розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року у справі № 15-13-30/315-07-8767 господарського суду Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркадія" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грата", треті особи: Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", Фонд державного майна України, Міністерство охорони здоровя України, про визнання права власності,

за участю представників:

Прокуратури: Громадський С.О., посв. НОМЕР_1,

Позивача:ОСОБА_1, дов. б/н від 11.10.2011 року,

Відповідача: не зявився,

Третьої особи 1: не зявився,

Третьої особи 2: ОСОБА_2, дов. № 490 від 05.12.2011 року,

Третьої особи 3: ОСОБА_3., дов. № 14.02/18 від 20.09.2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аркадія" (далі ТОВ "Аркадія", Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грата" (далі ТОВ "Грата", Відповідач), про розірвання договору оренди будівель та споруд від 22.05.2007 року рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" та про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Посмітного, 1, та складається з: спального корпусу, літ."А", грязелікувальні, літ. "Б", їдальні, літ. "В", адміністративного корпусу, літ. "Г", адміністративного корпусу, літ. "Д", прохідної, літ. "Н", прохідної, літ. "М", адміністративної будівлі з фітнес-клубом, літ. "О", кафе-бару з літнім майданчиком, літ. "П", будівлі фітнес-центру, літ. "Р", сторожової (прохідної), літ. "С", сторожової (прохідної), літ. "Т", сторожової (прохідної), літ. "Ф", дизельної, літ. "У", насосної, літ. "Х", огорожі, №№ 1-5, 8-9, басейну I і кортів II.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Після скасування постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011 року постанови Одеського апеляційного господарського суду від 22.02.2011 року та рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2010 року у даній справі в частині визнання за ТОВ "Аркадія" права власності на спірне нерухоме майно, справу у цій частині було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті, постанову суду апеляційної інстанції було залишено без змін.

Під час нового розгляду, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.08.2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору було залучено Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (правонаступник Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця", далі ПАТ "Укрпрофоздоровниця", Третя особа 1), Фонд державного майна України (далі ФДМУ, Третя особа 2) та Міністерство охорони здоровя України (далі МОЗ України, Третя особа 3).

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2011 року у задоволенні позову ТОВ "Аркадія" про визнання права власності, відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 року рішення господарського суду Одеської області від 28.09.2011 року було скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Аркадія" про визнання права власності на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, задоволено.

У подані касаційній скарзі, Заступник прокурора Одеської області (далі Прокурор), посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 317, 328, 387 Цивільного кодексу України (далі ЦК України (435-15) ), ст. 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України", Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 року (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя України", ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України (1798-12) ), просить скасувати вказану постанову апеляційного господарського суду у даній справі та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.05.2007 року між ТОВ "Аркадія" (Орендодавець) та ТОВ "Грата" (Орендар) було укладено Договір оренди будівель та споруд, згідно якого умов якого (пункти 1.1., 2.1.) Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду будівлі та споруди рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" (обєкт оренди), які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, та складаються з: спального корпусу, літ. "А", грязелікувальні, літ. "Б", їдальні, літ. "В", адміністративного корпусу, літ. "Г", адміністративного корпусу, літ. "Д", прохідної, літ. "Н", прохідної, літ. "М", адміністративної будівлі з фітнес-клубом, літ. "О", кафе-бару з літнім майданчиком, літ. "П", будівлі фітнес-центру, літ. "Р", сторожової (прохідної), літ. "С", сторожової (прохідної), літ. "Т", сторожової (прохідної), літ. "Ф", дизельної, літ. "У", насосної, літ. "Х", огорожі, №№ 1-5, 8-9, басейну I та кортів II.

Умовами вказаного Договору від 22.05.2007 року передбачався, як розмір орендної плати та порядок розрахунків, так і обовязки та права сторін та інші умови (пункти 3.1.-3.5., 4.1.-4.8., 5.1.-5.3., 6.1.-6.9.).

Під час попереднього розгляду даної справи, суд касаційної інстанції, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, визнав правильними та обґрунтованими висновки суду першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову в частині розірвання Договору оренди будівель та споруд рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза" від 22.05.2007 року, у звязку з порушенням з боку Відповідача істотних умов цього договору, а тому рішення судів у цій частині, залишив без змін, тоді як в частині визнання за Позивачем права власності на нерухоме майно, яке являлося предметом оренди, справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції для повторного та належного зясування питання щодо правового статусу вказаного спірного майна, власником якого вважає себе Позивач.

При цьому, під нового судового розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 23.03.2001 року між Компанією з обмеженою відповідальністю "Лендхолм Індастріз" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю спільне підприємство "Аркадія" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу відповідно до умов якого (пункти 1.1., 2.2., 2.3.) Продавець зобовязався передати у власність Покупцеві будівлі та споруди рекреаційно-ділового комплексу "Аркадія-Плаза", які складаються з: адміністративної будівлі з фітнес-клубом, кафе-бару з літнім майданчиком, будівлі фітнес-центру, сторожових (прохідних), дизельної, насосної, огорожі, басейну та кортів (які іменуються обєкт), що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, а Покупець зобовязався прийняти зазначений обєкт і сплатити Продавцеві договірну ціну за нього. Передання обєкта Продавцем і прийняття його Покупцем посвідчується відповідним актом прийому-передачі, який оформлюється у відповідності до чинного законодавства та згідно із вимогами, що звичайно ставляться. Право власності на обєкт переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання сторонами цього договору.

Відповідно до п. 1.1. Статуту ТОВ "Аркадія", воно являється правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю спільне підприємство "Аркадія".

Разом з тим, відповідно до рішення позачергових загальних зборів акціонерів Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") № 3б-0/8 від 23.11.2005 року, останнім було вирішено внести до статутного фонду Позивача майно ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" згідно переліку, який є додатком до цього рішення. При цьому, належність спірного майна Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" було підтверджено свідоцтвом про право власності № 015972 від 26.12.2001 року, видане на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 844 від 13.12.2001 року "Про оформлення свідоцтва про право власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на обєкти нерухомого майна санаторію "Приморє", розташованого за адресою: м.Одеса, вул. Посмітного, 1.

Відповідно до п. 4.1. Статуту ТОВ "Аркадія", його учасниками являлись: Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок", Мале підприємство Брокерська фірма "Вербух" і ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

При чому, останнє внесло у якості його вкладу до статутного фонду Позивача вказане майно санаторію "Приморє", що підтверджується відповідним актом прийому-передачі від 24.02.2006 року, тоді як згідно технічного паспорту від 12.01.2006 року, будинок за адресою: м. Одеса, вул. Посмітного, 1, належить на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця".

З огляду на вказані обставини Позивач вважає, що він на законних підставах набув право власності на спірне майно, передане до його статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на підставі рішення загальних зборів у якості вкладу останнього.

Суд першої інстанції, на підставі представлених матеріалів та встановлених обставин справи, положень ст.ст. 182, 328 ЦК України, Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (1540-12) , Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 року (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя України", Постанови Верховної Ради УРСР № 506 від 29.11.1990 року (506-12) "Про захист суверенних прав власності Української РСР" і Постанови Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994 року "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" (3943-12) , дійшов висновку про те, що спірне нерухоме майно з моменту його передання у відання профспілкових організацій України належало до державної власності та передавалось останнім виключно у господарське відання, тоді як управління таким майном на здійснення повноважень його власника, у тому числі щодо його відчуження, повинно було здійснювалось виключно ФДМУ, чого в даному випадку дотримано не було, у звязку з чим, відмовив Позивачу в задоволенні його позову про визнання за права власності на вказані спірні обєкти нерухомості.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, та приймаючи нове рішення про задоволення позову, вказував на те, що на момент передачі спірного нерухомого майна у якості вкладу до статутного фонду Позивача матеріалами справи підтверджується право власності на це майно його учасником ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", тоді як в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, у розумінні ст.ст. 32- 34 ГПК України, про наявність такого права на спірне майно у ФДМУ та МОЗ України, права та інтереси яких у даному спорі не порушуються, і які не позбавлені можливості звернутися до суду з відповідними позовами у разі встановлення порушення прав держави при оформленні правовстановлюючих документів.

Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитись не можна, оскільки такі, в порушення вимог ст. 43 ГПК України, були прийняті при неповному встановлені обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 11110 ГПК України (1798-12) , підставами для скасування чи зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При цьому, судове рішення вважається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 134 Господарського кодексу України (далі ГК України (436-15) ) також передбачено, що субєкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими субєктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим субєктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

При цьому, поряд з правом власності, як основою правового режиму майна субєктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, закон відносить також інші речові права право господарського відання та право оперативного управління (ч. 1 ст. 133 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом субєкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

Водночас, згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Також, відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Крім того, згідно ст. 3 Закону України "Про управління обєктами державної власності", обєктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних фондах господарських організацій.

Згідно п. 1 ст. 167 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

При цьому, п. 1 ст. 168 ГК України передбачено, що корпоративні права держави здійснюються визначеними законом центральними органами виконавчої влади та уповноваженими особами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, статтею 4 Закону України "Про управління обєктами державної власності" встановлено, що субєктами управління обєктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; Фонд державного майна України; міністерства та інші органи виконавчої влади (далі уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські обєднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Водночас, згідно ст. 6 Закону України "Про приватизацію державного майна", субєктами приватизації є, зокрема, державні органи приватизації, покупці (їх представники). Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах.

Отже, ФДМУ є субєктом управління обєктами державної власності.

Повноваження ФДМУ щодо управління корпоративними правами держави визначені статтею 7 Закону України "Про управління обєктами державної власності", згідно п. 3 якої, ФДМУ щодо корпоративних прав держави, зокрема: а) здійснює управління корпоративними правами держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; ґ) передає за рішенням Кабінету Міністрів України функції з управління обєктами державної власності, що перебувають у його управлінні, уповноваженим органам управління, господарським структурам та уповноваженим особам, укладає з ними договори доручення і здійснює контроль за ефективністю управління цими обєктами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; д) здійснює контроль за виконанням функцій з управління корпоративними правами держави уповноваженими органами управління та уповноваженими особами; з) проводить відповідно до законодавства конкурси щодо визначення уповноважених осіб, яким передаються функції з управління корпоративними правами держави, та укладає з ними відповідні договори; и) призначає відповідно до законодавства представників держави в органи управління господарських організацій, корпоративні права держави яких перебувають у його управлінні.

Таким чином, згідно вказаних правових норм, ФДМУ здійснює управління корпоративними правами держави, передає за рішенням Кабінету Міністрів України функції з управління обєктами державної власності, що перебувають у його управлінні, уповноваженим органам управління, господарським структурам та уповноваженим особам, укладає з ними договори доручення і здійснює контроль за ефективністю управління цими обєктами в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; проводить відповідно до законодавства конкурси щодо визначення уповноважених осіб, яким передаються функції з управління корпоративними правами держави, та укладає з ними відповідні договори.

В даному випадку, як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Постановою Ради Міністрів Української РСР № 606 від 23.04.1960 року (606-60-п) "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР" Міністерство охорони здоровя УРСР було зобовязано передати до 01.05.1960 року Українській республіканській Раді профспілок, зокрема, всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 обєкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоровя УРСР, згідно з додатками №№ 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління.

Згідно п. 2 вказаної Постанови, майно передавалося профспілковим органам у відання.

Постановою Верховної Ради Української PCP "Про захист суверенних прав власності Української PCP" № 506 від 29.11.1990 року (506-12) було введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української PCP про роздержавлення майна.

Статтею 1 Закону України "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташованих на території України" № 1540-ХІІ від 10.09.1991 року було встановлено, що майно підприємств, установ і організацій та інших обєктів союзного підпорядкування є державною власністю України.

У свою чергу, правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, а правонаступником останньої Федерація професійних спілок України.

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради міста Києва № 1971 від 23.12.1991 року було зареєстроване ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", яке і було створено на майні засновників Федерації професійних спілок України та Фонду соціального страхування України з тимчасової втрати працездатності. При цьому вкладом Федерації професійних спілок України є основні фонди та оборотні кошти санаторно-курортних закладів, підприємств і організацій профспілок загальною вартістю 751 234 350 грн., що становить 92,92 % розміру статутного фонду.

Таким чином, майно, яке увійшло до статутного фонду ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", було надано йому саме у господарське відання, залишаючись при цьому державною власністю.

Однак, незважаючи на викладене, Позивач, з посиланням на ст.ст. 11, 15, 16, 20, 316, 319, 328, 329, 391, 392, 638, 651 ЦК України, ст.ст. 20, 284, 291, ГК України (436-15) і те, що спірне майно було передано до його статутного капіталу ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" на підставі рішення загальних зборів у якості вкладу останнього, просить визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке є державною власністю.

Задовольняючи даний позов, суд апеляційної інстанції, не врахувавши належним чином вимог вказаних норм матеріального права та обставин справи, невірно встановивши при цьому, як правовий статус спірного майна, яке є державною власністю, так і не перевіривши порядок його відчуження, встановлений діючим законодавством і, зокрема, передбачений Законом України "Про управління обєктами державної власності" (185-16) , який у даному випадку дотримано не було, а також, не звернувши увагу на порушення у випадку задоволення позову прав та інтересів держави у даному спорі, суд апеляційної інстанції дійшов необґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення даного позову.

В той же час, суд першої інстанції, встановивши у повній мірі всі обставини справи та правильно застосувавши до спірних правовідносин вимоги норм матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання права власності ТОВ "Аркадія" на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Посмітного, 1.