У червні 2011 року Обласне комунальне підприємство теплових мереж звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2009 року по січень 2011 року в розмірі 80 112,69 грн. та судових витрат.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.08.2011 року (суддя Лавров Л.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року (судді: Фоміна В.О., Білоусова Я.О., Лакіза В.В.) позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" на користь Обласного комунального підприємства теплових мереж основний борг в сумі 80 112,69 грн.і судові витрати.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Куряжський домобудівельний комплекс" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів у даній справі, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суди попередніх інстанцій встановили, що 28.10.2009 року, між Обласним комунальним підприємством теплових мереж (теплопостачальна організація - позивач) та ПАТ "Куряжський домобудівельний комплекс" (споживач - відповідач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 6808, відповідно до умов якого позивач зобов’язався постачати відповідачеві теплову енергію в гарячій воді в обсягах, перелік яких визначено в п.2.1. договору.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за спожиту теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

За умовами пункту 6.3 договору споживач повинен за 3 дні до початку розрахункового періоду самостійно сплатити своїм дорученням Теплопостачальній організації вартість зазначеної в додатку 1а до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця наступного за розрахунковим при відсутності приладів комерційного обліку.

Сторонами погоджено перелік об’єктів постачання теплової енергії і визначено порядок обліку теплової енергії шляхом встановлення приладів обліку в додатку №1б до договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку з моменту оформлення акта про введення в експлуатацію та на підставі двостороннього акта про кількість використаної теплової енергії або розрахунковим способом з моменту подачі теплової енергії.

Пунктом 5.3 договору передбачено зобов'язання споживача, який має прилади обліку, щомісячно подавати до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 4 до договору.

Відповідно до п.6.10. договору, споживач з 12 по 15 число місяця наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: м. Харків, вул. Балашовська, 25 документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру та акт звіряння розрахунків.

За умовами п.1 додатку 4 до договору, з моменту прийняття засобу обліку теплової енергії, що встановлений на об'єкті теплоспоживання на комерційний облік (надалі - вузол обліку), нарахування проводиться виключно за показаннями вузла обліку теплової енергії. Документом, який підтверджує правильність нарахувань за спожиту теплову енергію, є погоджена обома сторонами відомість обліку теплової енергії. Друк відомості обліку кількості теплової енергії та надання постачальнику звіту про фактичне споживання теплової енергії забезпечує власник вузла обліку теплової енергії.

В зв'язку з наявною заборгованістю ПАТ "Куряжський домобудівельний комплекс"за надану теплову енергію у період з 29 листопада 2009 року по 29 січня 2011 року на загальну суму 80 112,69 грн. Обласне комунальне підприємство теплових мереж 02.03.2011 року направило відповідачу претензію №151/17 разом з актами прийому-передачі виконаних робіт від 30.11.2009 року, 31.12.2009 року, 28.02.10 року та пропозицією сплати даної заборгованості, проте, ПАТ "Куряжський домобудівельний комплекс", порушуючи умови договору № 6808 від 28.10.2009 року, зобов’язання щодо повної та своєчасної сплати грошових коштів за вказаним договором у встановлені строки не виконало, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного та несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором та відсутності доказів оплати ним суми заборгованості, внаслідок чого ПАТ "Куряжський домобудівельний комплекс" порушено норми статей 193, 179, 175 ГК України та статей 525, 526 ЦК України, що є підставою для стягнення з останнього заявленого розміру заборгованості.

Крім цього, місцевим та апеляційним господарськими судами вказано на правомірність підтвердження актами підключення споживача до джерела теплової енергії №772/0, 771/0, 773/0, 774/0 та актами відключення об’єкту від теплопостачання за № 78/ХТР-З, 67/ХТР-З, 68/ХТР-3 від 09.04.10 року факту отримання та користування відповідачем тепловою енергією, враховуючи здійснення часткових розрахунків відповідачем.

При цьому, господарськими судами попередніх інстанцій зазначено про відсутність доказів спростування відповідачем наданого позивачем та наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за спірний період.

Також, господарські суди попередніх інстанцій, надаючи оцінку договору № 6808, зокрема, порядку розрахунку та обліку теплової енергії, встановленому сторонами в договорі та додатках до нього, виходили з того, що не зняття власником вузла щомісячно 25 числа показань вузлів обліку відповідно до умов п.2 додатку 4 до договору та не подання відповідних облікових документів теплопостачальній організації тягне за собою визначення кількості теплової енергії, відпущеної Споживачу згідно з п.4 цього ж додатку, тобто розрахунковим способом з наступним перерахунком по фактичним показникам.

Проте, погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки вони не в повній мірі відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

За приписами частин 1,2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків відповідно до п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст. 275 ГПК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частиною 1 ст. 276 цього ж кодексу, встановлено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. ст. 32- 34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій не звернули уваги на п.5.1. договору яким встановлено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку з моменту оформлення акта про введення в експлуатацію, а також на підставі двостороннього акта про кількість використаної енергії, та п.1 додатку 4 договору, яким визначено, що з моменту прийняття засобу обліку теплової енергії, який встановлено на об'єкті теплоспоживання на комерційний облік (надалі–вузол обліку), нарахування проводяться виключно за показами вузла обліку теплової енергії. Документом, який підтверджує правильність нарахувань за спожиту теплову енергію, є погоджена обома сторонами відомість обліку теплової енергії.

У касаційній скарзі та під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій відповідач стверджував про ненадання позивачем доказів, що підтверджують позовні вимоги, а саме, актів введення в експлуатацію вузлів обліку, актів про кількість використаної теплової енергії, зокрема, за січень, березень, квітень 2010 року.

Вказаним обставинам місцевим та апеляційним господарськими судами не надано належної юридичної оцінки.

Також місцевим та апеляційним господарськими судами не враховано нормативне встановлення порядку обліку та оплати послуг, передбачене Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 (630-2005-п) року.

Так, згідно п.12,14 вказаних Правил (630-2005-п) , у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (обєму) квартири (будинку садибного типу), при цьому показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів.

Не дивлячись на те, що надані позивачем акти прийому-передачі теплової енергії від 30.11.2009р., 31.12.2009р., 28.02.2010р. не були узгоджені з відповідачем, як того вимагають умови договору та не містять інформації щодо підстав для нарахування вартості поставленої теплової енергії, зазначені обставини залишились поза увагою господарських судів.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Всупереч зазначених вимог, господарськими судами попередніх інстанцій не в повному обсязі надано належної оцінки умовам спірного договору, не досліджено та не з"ясовано обставин справи щодо наявності актів введення в експлуатацію комерційних вузлів обліку теплової енергії, актів про зняття показань вузлів обліку та про кількість використаної теплової енергії погоджених та підписаних обома сторонами.

В зв"язку з викладеним, судові інстанції припустились порушення вимог частини 1 статті 47 ГПК України щодо всебічного, повного й об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності відповідно до частини 1 статті 43 ГПК України.

Враховуючи вимоги статті 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова, прийняті у даній справі, підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно, об’єктивно з’ясувати всі обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та, дотримуючись норм процесуального права, вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 1115 –1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України, -

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Куряжський домобудівельний комплекс" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.10.2011 року у справі № 5023/4494/11 та рішення господарського суду Харківської області від 22.08.2011 року у справі № 5023/4494/11 скасувати.