Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

за участю представників:

позивача: Комарова Н.О.

відповідача-1: не з’явився

відповідача-2: не з’явився

Справа розглядалась неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2011 р. скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2010 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 р., а справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Зазначене рішення суду касаційної інстанції мотивовано недослідженням судами дійсних правовідносин сторін і невідповідністю прийнятих рішень вимогам ст. 43 ГПК України. Крім того, звернуто увагу на неврахування ст.ст. 512 –517 ЦК України (435-15) , що призвело до неправильного застосування ст.ст. 525, 526, 530, 548, 611, 625 ЦК України.

Під час нового розгляду справи рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2011 р. (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено частково;

стягнуто з ТОВ "Стор Фуд Дистриб’юшн" заборгованість в сумі 243 448,86грн., пеню в сумі 7 341,88грн. та судові витрати;

припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Стор Фуд Дистриб’юшн" заборгованості в сумі 27 255,01 грн. (в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України) та зобов’язання ТОВ ТД "Фаворит" передати документи, які засвідчують право витребування боргу за договором № 303 від 01.07.2009 р. (в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

Частково задовольняючи позовні вимоги в частині основної заборгованості та пені, місцевий господарський суд виходив з їх обґрунтованості з огляду на норми ст.ст. 512, 514, 525, 526, 548, 629, 712 ЦК України. Відмовляючи ТОВ "Бріз" у стягненні сум інфляційних втрат та 3 % річних місцевий господарський суд послався на норми ст. 514 ЦК України та відсутність у позивача права вимоги до відповідача-2.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 р. (судді Гоголь Ю.М., Голик В.С., Дмитрієв В.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення суми заборгованості, пені, 3 % річних та інфляційних втрат відмовлено;

припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Стор Фуд Дистриб’юшн" заборгованості в сумі 27 255,01 грн. (в порядку п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України) та зобов’язання ТОВ ТД "Фаворит" передати документи, які засвідчують право витребування боргу за договором № 303 від 01.07.2009 р. (в порядку п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України).

постанова суду апеляційної інстанції мотивована нормами ч. 2 ст. 517 ЦК України та відсутністю доказів належного повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов’язанні.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, ТОВ "Бріз" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 р. у зв’язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2011 р. як законне та обґрунтоване.

Сторони, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідачі не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2009 р. між ТОВ ТД "Фаворит" (підприємство) та ТОВ "Стара Фортеця ЛТД" (дистриб’ютор; назву змінено на ТОВ "Стор Фуд Дистриб’юшн") укладено Дистриб’юторський договір № 303 (надалі –"Договір № 303"), предметом якого є поставка товару (консервної продукції) на умовах, передбачених договором та Додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Найменування, асортимент товару, його ціна, вага, кількість в упаковці та інша інформація про товар вказуються у специфікаціях, які є Додатком № 1 до договору (п. 1.2. Договору № 303). Товар поставляється партіями, при чому партією товару вважається кількість товару, вказана у видатковій накладній (п. 1.3. Договору № 303).

Судами з’ясовано, що відповідачем-1 здійснено поставку відповідачу-2, зокрема, згідно видаткових накладних № РН-0006766 від 24.11.2009 р., № РН-0007007 від 09.12.2009 р., № ЦфТ.113923 від 25.12.2009 р., № РН-000196 від 01.02.2010 р. та № ЦфТ.001578 від 12.03.2010 р.

Поряд з цим судами встановлено, що право вимоги оплати поставленого за цими накладними товару передано відповідачем-2 ТОВ "Бріз" за Договором відступлення права вимоги від 12.04.2010 р. (надалі –"Договір цесії").

Стаття 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що п. 1.2. Договору цесії передбачає передання новому кредитору права вимоги від боржника належного виконання зобов’язання з оплати 323 818,99 грн. боргу та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та діючого законодавства України. Право вимоги засновано на Договорі № 303 та видаткових накладних (п. 1.4. Договору цесії).

Пунктом 2.1. Договору цесії врегульовано, що документами, які підтверджують право вимоги виконання боржником зобов’язання є: видаткові накладні № РН-0006766 від 24.11.2009 р., № РН-0007007 від 09.12.2009 р., № ЦфТ.113923 від 25.12.2009 р., № РН-000196 від 01.02.2010 р. та № ЦфТ.001578 від 12.03.2010 р.

Стаття 517 ЦК України визначає, що первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Так, місцевим господарським судом під час розгляду справи встановлено передання позивачу видаткових накладних № ЦфТ.113923 від 25.12.2009 р., № РН-000196 від 01.02.2010 р. та № ЦфТ.001578 від 12.03.2010 р., загальна сума поставки за якими склала 275 317,89 грн. У зв’язку з частковим поверненням товару за видатковою накладною № ЦфТ.113923 від 25.12.2009 р. остаточно сума заборгованості відповідача-2 за поставлений за Договором товар склала 270 703,87 грн. Поряд з цим, під час розгляду справи позивач частково відмовився від позовних вимог на суму 27 255,01 грн., внаслідок чого судом першої інстанції правомірно задоволено до стягнення 243 448,86 грн.

В той же час, даний висновок визнано апеляційним господарським судом безпідставним з огляду на норми ч. 2 ст. 517 ЦК України. Дійсно, згідно норм даної статті боржник має право не виконувати свого обов’язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов’язанні.

Втім, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ТОВ ТД "Фаворит" листом від 26.04.2010 р. (направлений поштою 30.04.2010 р.) повідомило відповідача-2 як про факт укладення Договору цесії із позивачем, так і про обсяг прав, що відступлені згідно даного правочину ТОВ "Бріз".

Крім того, ч. 2 ст. 516 ЦК України унормовує, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов’язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов’язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Докази виконання відповідачем-2 свого обов’язку первісному кредиторові в матеріалах справи відсутні, чим спростовуються підтримані судом апеляційної інстанції доводи ТОВ "Стор Фуд Дистриб’юшн" про те, що неналежним повідомленням про укладення Договору цесії його введено в оману та унеможливлено йому виконання свого обов’язку.

Щодо вирішення спору в частині позовних вимог ТОВ "Бріз" про стягнення з ТОВ "Стор Фуд Дистриб’юшн" 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає про дотримання місцевим господарським судом вимог ст. 11112 ГПК України (1798-12) та врахування норм ст. 514 ЦК України. Так, суд зазначив про те що Договором цесії позивачу не передано права вимоги передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум, які за своєю суттю не є штрафними санкціями.

Судом апеляційної інстанції додатково звернуто увагу на те, що заявлені до стягнення суми інфляційних втрат розраховані позивачем на підставі боргу, розмір якого є іншим, ніж той, щодо якого передано право вимоги за Договором цесії.

Відповідно, відмова у задоволенні вимог про стягнення 10 74,41 грн. 3 % річних та 27 293,29 грн. інфляційних втрат є обґрунтованою.

Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції прийнято постанову із порушенням ч. 1 ст. 104 ГПК України.

В той же час, судом першої інстанції в порядку ст.ст. 43, 11112 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов’язки сторін, враховано положення ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бріз" задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 р. у справі № 5002-21/1570.1-2011 скасувати.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2011 р. у справі № 5002-21/1570.1-2011 залишити в силі.