" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 6 місяців до 29.04.2010 року, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козловську Д.В.

В газеті "Голос України" № 208 від 10.11.2009 року опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатора.

Ухвалами суду першої інстанції від 17.05.2010 року, від 15.11.2010 року та від 09.06.2011року строк ліквідаційної процедури продовжувався, відповідно, до 29.10.2010 року, до 29.04.2011року та до 29.10.2011року.

Господарським судом Донецької області встановлено, що ліквідатором ВАТ "Завод коксохімобладнання" до суду подано звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута від 16.12.2011 року, 26.12.11р. від ліквідатора до суду надійшли додаткові документи.

28.12.2011 року до суду надійшло клопотання комітету кредиторів від тієї ж дати про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, до якого додано протокол засідання комітету кредиторів від 28.12.2011 року.

Поряд з тим, 28.12.2011 року від ліквідатора до суду надійшли: додаток до звіту ліквідатора, ліквідаційний баланс банкрута, реєстр вимог кредиторів, все станом на 28.12.2011року та клопотання про затвердження оплати послуг ліквідатора, за результатами розгляду якого судом винесено ухвалу, окремо.

У оскаржуваній ухвалі від 28.12.2011 року, суд першої інстанції дійшов висновку, про наявність підстав для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та ліквідації юридичної особи боржника, оскільки, встановив, що ліквідатором проведено інвентаризацію майна банкрута, сформовано ліквідаційну масу, проведено оцінку та реалізацію виявленого майна, проведено роботу з реалізації та стягнення дебіторської заборгованості, частину активів списано ліквідатором за рішенням комітету кредиторів. Розглянуто додатково заявлені вимоги поточних кредиторів. За рахунок отриманих від реалізації майна банкрута та стягнення дебіторської заборгованості грошових коштів погашено витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство, повністю погашено вимоги кредиторів першої, другої та третьої черг, частково - вимоги кредиторів четвертої черги. Вимоги кредиторів (частково четвертої та шостої черг) в сумі 110 110 006,03грн. залишились непогашеними, у зв'язку з недостатністю у банкрута майнових активів. Об'єкти житлового фонду передано в комунальну власність м. Донецька, документи з особового складу ВАТ "Завод коксохімобладнання" передано на зберігання до ТОВ "РК "Економічний і правовий консалтинг", поточний рахунок банкрута закрито.

Судом першої інстанції, також, встановлено, що заперечення щодо затвердження звіту ліквідатора чи скарг на дії ліквідатора на час розгляду в судовому засіданні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута до суду не надходило.

Донецький апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові від 01.02.2012 року погодився із висновками господарського суду Донецької області від 28.12.2011 року справі № 27/20Б, з огляду на наступне.

Суд другої інстанції у оскаржуваній постанові спростував твердження ПАТ "ВТБ Банк" щодо помилкового висновку суду першої інстанції про те, що об'єкти житлового фонду, зокрема, будівля гуртожитку, розташована у м. Донецьк, вул. Майська, 78 та мережі інженерного забезпечення, передано в комунальну власність м. Донецька, оскільки, є безпідставним та таким, що спростовується доказами, що знаходяться у матеріалах справи, а саме: належним чином завіреною копією рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 23.11.2011року №10/15, яким надано згоду на прийняття до комунальної власності територіальної громади міста будівлі гуртожитку по вулиці Майській, 78 та мереж інженерного забезпечення, яке знаходиться в державній власності і на балансі ВАТ "Завод коксохімобладнання" (т.12 арк. справи 108); належним чином завіреною копією рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.12.2011року №316/5, яким затверджені акти приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади міста будівлі гуртожитку, що розташована у м. Донецьк, вул. Майська, 78, мереж електропостачання та водовідведення, які знаходяться в державній власності і на балансі ВАТ "Завод коксохімобладнання" та, вирішено ВАТ "Завод коксохімобладнання" зареєструвати право власності на будівлю гуртожитку по вулиці Майській, 78 за територіальною громадою (т.12 арк. справи 113-114); належним чином завіреною копією акту приймання-передачі будівлі гуртожитку по вулиці Майській, 78, до комунальної власності міста, яке знаходиться в державній власності і на балансі ВАТ "Завод коксохімобладнання" (т.12 арк. справи 115-117).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "ВТБ Банк" наполягає на тому, що господарським судом порушено порядок провадження у справі про банкрутство ВАТ "Завод коксохімобладнання", в частині розгляду скарги на дії учасників ліквідаційної процедури, встановлений ч.4 ст. 24 та ч.4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", та не розглянуто скаргу банку на дії ліквідатора, щодо реалізації майна ВАТ "Завод коксохімобладнання", подану до суду, як зазначає заявник, до затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута та у якості доказу надає копію скарги ПАТ "ВТБ Банк" №3303/300-2 від 27.12.2011року на дії ліквідатора боржника щодо оцінки та реалізації майна боржника в процедурі банкрутства у справі №27/20б, з відміткою канцелярії господарського суду Донецької області від 28.12.2011року.

Донецьким апеляційним господарським судом, у оскаржуваній постанові доводи ПАТ "ВТБ Банк", спростовано, з посиланням на протокол судового засідання господарського суду Донецької області від 28.12.2011 року у справі № 27/20Б, яким встановлено, що під час проведення судового засідання жодних додаткових документів, клопотань, або скарг від сторін не надходило, ПАТ "ВТБ Банк" письмових зауважень з приводу неправильностей, або неповноти протоколу, відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, не надано.

Господарський суд апеляційної інстанції в постанові встановив, що Банк подав скаргу на дії ліквідатора щодо реалізації майна ВАТ "Завод коксохімобладнання", вже після закінчення судового засідання 28.12.2011 року та винесення оскаржуваної ухвали про затвердження звіту ліквідатора, а також припинення провадження у справі.

Твердження ПАТ "ВТБ Банк" щодо ненадання відповідної оцінки належності підприємства боржника до особливо небезпечних підприємств, спростовано судом другої інстанції, з посиланням на недоведеність, згідно зі ст. 33 ГПК України, та з відсутністю підприємства банкрута у Переліку особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.00р. №765 (765-2000-п) .

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки, викладені у оскаржуваних судових актах першої та апеляційної інстанцій про затвердження ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі про банкрутство ВАТ "Завод коксохімобладнання", відповідають вимогам спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) .

Відповідно до вимог статті 5 вказаного Закону, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , іншими законодавчими актами України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що за результатами ліквідаційної процедури господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи банкрута, яка набуває законної сили з дня її винесення.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону ліквідатор з дня свого призначення, зокрема здійснює такі повноваження -вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; заходів щодо захисту майна боржника, здійснення нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника, забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів та формування ліквідаційної маси.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йог банкрутом", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ліквідатором проведена інвентаризація майна банкрута, сформована ліквідаційна маса, проведена оцінка та реалізація виявленого майна, проведена робота з реалізації та стягнення дебіторської заборгованості, частина активів списана ліквідатором за рішенням комітету кредиторів, за рахунок отриманих від реалізації майна банкрута та стягнення дебіторської заборгованості грошових коштів погашені витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство, також повністю погашені вимоги кредиторів першої, другої та третьої черг; частково - вимоги кредиторів четвертої черги, закрито поточний рахунок банкрута.

Вимоги інших кредиторів залишились не задоволеними, у зв'язку з відсутністю майна та грошових коштів у підприємства-банкрута та на підставі п. 6 ст. 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", визнані погашеними.

Поряд з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом другої інстанції, на підставі належних та допустимих доказів, якими є, зокрема, належним чином завірені копії рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 23.11.2011року №10/15, рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 20.12.2011року №316/5, акту приймання-передачі будівлі гуртожитку по вулиці Майській, 78 у місті Донецьку до комунальної власності міста, яке знаходиться в державній власності і на балансі ВАТ "Завод коксохімобладнання", доведено, що об'єкти житлового фонду передані в комунальну власність м. Донецька.

Відповідно до п. 8 ст. 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість; інші питання, передбачені цим Законом (2343-12) .

Судами з'ясовано, що звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс схвалено всіма членами комітету кредиторів ВАТ "Завод коксохімобладнання" та при їх затверджені у суді першої інстанції заперечень щодо затвердження звіту ліквідатора або скарг на дії ліквідатора на час розгляду в судовому засіданні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута до суду не надійшло.

Відповідно до ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у ліквідаційній процедурі господарський суд, зокрема, розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Пунктом 4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що суди надали правомірну оцінку доводам ПАТ "ВТБ Банк" про порушення, на думку заявника, господарським судом порядку провадження у справах про банкрутство, в частині розгляду скарг на дії учасників ліквідаційної процедури, встановленого ч.4 ст. 24 та ч.4 ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що скарга кредитора на дії ліквідатора по реалізації майна ВАТ "Завод коксохімобладнання", подана ПАТ "ВТБ Банк" в установленому законом порядку до затвердження господарським судом звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Відповідно до вимог ч.1 ст.43 вказаного Закону для цілей цього Закону (2343-12) особливо небезпечними підприємствами визнаються підприємства вугільної, гірничодобувної, хімічної, хіміко-металургійної, нафтопереробної, інших галузей, визначених відповідними рішеннями Кабінету Міністрів України, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно не прийняли до уваги доводи заявника апеляційної скарги, в частині порушення вимог ст. 43 спеціального Закону, в зв'язку з тим, що скаржник не надав, виходячи з вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України належних та допустимих доказів включення підприємства-банкрута до Переліку особливо небезпечних підприємств, припинення діяльності яких потребує проведення спеціальних заходів щодо запобігання заподіянню шкоди життю та здоров'ю громадян, майну, спорудам, навколишньому природному середовищу, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року № 765 (765-2000-п) .

Відповідно до вимог п.1 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами, ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

В силу п.2 ст. 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо за результатами ліквідаційного балансу не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута.

Відповідно до вимог п.6 ч. 1 ст. 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справі про банкрутство підлягає припиненню, якщо затверджено звіт ліквідатора у порядку, передбаченому ст. 32 цього Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала господарського суду Донецької області від 28.12.2011 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року відповідають вимогам ст. ст. 32, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки, судами встановлено що, за результатами ліквідаційної процедури у банкрута відсутнє майно для задоволення вимог кредиторів, станом на дату затвердження ліквідаційного балансу, ліквідатором було здійснено всі ліквідаційні процедури, вказаним обставинам судами попередніх інстанцій надано належну правову оцінку при затвердженні ліквідаційного балансу.