Згідно з розпорядженням заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Мирошниченка С.В. від 28.03.2012 № 03.07-05/206 розгляд справи № 22/248 господарського суду міста Києва здійснюється у складі колегії суддів: головуючий –Губенко Н.М., судді Євсіков О.О., Іванова Л.Б.

12.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра-Юг" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Миколаївської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання пункту 6.2 кредитного договору № 640/4-371 від 15.08.2008 недійсним.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 23.05.2011 у справі № 5016/1061/2011(13/64) надіслано дану справу за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.11.2011 у справі № 22/248 (суддя Самсін Р.І .), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 (колегія суддів у складі: Тищенко О.В. –головуючий суддя, судді Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.), у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра-Юг" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 у справі № 22/248, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра-Юг" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 у справі № 22/248 залишити без змін.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога позивача визнати недійсною третейську угоду укладену у вигляді третейського застереження в п. 6.2 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 640/4-371 від 15.08.2008.

Обґрунтовуючи підстави звернення з відповідним позовом до суду, позивач посилається на те, що дана третейська угода не відповідає вимогам чинного законодавства.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК (435-15) , іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Одним із способів захисту прав суб'єктів цивільних та господарських правовідносин є звернення до третейських судів ( рішення Конституційного Суду від 24.02.2004 № 3-рп/2004 (v003p710-04) у справі про виконання рішень третейських судів; рішення Конституційного Суду України №1-рп/2008 від 10.01.2008 (v001p710-08) у справі № 1-3/2008).

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України "Про третейські суди" (далі - Закон), до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Статтею 5 Закону визначено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (1701-15) .

Частиною 1 ст. 12 Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.

У разі недодержання правил, передбачених цією статтею (ч.ч. 1, 4, 6 ст. 12 Закону), третейська угода є недійсною.

Статтею 14 вказаного Закону передбачено право сторін вільно призначати чи обирати третейський суд та третейських суддів.

Відповідно до ст. 18 Закону третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано незаінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.

Згідно зі спірним пунктом 6.2 кредитного договору, у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів, сторони, керуючись ст. 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, що знаходиться за адресою 02002, м. Київ, вул. М.Раскової, 15. У випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею, спір розглядається третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному у даному пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними у даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків.

Зі змісту вказаного третейського застереження (п. 6.2 кредитного договору) вбачається, що сторони на стадії укладення господарського договору, включили до нього умову про розгляд спору в третейському суді, який (спір) може виникнути в подальшому під час дії договору, обравши спосіб захисту, що передбачений ст. 16 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відтак, суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку про те, що спірне третейське застереження, відповідає вимогам ст. 5, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про третейські суди" та ст. 1 ГПК України.

З огляду на наведене, доводи скаржника про те, що спочатку має виникнути спір про право, а потім сторони укладають третейську угоду про передачу цього спору на розгляд третейського суду, є безпідставними.

Враховуючи зазначене, перевіривши згідно з ч. 2 ст. 111-5 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами попередніх інстанцій, колегія суддів дійшла висновку про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин судами попередніх інстанцій з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано відмовлено у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Терра-Юг" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 11.11.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2012 у справі № 22/248 залишити без змін.