3-і особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

товариство з обмеженою відповідальністю "Союз Трейд", приватний нотаріус Драбівського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання договору застави недійсним

та за позовом 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору

провідкритого акціонерного товариства "Шрамківський цукровий завод"

публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"

визнання договору застави недійсним

У липні 2011 р. позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним договору застави від 04.04.2005 р., укладеного між ним і АБ "Київська Русь" у звязку з тим, що генеральний директор товариства не мав повноважень на його підписання.

У вересні 2009 р. 3-я особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору також звернулася з позовом про визнання вказаного договору застави недійсним з тих підстав, що позивач не є власником майна переданого в заставу, оскільки воно належить ВАТ "Шрамківський цукровий завод".

Рішенням господарського суду Черкаської області від 19.10.2011 р. (головуючий Боровик С.С., судді Дорошенко М.В., Курченко Н.М.) в задоволенні позовів відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.012012 р. (головуючий Мальченко А.О., судді Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.) рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2011 р. в частині відмови в задоволенні позову 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким позов ВАТ "Шрамківський цукровий завод" задоволено.

Визнано недійсним договір застави укладений між ТОВ "ЛЛЛ" та АБ "Київська Русь", посвідчений 04.04.2005 р. приватним нотаріусом Драбівського нотаріального округу ОСОБА_1 і зареєстрований в реєстрі за № 796.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову в частині задоволення позову 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залишивши в силі в цій частині рішення господарського суду Черкаської області від 19.10.2011 р.

Заслухавши пояснення представників 3-ї особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 04.04.2005 р. між АБ "Київська Русь" (заставодержатель) та ТОВ "ЛЛЛ" (заставодавець) був укладений договір застави, яким забезпечувались вимоги ПАТ "Банк "Київська Русь" до ТОВ "Халал" за кредитним договором від 03.03.2003 року №936-20/3-1 та додаткових угод до нього. Вказаний договір застави того ж дня був посвідчений приватним нотаріусом Драбівського нотаріального округу ОСОБА_1 за № 796 (т.1 а.с. 8,9).

Згідно з п.2 оспорюваного договору заставодавець, як майновий поручитель позичальника, передає заставодержателю в забезпечення зобовязання належне йому на праві власності майно: тепловоз ТГМ4, заводський номер 3077, 1989 року випуску, тепловоз ТГМ-4А, заводський номер 1438, 1982 року випуску, автодрезину АГМ, 1981 року випуску, які знаходяться за адресою: Черкаська область, Драбівський район, с.Шрамківка, вул.Леніна, 21 та залізничну підїзну колію довжиною 5 995,6 м, що примикає до станції Кононівка Київської дирекції залізничних перевезень ДТГО "Південно-західна залізниця".

Відповідно до п.2.1 договору майно (предмет застави), вказане в п.2 цього договору належить заставодавцеві на підставі договору купівлі-продажу підприємства-банкрута від 09.03.2004 року з додатками та додатковими угодами до нього, вартість якого за згодою сторін визначена та становить 640 000,00 грн.

Спірний договір застави зі сторони ТОВ "ЛЛЛ" був укладений генеральним директором товариства Ткаченком В.В., який діяв на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛЛЛ" від 31.03.2005 року, згідно якого укладення договору застави покладається на генерального директора, при цьому ТОВ "ЛЛЛ" виступає майновим поручителем перед акціонерним банком "Київська Русь" та передає в заставу останньому тепловоз ТГМ-4, тепловоз ТГМ-4А, автодрезину АГМ та залізничну підїзну колію довжиною 5 995,6 м, що примикає до станції Кононівка Драбівського району Черкаської області.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 20.04.2007 р. у справі № 05/1609, залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.07.2008 р. (т.1 а.с.11-16) вказане рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛЛЛ" визнано недійсним з тих підстав, що факт фальсифікації генеральним директором ТОВ "ЛЛЛ" протоколу № 11 є доведеним та встановленим вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29.05.2007 року (т.1 а.с.61-67).

Вказані обставини на думку позивача свідчать про відсутність у генерального директора повноважень на укладення договору застави, що тягне недійсність останнього.

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "ЛЛЛ" господарські суди правильно виходили з того, що скасування рішенням господарського суду Черкаської області від 20 квітня 2007 року у справі № 05/1609 рішення загальних зборів учасників ТОВ "ЛЛЛ" від 31.03.2005 року не може бути підставою для визнання недійсним договору застави від 04.04.2005 року, підписаного генеральним директором ТОВ "ЛЛЛ" Ткаченком В.В., оскільки не усуває факту законності дій останнього у 2005 р. з виконання рішень загальних зборів.

Що стосується розгляду позову 3-ї особи з самостійними вимогами на предмет спору, то господарськими судами встановлено, що наказом регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області від 26.10.1995 р. № 288-2АТ "Про створення відкритого акціонерного товариства" державне підприємство Шрамківський цукровий завод перетворено у ВАТ "Шрамківський цукровий завод" та передано до статутного фонду товариства державне майно вказаного заводу згідно акту оцінки вартості, затвердженого наказом регіонального відділення від 31.03.1995 р. № 116-П (т.1 а.с.75,76).

В інвентаризаційних описах №6 та №8 основних засобів "Залізничний транспорт" Шрамківського цукрового заводу станом на 24.03.2005 р. значились, зокрема, тепловоз дизельний 1982 року, інвентарний номер 1028; тепловоз дизельний 1983 року, інвентарний номер 1030; дрезина ЛТМУ 1981 року, інвентарний номер 1026; тепловоз ТГМ-4А 1989 року, інвентарний номер 1025; дизель, інвентарний номер 026; дві залізничні колії підїзні, залізничний шлях, 1993 року (т.1 а.с.77-82).

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 07.11.2002 р. у справі 08/2102 визнано ВАТ "Шрамківський цукровий завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (т.1 а.с.103).

09.03.2004 р. між "Шрамківський цукровий завод" (продавець) та ТОВ "ЛЛЛ" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу підприємства-банкрута як майнового комплексу (підприємство), який 10.03.2004 р. був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 за реєстровим №602 (т.1 а.с.83-86).

Згідно п.1.2 договору склад і вартість "підприємства", що підлягає продажу визначається в додатках до договору, що зазначені в п.6.1 даного договору і є його невідємною частиною.

Згідно п.6.1 договору додатками до даного договору є бухгалтерський баланс станом на 01.01.2003 р. (додаток 1), експертна оцінка фірми "Орієнт-реформа" про склад і вартість підприємства, складений на 04.02.2004 року (додаток 2), протокол № 6 засідання комітету кредиторів ВАТ "Шрамківський цукровий завод" від 05.03.2004 р. (додаток 3), акт прийому передачі.

10.03.2004 р. сторони підписали додаткову угоду до договору купівлі-продажу підприємства-банкрута, якою доповнили п. 1.1 договору, де зазначили, що на земельній ділянці, яка не приватизована, розташований майновий комплекс цукрового заводу загальною площею 19226,3 м2, до складу якого входить нерухоме майно, зокрема, тепловозне депо, залізнична колія, літера ІІ, яке належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 27.04.2004 р. виконавчим комітетом Шрамківської селищної ради Драбівського району Черкаської області, серії САА №594459. Дана угода була посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_1 за реєстровим № 1090(т.1 а.с.86,87).

Відповідно до ч.2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Задовольняючи позов ВАТ "Шрамківський цукровий завод" апеляційний господарський суд правильно виходив з того, що майно, яке належало 3-ій особі з самостійним вимогами на предмет спору було передане відповідачеві ТОВ "ЛЛЛ" без відповідної правової підстави, оскільки до переліку майна, включеного до додаткової угоди до договору купівлі-продажу від 09.03.2004 р. входила лише залізнична колія, літера ІІ, яка знаходиться на території Шрамківського цукрового заводу, а інші обєкти залізничного транспорту предметом договору купівлі-продажу не були, і згоди на їх передачу в заставу третя особа, як власник майна, позивачеві не надавала, що свідчить про невідповідність договору застави вимогам закону.

Крім того, ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.01.2011 р. у справі № 14-10-08/2102, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.06.2011 р., визнано недійсним договір купівлі-продажу підприємства банкрута від 09.03.2004 року, укладеного між ВАТ "Шрамківський цукровий завод" і ТОВ "ЛЛЛ", разом із додатковою угодою до договору купівлі-продажу підприємства-банкрута від 10.03.2004 р. (т.1,а.с.136-154).

Виходячи з фактів, встановлених вищевказаними судовими рішеннями, апеляційний господарський суд прийшов до обгрунтованого висновку, що відповідно до правил ст. 261 ЦК України позовна давність не спливла, а тому порушене право власності підлягає захисту.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують і підстав для скасування постанови не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 січня 2012 року у справі за № 17/5026/1369/2011 без змін.