головуючого судді Попікової О.В. суддів Євсікова О.О., Кролевець О.А. за участю представників: від прокуратури: Ступак Д.В. -за посв. № 307 від позивача: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) від відповідача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Першого заступника Прокурора Тернопільської області на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р.у справі№ 6/49-857 господарського суду Тернопільської області за позовом Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора Тернопільської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Приватного підприємства "Стандарт-2" про стягнення 134 839,36 грн. збитків,

Тернопільський міжрайонний природоохоронний прокурор Тернопільської області (далі -прокурор) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (далі -позивач) звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Стандарт-2" (далі -відповідач, ПП "Стандарт-2") про стягнення 134 839,36 грн. збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 08.07.2010р. (суддя Шумський І.П.) позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано приписами статей 10, 11, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статей 41, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статті 1166 Цивільного кодексу України, з огляду на встановлення факту здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без спеціального дозволу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.11.2011р. (головуючий -Кравчук Н.М., судді Кордюк Г.Т., Мирутенко О.Л.) рішення господарського суду Тернопільської області від 08.07.2010р. скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю.

постанова апеляційного господарського суду обґрунтована положеннями Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіянні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 (z0048-09) , пунктів 1.4., 3.6. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 (z0018-09) , з огляду на встановлення факту відсутності з боку відповідача порушень природоохоронного законодавства.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Перший заступник Прокурора Тернопільської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, приписів статті 2 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", статті 112 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що позапланова перевірка відповідача була проведена позивачем на підставі доручення прокурора у відповідності до вимог статті 8 Закону України "Про прокуратуру". Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції безпідставно було прийнято до уваги постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2010р. у справі № 2-а-2715/10/1970, яка була винесена та набрала законної сили вже після прийняття місцевим господарським судом рішення від 08.07.2010р.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.04.2010р. Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області проведено позапланову перевірку дотримання Приватним підприємством "Стандарт-2" вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено наступне: відповідачем в технологічному процесі виготовлення будівельної цегли використовуються обладнання та піч із випалу цегли, від яких здійснюються викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря; підприємством не проведено інвентаризацію джерел викидів забруднюючих речовин та не отримано дозвіл на викиди забруднюючих речовин, що є порушенням статей 11, 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря"; на час обстеженні території заводу слідів забору глини не виявлено, піч із випалу цегли не функціонує, прес для виготовлення цегли не діє.

Вказана позапланова перевірка проведена за дорученням Тернопільського міжрайонного природоохоронного прокурора від 01.04.2010р. № 173.

За наслідками перевірки позивачем складено акт від 19.04.2010р., а також припис від 19.04.2010р. № 2-1/20 про усунення виявлених під час перевірки недоліків та порушень вимог природоохоронного законодавства, у відповідності до якого відповідачу приписано не здійснювати розробку глиняного кар'єру та випал цегли до отримання відповідних дозволів, надати довідку про кількість спаленого вугілля та виготовленої продукції протягом 2009 року.

На виконання припису від 19.04.2010р. № 2-1/20 відповідачем Державній екологічній інспекції у Тернопільській області надано довідку від 28.04.2010р. № 8, згідно якої ПП "Стандарт-2" у 2009 році було виготовлено 342 647 шт. цегли та спалено 101 тонну вугілля.

На підставі вказаних документів, позивачем згідно положень Методики розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 10.12.2008р. № 639 (z0048-09) , здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, який дорівнює 134 839,36 грн.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2010р. у справі № 2-а-2715/10/1970 (за позовом ПП "Стандарт-2" до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про визнання дій протиправними), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2011р. № 31747/10/9104, визнано протиправним та скасовано припис Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 19.04.2010р. № 2-1/20.

Згідно вимог статті 35 Господарського процесуального кодексу України вказані судові рішення адміністративних судів, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду щодо фактів, які встановлені судами і мають значення для вирішення спору.

Так, адміністративними судами встановлено, що в ході проведеної Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області перевірки порушень ПП "Стандарт-2" вимог природоохоронного законодавства не виявлено, у зв'язку з чим підстави для складання припису від 19.04.2010р. № 2-1/20 були відсутні.

Обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря встановлені у статті 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря".

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Приписами статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

У відповідності до підпункту 2.1.2. пункту 2.1. Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 (z0048-09) (далі -Методика), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно положень пунктів 2.2., 2.8. Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами. За результатами перевірки суб'єкта господарювання складається акт перевірки в установленому законодавством порядку.

У відповідності до пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464 (z0018-09) , акт перевірки -це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (підпункт 2.7.1. пункту 2.7. Методики).

У відповідності до пункту 3.6. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

За відсутності у відповідній документації суб'єкта господарювання інформації щодо параметрів джерел викидів та/або джерел утворення забруднюючої речовини розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення), який здійснюється без дозволу на викиди, визначається, згідно пункту 3.7. Методики, за результатами інструментально-лабораторних вимірювань за формулою mi = 3,6 х 10-6 х сBi х qv х T, де mi - маса викиду i-тої забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини без дозволу, т; сBi - середнє значення масової концентрації i-тої забруднюючої речовини за результатами вимірювань її вмісту в газопиловому потоці від джерела викиду (утворення) цієї забруднюючої речовини, мг/м3; qv - значення об'ємної витрати газопилового потоку від джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини, приведене до нормальних умов, м3/с; T - час роботи джерела викиду (утворення) i-тої забруднюючої речовини без дозволу, год.

При цьому, час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу (пункт 3.11. Методики).

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи вбачається, що під час проведеної позивачем 19.04.2010р. позапланової перевірки дотримання ПП "Стандарт-2" вимог природоохоронного законодавства не було встановлено факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря від експлуатації відповідачем обладнання, яке використовується для виготовлення цегли, та час роботи відповідного джерела в режимі наднормативного викиду, як необхідної величини для розрахунку маси забруднюючих речовин та розміру заподіяної шкоди.

Отже, прокурором та позивачем під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не було доведено належним чином факту порушень ПП "Стандарт-2" вимог природоохоронного законодавства у вигляді здійснення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на час здійснення позапланової перевірки 19.04.2010р. та, як наслідок, наявності шкоди в розмірі 134 839,36 грн.

Посилання місцевого господарського суду на постанову від 01.07.2009р. № 003675 про накладення адміністративного стягнення на керівника ПП "Стандарт-2" є безпідставним, оскільки вказана постанова не підтверджує здійснення відповідачем наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, яке, за твердженням прокурора та позивача, мало місце 19.04.2010р.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з обґрунтованим висновком апеляційного господарського суду стосовно відсутності підстав для стягнення з відповідача збитків в розмірі 134 839,36 грн., заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки прокурором та позивачем не було доведено в установленому порядку наявність шкоди, факт порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства, неправомірності його поведінки, причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, що в свою чергу виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Твердження скаржника про безпідставне посилання судом апеляційної інстанції на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.08.2010р. у справі № 2-а-2715/10/1970 колегія суддів вважає необґрунтованим в силу приписів статей 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлені порядок та межі перегляду справи в апеляційній інстанції.

При цьому, як вірно зазначено апеляційним судом, судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги клопотання відповідача, в якому останній повідомляв про знаходження у провадженні Тернопільського окружного адміністративного суду справи, предметом якої є оскарження припису Державної екологічної інспекції у Тернопільській області від 19.04.2010р. № 2-1/20, та те, що прийняття рішення у вказаній справі має суттєве значення для правильного вирішення спору по суті у справі № 6/49-857.

Відповідно до статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених господарськими судами обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову та фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в постанові, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційним судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови відсутні.