Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Коробенка Г.П.

розглянувши

касаційну скаргуКолективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоровя України

на ухвалу

та ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року

Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року

у справі

господарського суду№ 44/226-б

міста Києва

за заявоюВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 міста Києва

доКолективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоровя України

про визнання банкрутом

розпорядник майнаКулініченко М.В.

в судовому засіданні взяли участь представники:

від Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоровя УкраїниВелідченко І.О. (генеральний директор),

ОСОБА_1. (довіреність 15.09.2011 року № 5)

від ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 міста КиєваОСОБА_2 (довіреність від 19.06.2011 року)

в провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа про визнання банкрутом Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України (далі боржника), яка порушена ухвалою суду від 29.04.2005 року за заявою ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Печерського відділення № 3715 міста Києва (далі ініціюючий кредитор) за загальною процедурою, регламентованою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Законом).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №44/226-б задоволено заяву арбітражного керуючого Єгоренкова С.В. щодо звільнення його від обовязків розпорядника майна боржника, припинено повноваження розпорядника майна боржника арбітражного керуючого Єгоренкова С.В., призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кулініченка Максима Валерійовича, продовжено строк процедури розпорядження майном боржника на шість місяців (том 6, а.с. 85-88).

Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, боржник 15.02.2011року звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену ухвалу та зупинити провадження у даній справі до завершення розслідування кримінальної справи №10-4353, порушеної СУ ГУ МВС України в м. Києві та подав клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження (том 6, а.с. 103- 129).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року відмовлено боржнику в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України залишено без розгляду (том 6, а.с. 100-102).

Однак, незважаючи на відмову боржнику у відновлення строку апеляційного оскарження ухвалою апеляційного суду від 16.03.2011року та залишення первинної апеляційної скарги без розгляду, боржник 31.03.2011 року повторно звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення строку для подання апеляційної скарги та прийняття її до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року відмовлено боржнику в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку встановленого для подання апеляційної скарги та залишено вищезазначену апеляційну скаргу без розгляду (том 6, а.с. 137-139).

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції від 18.04.2011 року та закрити провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.09.2011 року касаційну скаргу боржника задоволено частково, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року у справі № 44/226-б змінено, її резолютивну частину викладено в такій редакції:

"Відмовити Колективному підприємству науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоров'я України у прийнятті апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі № 44/226-б".

23.01.2012 року боржник вперше звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року, якою боржнику вперше було відмовлено у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року та залишено її без розгляду, та ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року у справі №44/226-б, аргументуючи порушенням норм процесуального права, зокрема, статей 52, 62, 64, 79, 80, 81, 111-10 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 06.12.2011 року та 25.01.2012 року касаційна скарга поверталася скаржнику з підстав, передбачених пунктами 4, 5, 6 частини 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Усунувши обставини, що стали підставою для повернення касаційної скарги, боржник повторно звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду від 16.03.2011року, яка була прийнята судом та призначена до розгляду в судовому засіданні 03.04.2012року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши скаржника, дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 4-2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно статті 93 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття ухвали суду першої інстанції від 13.12.2010року, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду протягом пяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, зокрема, скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку, або таке клопотання відхилено.

Згідно з частиною 1 статті 53 ГПК України ( в редакції на момент прийнятті оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 16.03.2011року) за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відновлення строку апеляційного оскарження суд повинен в сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строків на апеляційне оскарження та зазначити з яких підстав подане скаржником клопотання не може бути задоволене. До таких висновків щодо поновлення строків оскарження дійшов Верховний Суд України у постанові від 17.01.2006 у справі №39/62-12/140.

Перевіряючи такі обставини законодавець не обмежив суд у повноваженнях виключно оцінкою доводів заявника касаційної скарги. Суд вправі оцінити й інші обставини, які підтверджуються матеріалами справи, вирішуючи питання про поважність пропуску заявником апеляційної скарги строку на її подання.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ухвала суду першої інстанції була прийнята 13.12.2010 року без участі представника боржника, підписана суддею Митрохіною А.В. та відправлена сторонам 29.12.2010 року ( том 6, а.с. 88-зворот).

Однак, доказів надіслання поштової кореспонденції боржнику згідно витягу з реєстру відправлень поштової кореспонденції матеріали справи не містять.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні повернення кореспонденції (ухвал суду про призначення справи до розгляду від 22.11.2010року та від 19.10.2010року), надісланих боржнику судом за адресою: м. Київ-21, Кловський узвіз 20 кв.68 з відміткою: "за зазначеною адресою не знаходиться" (том 6, а.с. 68, 82).

Також матеріалами справи підтверджується подання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи керівника боржника Велідченка І.О. 21.01.2011року, відсутність відмітки про фактичне ознайомлення Велідченка І.О. з матеріалами справи (том 6, а.с. 91) та подання ним клопотання про надіслання всієї поштової кореспонденції боржнику за адресою: м. Київ, вул. Ванди Василевської 10, кв.101 (том 6, а.с. 97).

З огляду на зазначені обставини не можна вважати доведеним надіслання боржнику оскаржуваного судового акта в порядку, визначеному статтею 87 ГПК України, внаслідок чого скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження.

За таких обставин, ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року слід скасувати, апеляційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоровя України на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року з матеріалами справи № 44/226-б передати для здійснення апеляційного провадження до Київського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційне провадження в частині оскарження в касаційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 13.12.2010року слід припинити відповідно до пункту 1-1, частини 1 статті 80 ГПК України, оскільки відповідно до статті 107 ГПК України у касаційному порядку можуть бути переглянуті ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Безпосереднє звернення з касаційними скаргами на ухвали місцевого суду, які не переглядалися в апеляційному порядку, діючим на даний час процесуальним законодавством не передбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України,

1.Касаційну скаргу Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоровя України задовольнити частково.

2.Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2011 року у справі № 44/226-б скасувати.

Апеляційну скаргу від 15.02.2011року Колективного підприємства науково-виробничого комплексу "Україна" Фонду милосердя і здоровя України на ухвалу господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року з матеріалами справи № 44/226-б передати для здійснення апеляційного провадження до Київського апеляційного господарського суду.

3. Провадження в частині оскарження в касаційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 13.12.2010 року припинити.