Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

У липні 2011 р. Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) "Компанія "Західбудінвест" про зобов'язання ТОВ "Компанія "Західбудінвест" виконати умови п. 3.3 договору №07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007р., уклавши з Державною інноваційною фінансово-кредитною установою договори забезпечення виконання зобов'язань на суму, не меншу ніж 46765835,96 грн. та стягнення штрафу в сумі 500 000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням ТОВ "Компанія "Західбудінвест" зобов'язання за договором № 07-010/К про надання кредиту від 25.10.2007р. щодо укладання з позивачем нотаріально посвідчені договори застави, чи банківської гарантії, або будь-які інші договори для забезпечення повного виконання зобов'язань за кредитним договором на суму, що перевищує суму вимог кредитора (суму кредиту та суму відсотків за користування ним) не менше як у 1,5 рази.

ТОВ "Компанія "Західбудінвест" позов не визнало, посилаючись на те, що відповідачем укладені договори для забезпечення повного виконання зобов'язань за кредитним договором на суму 103213979,12 грн.

До прийняття рішення у справі ТОВ "Компанія "Західбудінвест" пред'явило зустрічний позов до Державної інноваційної фінансово-кредитної установи про розірвання договору про надання кредиту № 07-010/К від 25.10.2007р. та додаткових угод № 1 від 10.12.2007р., № 2 від 12.12.2007р., № 3 від 12.12.2007р., № 4 від 12.12.2007р. до даного договору.

Зустрічний позов про розірвання кредитного договору обґрунтований тим, що різке зростання курсу євро до української гривні, збільшення мінімальної заробітної плати та вартості робіт, неможливість реалізувати інвестиційного проекту "Організація виробництва електроенергії та тепла на території ТОВ "Компанія "Західбудінвест" та отримання прибутків, відкликання банківських ліцензій ВАТ "Селянський Комерційний Банк "Дністер" та ПАТ "ЗЕМБАНК", в яких розміщені кошти ТОВ "Компанія "Західбудінвест" в сумі понад 40000000,00 грн., призвели до того, що виконання ТОВ "Компанія "Західбудінвест" договору про надання кредиту від 25.10.07р. № 07-010/К порушує співвідношення майнових інтересів сторін і позбавляє ТОВ "Компанія "Західбудінвест", як заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Позивач за зустрічним позовом вважає, що викладені ним обставини свідчать про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, та наявність підстав для розірвання кредитного договору у відповідності до ст. 652 Цивільного кодексу (надалі – ЦК) України (435-15) .

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа зустрічний позов не визнала, мотивуючи тим, що позивач за зустрічним позовом не надав доказів, на підставі яких суд міг би розірвати кредитний договір; обставини, які виникли при виконанні відповідачем кредитного договору, а саме: зміна курсу гривні, світова фінансова криза, банкрутство банків є комерційним ризиком позичальника, а тому не можуть бути підставами для розірвання кредитного договору або невиконання зобов’язань за ним.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.10.2011р. у справі № 5015/4114/11 (суддя Ділай У.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Юрченка Я.О., суддів Зварич О.В., Якімець Г.Г. ) в задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановленими судовими рішеннями в частині розгляду первісного позову, Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. у справі № 5015/4114/11, а справу направити на новий розгляд.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, ТОВ "Компанія "Західбудінвест" також подало касаційну скаргу, в якій просить судові рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати з підстав неповного з’ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задоволити, в решті рішення суду залишити без змін

Ухвалою від 20.03.2012 р. колегією суддів Вищого господарського суду за касаційними скаргами Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Державної інноваційної фінансово-кредитної установи, перевіривши згідно ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу (надалі – ГПК) України (1798-12) наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою (надалі - кредитор) та ТОВ "Компанія "Західбудінвест" (надалі - позичальник) укладено договір № 07-010/К про надання кредиту від 25.10.2007р. (далі - кредитний договір), за яким відповідачу за первісним позовом, як позичальнику, надано кредит в сумі 50 млн. грн. для реалізації інвестиційного проекту "Організація виробництва електроенергії і тепла на території ТОВ "Компанія "Західбудінвест".

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.3 кредитного договору відповідач прийняв на себе зобов'язання укласти з позивачем нотаріально посвідчені договори застави, чи банківської гарантії, або будь-які інші договори для забезпечення повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Вартість забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором повинна перевищувати суму вимог кредитора (суму кредиту та суму відсотків за користування ним) не менше як у 1,5 рази, тобто має складати не менше 93207866,16 грн. При зменшенні вартості предмета застави через його фізичний або моральний знос, зниження його ринкової вартості або з інших причин позичальник зобов'язується в 10-денний термін з моменту отримання письмової вимоги кредитора надати в заставу кредитору додаткове забезпечення.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову про зобов'язання ТОВ "Компанія "Західбудінвест" виконати умови п. 3.3 договору №07-0010/К про надання кредиту від 25.10.2007р., уклавши з Державною інноваційною фінансово-кредитною установою договори забезпечення виконання зобов'язань на суму, не меншу ніж 46765835,96 грн. та стягнення штрафу в сумі позивачем за первісним позовом в порядку ст.ст. 33, 34 ГПК України не доведено порушення його прав як кредитора та порушення відповідачем умов кредитного договору, оскільки відповідачем було надано позивачу забезпечень на загальну суму 103213979,12 грн., що в повній мірі відповідає умовам кредитного договору.

Зокрема, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання зазначених вище умов кредитного договору, в якості забезпечення виконання відповідачем зобов’язань за кредитним договором між сторонами у справі було укладено договір застави майнових прав від 03.07.2008р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 і зареєстрований в реєстрі за № 16021, згідно з яким позивачу передано в заставу майнові права за контрактом про поставку № 01/04-08 від 10.04.2008р., укладеним між позивачем та ТОВ "Інтеренерго Болгарія" на суму 720000 євро (7869600 грн. по курсу НБУ на 21.09.2011р.), який згодом сторонами було розірвано. Натомість між сторонами було укладено договір застави майнових прав від 09.04.2010р. за № 2137 на суму 45527650,56 грн. Окрім цього, в забезпечення виконання кредитного договору, з позивачем було укладено чотири договори іпотеки від 08.04.2010р. на загальну суму 32525728,56 грн., договір застави майнових прав від 09.04.2010р. на суму 5160600 грн., а також надано позивачу банківську гарантію № 5 від 19.03.2009р., видану ПАТ "Зембанк", яка діє на суму 20000000 грн.

Посилання позивача про втрату предмету застави за договором застави майнових прав від 09.04.2010р, що підтверджується листом ТОВ "Інтеренерго Болгарія" від 31.03.2011р., яким повідомлено, що обладнання, яке мало бути отримане ТОВ "Компанія "Західбудінвест" на підставі контракту, продане третім особам, місцевий господарський суд відхилив на тій підставі, що лист ТОВ "Інтеренерго Болгарія" від 31.03.2011р. не є належним та допустимим доказом обставини зменшення вартості предмета застави по договору застави майнових прав від 09.04.2010р., а факт продажу майна може бути підтверджений лише відповідним договором купівлі-продажу. Крім того, судом враховано, що згідно даного листа ТОВ "Інтеренерго Болгарія" повідомляє, що завод-виробник гарантує при наявності оплати зі сторони замовника здійснити поставку обладнання в найкоротші терміни. Доказів розірвання контракту на поставку обладнання чи його припинення, а також доказів, які б підтверджували викладені у листі ТОВ "Інтеренерго Болгарія" обставини, позивачем за первісним позовом не надано.

Відповідно до приписів ст. 593 ЦК України право застави припиняється у разі: припинення зобов'язання, забезпеченого заставою; втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави; реалізації предмета застави; набуття заставодержателем права власності на предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Аналогічне положення міститься у ст. 28 Закону України "Про заставу" .

Місцевим господарським судом встановлено, що позивачем за первісним позовом не надано жодних доказів, які б свідчили про припинення застави за договором застави майнових прав від 09.04.2010р. у встановленому порядку.

Доводи позивача за первісним позовом про те, що банківська гарантія № 5 від 19.03.2009р., надана ПАТ "Земельний банк", не є ліквідним забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, суд першої інстанції також відхилив, оскільки прийняття постанови Правління НБУ від 30.07.10р. № 375 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Земельний банк" та відмова ліквідатора у виплаті за банківською гарантією № 5 від 19.03.2009р. не свідчить про втрату кредитором забезпечення виконання кредитного договору. При цьому, судом першої інстанції враховано, що на даний час Державна інноваційна фінансово-кредитна установа оспорює дії ліквідатора в судовому порядку (постановою Вищого господарського суду України від 21.12.2011р. справа № 5023/3089/11 передана на новий розгляд Господарському суду Харківської області).

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Статтею 32 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до частини першої статті 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем за первісним позовом не доведено належними засобами доказування порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором щодо забезпечення повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що Господарський суд Львівської області та Львівський апеляційний господарський суд, на підставі зібраних належним чином доказів, повно встановили всі обставини справи, які мають значення для правильного вирішення даного спору, та правомірно відмовили в задоволенні первісного позову.

Доводи касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи правильних висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки та додаткової перевірки доказів, що в силу положень ст. 1117 ГПК України не відноситься до компетенції касаційної інстанції, а тому підстав для задоволення касаційної скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та зміни чи скасування рішення першої інстанції та постанови апеляційного суду колегія суддів не вбачає.

Підстави для задоволення касаційної скарги ТОВ "Компанія "Західбудінвест" та скасування судових рішень в частині відмови в задоволенні зустрічного позову про розірвання договору про надання кредиту № 07-010/К від 25.10.2007р. та додаткових угод № 1 від 10.12.2007р., № 2 від 12.12.2007р., № 3 від 12.12.2007р., № 4 від 12.12.2007р. до даного договору у відповідності до ст. 652 ЦК України колегія суддів також не вбачає, оскільки вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні зустрічного позову, встановивши відсутність передбачених законом підстав для розірвання кредитного договору.

При цьому, судами попередніх інстанцій правомірно було враховано правову позицію Верховного суду України, викладену у постанові від 23.05.2011 р. № 53/325-09, про те, що із суті кредитного договору та приписів статті 652 ЦК України випливає, що зміна економічної ситуації та факт коливання курсу іноземної валюти стосовно національної валюти України є комерційним ризиком позичальника, а тому не можуть бути підставами для розірвання кредитного договору або для невиконання зобов'язань за кредитним договором.

Згідно частини 1 статті 11128 ГПК України (1798-12) рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційні скарги Державної інноваційної фінансово-кредитної установи та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Західбудінвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.10.2011 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.01.2012р. у справі № 5015/4114/11 –без змін.