Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого:

Суддів:Мирошниченка С.В.,

Барицької Т.Л.,

Хрипуна О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р.

у справі № 18/12/455-10 господарського суду Хмельницької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі філії "Імексбанк"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Орен Інтернешенел"

пророзірвання договору суборенди

за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" в особі філії "Імексбанк"

про стягнення 71420,52 грн. та зобовязання до вчинення певних дій

За участю представників:

позивача:ОСОБА_8

відповідача:ОСОБА_6

третьої особи:ОСОБА_6

Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" звернулось з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_4 в господарський суд Хмельницької області про розірвання договору суборенди від 28.12.2005 р.

До прийняття рішення по суті заявлених вимог Фізична особа підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Хмельницької області з зустрічним позовом до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" та просила суд стягнути з нього 54 212, 4 грн. заборгованості по орендній платі та зобовязати усунути наслідки самовільно проведених будівельних робіт у відповідному приміщенні.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.07.2011 р. (судді: СаврійВ.А., Гладій С.В., Заверуха С.В.) первісний позов задоволено повністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. (судді: Олексюк Г.Є., Гудак А.В., Сініцина Л.М.) рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.2011 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Фізична особа-підприємць ОСОБА_4 звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила оскаржувані судові акти скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування господарськими судами норм права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28 грудня 2005 р. між Акціонерним комерційним банком "Імексбанк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 було укладено Договір-суборенди, посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу за реєстраційним номером 12925, Додаткова угода до нього № 1 від 13.10.2008р., р. № 11194, Додаткова угода № 2 від 12.08.2009р., № 4136 (далі - Договір суборенди), відповідно до умов якого Орендар передав Банку в суборенду окреме, індивідуально-визначене майно, частину нежитлового приміщення загальною площею 202,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування окреме, індивідуально визначене майно, частину нежитлового приміщення загальною площею 202,6 кв. м.

В пункті п. 1.3. Договору суборенди зазначено, що дане приміщення передається у суборенду з метою розміщення філії АКБ "Імексбанк".

Пунктом 9,1 договору передбачено, що він укладається строком на пять років з 28 грудня 2005 р. по 28 грудня 2010 р.

Судами попередніх інстанцій було розірвано договір в звязку з тим, що виникла зміна обставин у вигляді ліквідації філії АТ "Імексбанк" через її збитковість.

Між тим, з таким висновком судів суд касаційної інстанції погодитись не може.

Отже, предметом спору між сторонами є дострокове розірвання договору оренди на підставі ст. 652 ЦК України.

Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 ЦК України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.

Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 652 ЦК України, на підставі якої пред'явлено даний позов, передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна договору з цієї підстави на вимогу заінтересованої сторони в судовому порядку можлива за наявності одночасно чотирьох умов, вказаних у частині другій статті 652 ЦК України, а саме:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Сторона, яка вимагає розірвання або зміни договору на підставі ст. 652 ЦК України, повинна довести, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна не настане. Ця ж сторона повинна довести, що її вина в не усуненні причин, які призвели до зміни обставин, відсутня.

Як на обставини, які істотно змінилися, позивач посилається на те, що у зв'язку з світовою фінансовою кризою виникла зміна обставин у вигляді ліквідації філії АТ "Імексбанк" через її збитковість.

Між тим, відповідно до ст. 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладання на цю особу тягара несприятливих наслідків такої діяльності. Тому, укладаючи договір оренди, позивач за первісним позовом діяв на власний ризик, та не міг не врахувати настання негативних наслідків у випадку настання світової фінансової кризи, яка може призвести до збитковості відділення банку.

Економічна криза в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується обох договірних сторін, її не може бути самостійно віднесено до зміни обставин укладання конкретних договорів, якими сторони керувались.

Таким чином, Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" в особі філії "Імексбанк" не доведено, що обставини, які за його переконанням є підставою для розірвання договору оренди, містять ознаки "істотності", як того вимагає ст. 652 ЦК України. При цьому, за змістом даної статті, однією із необхідних умов є те, що виконання договору після зміни обставин, які є істотними, порушило б співвідношення майнових інтересів обох сторін. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не доведено можливе порушення його інтересів виконанням договору, водночас таке порушення інтересів має місце для відповідача у разі його дострокового розірвання.

Стаття 784 ЦК України надає право наймачу вимагати розірвання договору найму, у випадках: якщо наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Отже, наявність підстав для розірвання договору, визначених умовами договору та названою нормою, позивачем не доведено.

Висновок суддів про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову не є правомірний.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суди, зокрема, виходили з недоведеності факту зайняття спірного приміщення Банком, починаючи з 15.03.2010 р.

При цьому, посилання судів на акт про звільнення приміщення від 15.03.2010 р. як на належний доказ фактичного звільнення приміщення з 15.03.2010 р. не є обґрунтованим, оскільки вказаний акт не підписаний відповідачем за первісним позовом, а отже, не відповідає вимогам ст.ст. 33, 34 ГПК України.

Отже, на підставі викладеного, Вищий господарський суд України дійшов висновку про обґрунтованість вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 щодо стягнення орендної плати за період з 15.03.2010 по 28.12.2010 р.

Частиною 3 ст. 773 ЦК України передбачено, що наймач має право змінювати стан речі, переданої йому у найом, лише за згодою наймодавця.

Згідно зі ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

З пункту 4.5 Договору вбачається, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобовязується повернути орендодавцеві, або підприємству, вказаному орендодавцем, орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

Згідно з ч. 1 ст. 778 ЦК України та умов договору, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" в особі філії "Імексбанк" згоди на проведення ремонтних робіт від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та від власника орендованого приміщення не отримувало.

Отже, вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про зобовязання Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" усунути наслідки самовільно проведених будівельних робіт у приміщенні за адресою АДРЕСА_1, привівши зазначене приміщення у відповідність до вимог паспорту на зазначене приміщення від 25.03.2005 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, суди попередніх інстанцій припустились порушень норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

При цьому, касаційна інстанція не вбачає підстав для направлення справи на новий розгляд, оскільки фактичні обставини, які входять до предмету доказування, судами встановлені з достатньою повнотою.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція вважає за необхідне рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.2011 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. у даній справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову повністю.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 р. та рішення господарського суду Хмельницької області від 11.07.2011 р. скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про розірвання договору суборенди від 28.12.2005 р. з 15.03.2010 р. відмовити.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 71 966 грн. заборгованості по орендній платі. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 1277,05 грн. державного мита, 236, 00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 755, 00 грн. судового збору.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство "Імексбанк" усунути наслідки самовільно проведених будівельних робіт у приміщенні за адресою АДРЕСА_1, привівши зазначене приміщення у відповідність до вимог паспорту на зазначене приміщення від 25.03.2005 р.

Видачу наказу доручити господарському суду Хмельницької області.