Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Добролюбової Т.В.

суддів Гоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.12

у справі №25-28/223-09-6347

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до 1.Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

2.Одеської міської ради

за участю Прокурора Суворовського району міста Одеси

провизнання права користування земельною ділянкою

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: ОСОБА_5 за дов. від 12.11.09;

від відповідача -1: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача -2: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від прокуратури: Савицька О.В. прок. ГПУ, посв. №231.

Приватним підприємцем ОСОБА_4 у грудні 2009 року заявлений позов до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської міської ради про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 1,02 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що 31.01.2000 між ним та Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,02 га терміном на 5 років, для обслуговування автостоянки "Відродження", за рішеннями сільради строк договору неодноразово продовжувався. Позивач зазначав, що рішенням господарського суду Одеської області від 25.12.06 у іншій справі №15/498-06-13126 за ним визнано право власності на автостоянку. Рішенням 9 сесії Крижанівської сільської ради від 19.03.07 вирішено продовжити позивачеві строк оренди земельної ділянки на 3 роки, однак, рішенням Крижанівської сільради від 21.01.08 позивачеві було відмовлено у продовженні договору оренди з посиланням на те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель сільради. Позивач наголошував на тому, що на даний час питання щодо визначення меж земель між містом Одесою та Комінтернівським районом Одеської області є невирішеним, відтак

Доповідач: Добролюбова Т.В.

вважав, що існує загроза знищення автостоянки. Вимагаючи визнання права користування земельною ділянкою за відсутності рішення власника землі, позивач посилався на приписи статей 16, 319, 320, 377, 386 Цивільного кодексу України, статей 116, 120, 152, 176 Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.11.11, ухваленим суддею Малярчук І.А., у задоволенні позову відмовлено. Вмотивовуючи рішення суд першої інстанції виходив з відсутності доказів укладення нового договору на виконання рішення Крижанівської сільської ради від 19.03.07, або продовження дії договору від 31.01.2000. Водночас, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Крижанівської сільської ради від 21.01.08 позивачеві було відмовлено у продовженні дії договору оренди, яке останнім не оскаржувалось та є чинним.

Одеський апеляційний господарський суду у складі колегії суддів: Бойко Л.І. головуючого, Величко Т.А., Таран С.В., постановою від 17.01.12, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення.

Приватний підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник не погоджується з висновками судів про користування у період з 19.03.07 до 21.01.08 земельною ділянкою без належних правових підстав і те, що у позивача відсутнє переважне право як належного земелекористувача на укладення договору оренди спірної земельної ділянки, передбачене раніше укладеним договором оренди. Скаржник вважає безпідставним висновок суду про ненадання ним доказів звернення до Одеської міської ради з вимогою укласти договір оренди земельної ділянки, адже такий доказ судом не витребовувався, позаяк, позивач звертався у грудні 2010 року до міськради, однак, заява була залишена без розгляду. Вказує скаржник і на те, що на даний час в Одеській міській раді відсутні правовстановлюючі документи на спірну земельну ділянку.

Від Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської міської ради, Прокурора Суворовського району міста Одеси відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., пояснення присутніх у судовому засіданні учасників судового процесу, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що 31.01.2000 між Крижанівською сільською радою - орендодавцем та Приватним підприємцем ОСОБА_4 - орендарем, укладений договір оренди земельної ділянки, зареєстрований у Комінтернівському відділі земельних ресурсів в книзі реєстрації за № 9 від 04.02.2000, за умовами якого орендодавець на підставі рішення №126 ХХІІІ скликання від 30.12.99 передає, а орендар набуває право на оренду земельної ділянки, яка знаходиться на території Крижанівської сільради, Комінтернівського району, Одеської області, загальною площею 1,02 га, згідно з планом землекористування. Земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання, для розміщення автомобільної стоянки. Згідно з пунктом 2.2 договір укладається терміном на 5 років, починаючи з дня його реєстрації, за закінченням терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. Судами також установлено, що рішеннями Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області № 614-ІV від 20.01.05, № 890-ІV від 09.02.06, №211-V від 19.03.07 строк оренди земельної ділянки неодноразово продовжувався. Установлено судами і те, що 21.01.08 Крижанівською сільською радою прийнято рішення № 446-V про відмову позивачеві у продовженні договору оренди спірної земельної ділянки. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватного підприємця ОСОБА_4 до Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, Одеської міської ради про визнання за позивачем права користування земельною ділянкою площею 1,02 га, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з наявністю у нього переважного права на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк. Статтею 13 Конституції України унормовано, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією (254к/96-ВР) . Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено способи захисту прав на земельні ділянки, а саме: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Згідно з приписами статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу. Статтею 116 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) унормовано, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Приписами статті 124 названого Кодексу передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської,

селищної, міської ради. Тобто, способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, з регулювання земельних відносин, є прийняття рішення сесією. Враховуючи те, що чинним законодавством не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі державної та комунальної власності, реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Як установлено судами, і це підтверджується матеріалами справи, відповідачами відповідне рішення про продовження дії договору оренди від 31.01.2000 не приймалось. Відсутні і докази, підтверджуючі укладення нового договору оренди земельної ділянки на виконання рішення Крижанівської сільради від 19.03.07 №211-V. Окрім цього, як установлено судами, рішення Крижанівської сільської ради від 21.01.08 про відмову у продовженні договору оренди у визначеному законом порядку не оскаржувалось та є чинним. За таких установлених обставин справи, висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог визнається правомірним. Доводи, викладені в касаційній скарзі не можуть бути підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовують установленого судами та ґрунтуються на переоцінці доказів, однак, відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.12 у справі №25-28/223-09-6347 залишити без змін.

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.