Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Козир Т.П., Губенко Н.М., Іванової Л.Б., перевіривши матеріали касаційної скарги Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі № 5013/1323/11 господарського суду Кіровоградської області за позовомЗакритого акціонерного товариства "Союз" до відповідача-1:Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Союз" відповідача-2:Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володінняза участю представників сторін:

позивача: не з'явилися;

відповідача-1: не з'явилися;

відповідача-2: ОСОБА_5, дов. від 19.08.2010 № 387;

Закрите акціонерне товариство "Союз" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Союз" та фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивач на підставі ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог у даній справі, яка прийнята господарським судом Кіровоградської області.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011 у справі № 5013/1323/11 (суддя Кабакова В.Г.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Логвиненко А.О., судді -Головко В.Г., Стрелець Т.Г.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011 у справі № 5013/1323/11 скасовано, позов задоволено. Визнано за ВАТ "Союз" право власності на майно, зобов'язано ТОВ "Кіровоград-Союз" повернути ВАТ "Союз" наступне майно: автомобіль НОМЕР_1, ротаційну піч "РАТЕЛ-12" марки RBMR4D Mini 300701; піч "Бакбар Е-24" з турбовентиляторами і розстойною шафою; міксер-змішувач "Bear mixer"; силосну установку для зберігання борошна; пекарську шафу типу "РОТОТЕРМ РЕА 1280" в кількості 2 шт. апарат для змішування і дозування води типу WMD 152; тестоделільную машину для хліба типу "ПАРТІЇ СН"; машину спіральну тестомесильную типу "САН 120"; машину округляючу конічну високошвидкісну типу СР 59м; камеру расстойки стаціонарну типу НДР 18-2650; машину тістозакаточну типу "ЕКОНОМ СМ 503"; машину для виготовлення рогаликів та інших борошняних виробів модель "СIM 1500"; прилад для різання хліба типу "Дельфін-40"; піч малогабаритну ярусну "Пікадор"; "варіміксер" типу БЕР 40/20 Марк 1; дежоперекидач HKL 2400; машину тестоделільну і тістоподільну для булочок типу "РОТАМАН ЄП 30"; машину тістоформуючу закаточну типу В 750 в кількості 2 шт.,машину упаковуючну типу "ПАНДА 200 СТ"; шафу розстойну з кліматичним контролем RBCCP2R в кількості 2 шт., шафу розстойну; діжу; ваги настільні тип 601; деку в кількості 140 шт. секції формові в кількості 72 шт.; деку для випікання французького хліба в кількості 72 шт.; секції формові для випікання "хот-догів" у кількості 144 шт.; кошики пластикові для транспортування хліба в кількості 40 шт.; візки для кошиків № 847 в кількості 9 шт.; комплект приладдя Специал; набір приладдя для виготовлення кондитерських виробів в кількості 2 шт.; візки для печі тип РЕА 1280 в кількості 8 шт.; форми для хліба М109/3РС в кількості 40 шт.; візки для шафи RBCCP2R в кількості 4 шт.; форми для хліба в кількості 40 шт.; візки на 12 листів у кількості 4 шт.; робочий стіл тип С1 в кількості 2 шт. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Кіровоград-Союз" на користь ВАТ "Союз" 1306,50грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу. Стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь ВАТ "Союз" 1306,50грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2012 виправлено допущену у вступній та резолютивній частинах постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі №5013/1323/11 описку, зазначивши: "розглянувши заяву Закритого акціонерного товариства "Союз", а також виправлено допущену у резолютивній частині постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі №5013/1323/11, виклавши її в наступній редакції: "Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Союз" задовольнити частково. Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011р. скасувати. Позов задовольнити. Визнати за Закритим акціонерним товариством "Союз" право власності на майно: автомобіль ЗСА270730 реєстраційний №2841ЕІА, ротаційну піч "РАТЕЛ-12" марки RBMR4D Mini 300701; піч "Бакбар Е-24" с турбовентилятором і розстійною шафою; міксер-змішувач mixer"; силосну установку для зберігання борошна; пекарську шафу типу "РОТОТЕРМ PEA 1280" в кількості 2 шт.; апарат для змішування і дозування води типу WMD 152; тістоділильну машину для хлібу типу "ПАРТА СН"; машину спіральну тістомісильну типу "САН 120"; машину округляючу конічну високошвидкісну типу СР 59 М; камеру розстійки стаціонарну типу ГРД 18-2650; машину тістозакаточну типу "ЕКОНОМ CM 503"; машину для виготовлення рогаликів та інших борошняних виробів модель "СІМ 1500"; прилад для різки хлібу типу "Дельта-40"; піч малогабаритну ярусну "ПІКАДОР"; "Варіміксер" типу БЕР 40/20 Марк 1; діжоперекидач HKL 2400; машину тістоділильну та тісторозділочну для булочок типу "РОТАМАН ЕН 30"; машину тістоформуюючу закаточну типу В 750 в кількості 2 шт.; машину упаковочну типу "ПАНДА 2000 СТ"; шафу розстійну з кліматичним контролем RBCCP2R в кількості 72 шт.; шафу розстійну, діжу; ваги настільні тип 601; деку в кількості 140 шт.; секції формові в кількості 72 шт.; деку для випікання французького хлібу в кількості 72 шт.; секції формові для випікання "ход-догів" в кількості 144 шт.; кошики пластикові для транспортування хліба в кількості 40 шт.; візки для кошиків №847 в кількості 9 шт.; комплект приладдя СПЕЦИАЛ; набір приладдя для виготовлення кондитерських виробів в кількості 2 шт.; візки для печі тип PEA 1280 в кількості 8 шт.; форми для хліба МІ09/3PC в кількості 40 шт.; візки для розстійної шафи RBCCP2R в кількості 4 шт.; форми для хліба в кількості 40 шт.; візки на 12 листів в кількості 4 шт.; робочий стіл тип СІ в кількості 2 шт. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Союз" повернути Закритому акціонерному товариству "Союз" наступне майно : автомобіль ЗСА270730 реєстраційний № 2841ЕІА, ротаційну піч "РАТЕЛ-12"марки RBMR4D Mini 300701; піч "Бакбар Е-24"с турбовентилятором і розстійною шафою; міксер-змішувач mixer"; силосну установку для зберігання борошна; пекарську шафу типу "РОТОТЕРМ PEA 1280" в кількості 2 шт.; апарат для змішування і дозування води типу WMD 152; тістоділильну машину для хлібу типу "ПАРТА СН"; машину спіральну тістомісильну типу "САН 120"; машину округляючу конічну високошвидкісну типу СР 59 М; камеру розстійки стаціонарну типу ГРД 18-2650; машину тістозакаточну типу "ЕКОНОМ CM 503"; машину для виготовлення рогаликів та інших борошняних виробів модель "СІМ 1500"; прилад для різки хлібу типу "Дельта-40"; піч малогабаритну ярусну "ПІКАДОР"; "Варіміксер" типу БЕР 40/20 Марк 1; діжоперекидач HKL 2400; машину тістоділильну та тісторозділочну для булочок типу "РОТАМАН ЕН 30"; машину тістоформуючу закаточну типу В 750 в кількості 2 шт.; машину упаковочну типу "ПАНДА 2000 СТ"; шафу розстійну з кліматичним контролем RBCCP2R в кількості 72 шт.; шафу розстійну, діжу; ваги настільні тип 601; деку в кількості 140 шт.; секції формові в кількості 72 шт.; деку для випікання французького хлібу в кількості 72 шт.; секції формові для випікання "ход-догів" в кількості 144 шт.; кошики пластикові для транспортування хліба в кількості 40 шт.; візки для кошиків №847 в кількості 9 шт.; комплект приладдя СПЕЦИАЛ; набір приладдя для виготовлення кондитерських виробів в кількості 2 шт.; візки для печі тип PEA 1280 в кількості 8 шт.; форми для хліба МІ09/3PC в кількості 40 шт.; візки для розстійної шафи RBCCP2R в кількості 4 шт.; форми для хліба в кількості 40 шт.; візки на 12 листів в кількості 4 шт.; робочий стіл тип СІ в кількості 2 шт. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоград-Союз" на користь Закритого акціонерного товариства "Союз" 1306,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на сплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Закритого акціонерного товариства "Союз" 1306,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на сплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа -підприємець ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2011, рішення господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011 у справі № 5013/1323/11 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив на касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Союз", в якому позивач просив в задоволенні касаційної скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 відмовити, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі № 5013/1323/11 залишити без змін.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач та відповідач-1 не скористалися передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в касаційній інстанції.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій,

30.05.1994 між ВАТ "Союз" та АТ "Кіровоград-Союз", правонаступником якого є ТОВ "Кіровоград-Союз" було укладено договір про сумісну діяльність, за умовами якого учасники зобов'язались спільно діяти для досягнення загальних господарських цілей, як-то: організація та здійснення виготовлення Продукції для забезпечення та наповнення нею ринку, отримання доходу на підставі спільної діяльності за договором (п. 3.1 Договору).

Згідно пункту 4.2.1 Договору про спільну діяльність від 30.05.1994 і додатку №5 до нього, ЗАТ "Союз" виконує закупівлю, доставку, монтаж і пуско-налагоджувальні роботи устаткування згідно "Специфікації устаткування", а саме: устаткування для пекарень фірми Вернер і Пфляйдер Лебенсміттельтехник ГМБХ, технологічне устаткування для випічки хліба.

У відповідності до п. 4.1.8 вказаного Договору, ЗАТ "Кіровоград-Союз" зобов'язано забезпечувати діяльність автотранспортними послугами, виконання закупівлі, доставки, транспортування згідно "Специфікації автотранспорту" (додаток № 8).

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що майно за цим Договором складає об'єкт загальної дольової власності учасників.

Відповідно до пункту 8.5. Договору у разі припинення діяльності майно діяльності, яке залишилося після розрахунків з кредиторами та покриття необхідних витрат від діяльності, розподіляється між учасниками в натурі - відповідно до виконаних внесків, останнє - згідно умов пункту 7.2. Договору.

Строк дії Договору відповідно до пункту 11.8 Договору, встановлено з 30.05.1994 до 30.05.2004.

Позивач, звертаючись із вказаним позовом до суду, послався на наступне: після припинення строку дії договору про спільну діяльність, спірне майно залишилось на зберіганні у ТОВ " Кіровоград-Союз"; після звернення позивача до відповідача-1 з вимогою про повернення майна, останній відмовився виконати вимоги, посилаючись на те, що спірне майно було продано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 за контрактом №17 від 27.05.2004; контракт №17 від 27.04.2004 та додатки до нього не укладались позивачем, а спірне майно, вказане в контракті, в серпні 2004 року було повернуто власнику - позивачу, а останнім передано на зберігання відповідачу-1.

Виходячи з наведеного та мотивуючи тим, що відповідач-1 зберігає спірне майно без достатньої правової підстави, а право власності позивача на спірне майно не визнається відповідачами, позивач і звернувся із цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті, судом першої інстанції встановлено, що згідно протоколу № 1 від 27.05.2004, у зв'язку з закінченням строку дії Договору та з підстав відсутності доходу від здійснення спільної діяльності, позачерговим скликанням акціонерів ЗАТ "Союз" було прийнято рішення про припинення договору про спільну діяльність від 30.05.1994, а також про укладення з ФОП ОСОБА_4 контракту на продаж майна, ввезеного на територію України зі сторони ЗАТ "Союз" за договором про спільну діяльність.

Згідно Контракту № 17 від 27.05.2004, продавець -АТ "Союз" продав, а покупець - ФОП ОСОБА_4 купила технологічне устаткування та інвентар для пекарень згідно Специфікації №1 і фактично, прийняла майно згідно акту приймання-передачі від 27.05.2004.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на неукладення Контракту № 17 від 27.05.2004 з додатками, а також фальсифікацію протоколу № 1 від 27.05.2004, що, на його думку, підтверджується висновком технічної експертизи документів за матеріалами кримінальної справи № 148 від 02.06.2011 № 2187/03.

Місцевий господарський суд, оцінюючи матеріали справи в їх сукупності, а саме: технічну експертизу документів за матеріалами кримінальної справи № 148 від 02.06.2011 №2187/03, висновок додаткової технічної експертизи документів за матеріалами кримінальної справи №147 від 05.09.2011 №3832/03, висновок експертизи №59 від 01.07.2010 та беручи до уваги вимоги Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (z0705-98) (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30.12.2004 № 144/5 (z0061-05) ), дійшов висновку про відсутність належних доказів щодо визнання недійсним Контракту № 17 від 27.05.2004 та додатків до нього, а також протоколу № 1 від 27.05.2004.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що посилання позивача щодо неукладення Контракту № 17 від 27.05.2004 з додатками та фальсифікацію протоколу № 1 від 27.05.2004 можуть бути підтверджені вироком суду з кримінальної справи, оскільки, в силу ч. 3 ст. 35 ГПК України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

З огляду на те, що позивачем в порядку ст.ст. 32, 33 ГПК України не доведено факту неукладення Контракту №17 від 27.05.2004 з додатками та фальсифікацію протоколу №1 від 27.05.2004, суд першої інстанції обґрунтовано та мотивовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання відсутності у ФОП ОСОБА_4 права власності та інших майнових прав на спірне майно.

Позивач, стверджуючи що саме ним у 1994-1997 роках було придбано спірне майно та поставлено відповідачу-1 як внесок в спільну діяльність за договором від 30.05.1994, зазначив про втрату документів на спірне майно.

Проте, як зазначено судом першої інстанції, на підтвердження своїх вимог позивачем надані лише митні декларації. Будь-яких інших документів на підтвердження здійснення господарських операцій щодо придбання майна та його поставки позивачем не надано. Втім, з наданих позивачем митних декларацій, а також з інформації, наданої Кіровоградською митницею, судом першої інстанції встановлено, що обладнання поставлялось згідно специфікацій, а можливість ідентифікації поставленого устаткування відсутня.

Судом також зазначено, що сторонами не наданий акт прийому-здачі, передбачений умовами п.4.3.6 Договору.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути документи, що встановлюють право, а також будь-які інші докази, підтверджуючі належність позивачеві спірного майна.

Враховуючи вищевикладене, доводи позивача на підтвердження його права власності на спірне майно вірно спростовані судом першої інстанції, оскільки ґрунтуються лише на тому, що відповідач-1 не заперечує лише факт постачання позивачем за спірним Договором обладнання без його індивідуалізації, а також продажу певного обладнання відповідачу-2.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, згідно договору зберігання від 01.07.2010, укладеного між ТОВ "Кіровоград-Союз" і відповідачем-2, спірне майно передано на зберігання ТОВ "Кіровоград-Союз".

В обґрунтування позовних вимог про повернення майна з чужого незаконного володіння, позивач посилається на те, що відповідачі не визнають його право власності на спірне майно і, при цьому вказують на обставини, які не можуть бути підставою для законного володіння майном ЗАТ "Союз".

При цьому, позивач посилається на ч. 1 ст. 1212 ЦК України, згідно якої особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Згідно статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи відсутність у позивача доказів на підтвердження права власності на спірне майно, на підтвердження неукладення Контракту № 17 від 27.05.2004, його фальсифікації, а також фальсифікації протоколу № 1 від 27.05.2004, підписання акту прийому-передачі 30.08.2004, (тобто після продажу його відповідачу-2), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав за наведеними обставинами для задоволення позовних вимог позивача про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Суд касаційної інстанції зауважує на тому, що до прийняття рішення у даній справі, відповідачем-2, при поданні відзиву на позовну заяву, заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Строк позовної давності застосовується у разі обґрунтованості позовних вимог, а у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що право позивача, про захист якого він просить, відповідачем не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав.

Суд касаційної інстанції враховує те, що незазначення судом першої інстанції про заявлене відповідачем-2 клопотання про застосування строків позовної давності не вплинуло на законність та обґрунтованість висновків місцевого господарського суду, які відповідають фактичним обставинам справи, а тому не може бути підставою для скасування цього рішення.

Суд першої інстанції, при винесенні рішення у даній справі, повно і всебічно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав оцінку як доводам позивача, так і запереченням відповідачів, що не було зроблено судом апеляційної інстанції, зокрема, стосовно доводів позивача щодо придбання ним спірного майна та наявності на підтвердження зазначеного відповідних доказів.

Крім того, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові помилково керувався положеннями статтей 215, 227 Цивільного кодексу України, якими передбачені наслідки недійсності правочину та правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти, посилаючись при цьому на те, що контракт № 17 від 27.05.2004 є правочином, який порушує публічний порядок.

Відповідно до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Між тим, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ґрунтується на невірно встановлених обставинах справи та не спростовує висновків місцевого господарського суду щодо встановлених ним фактичних обставин справи.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 111-7 ГПК України).

З урахуванням наведених правових положень та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі заслуговують на увагу.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2011 у справі № 5013/1323/11 скасувати.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 04.10.2011 у справі № 5013/1323/11 залишити в силі.