Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2012 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська правова колегія", м. Бровари порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс Ко", м. Васильків з урахуванням особливостей, встановлених ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Київської області від 22.06.2011 року (суддя Мальована Л. Я.) визнано банкрутом Товариство з обмеженою відповідальністю "Фелікс Ко", м. Васильків, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська правова колегія", м. Бровари, якого зобов'язано письмово повідомити всіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, надати суду звіт.

Ухвалою господарського суду Київської області від 21.09.2011 року затверджено звіт ліквідатора, ліквідаційний баланс підприємства банкрута та припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс Ко", м. Васильків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 (колегія суддів у складі: Гарник Л.Л. –головуючий, Верховець А. А., Пантелієнко В. О.) постанову господарського суду Київської області від 22.06.2011 та ухвалу господарського суду Київської області від 21.09.2011 року скасовано, провадження у справі припинено.

постанова мотивована тим, що ініціюючим кредитором не надано доказів безспірності своїх вимог.

В касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська правова колегія" просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі Закон), норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Відповідно до вимог ст. 52 Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника і строку виконання зобов'язань та за умови наявності доказів нездійснення боржником підприємницької діяльності, зокрема у зв’язку з його відсутністю за місцезнаходженням.

Тобто, для ініціювання справи про банкрутство в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кредитор зобов'язаний у заяві зазначити певні ознаки для її застосування та додати докази, які підтверджують наявність обставин, що дозволяють віднести боржника до відсутнього.

Господарський суд Київської області в постанові про визнання боржника банкрутом зазначив, що заява кредитора про наявність і безспірність боргу та неплатоспроможність боржника обґрунтована і підтверджена матеріалами справи.

Скасовуючи постанову господарського суду Київської області та припиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив, що ініціюючий кредитор не надав доказів безспірності своїх вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правовою позицією Київського апеляційного господарського суду, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 6 Закону, яка регулює загальні, основні підстави для порушення справи про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом (2343-12) .

Ст. 1 Закону передбачено, що вимоги кредиторів набувають характеру безспірних якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими.

Ст. 52 Закону, яка має назву "Особливості банкрутства відсутнього боржника", передбачає ці самі "інші випадки" та особливості порушення справи про банкрутство, про які ідеться в ч. 3 ст. 6 Закону.

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону містить загальні норми, а ст. 52 Закону передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не передбачає можливості порушення справи про банкрутство, як за загальною, так і за спрощеною процедурою у відсутності безспірних вимог ініціюючого кредитора.

Як вбачається із матеріалів справи, провадження у справі про банкрутство боржника було порушено за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська правова колегія", м. Бровари. Заява мотивована неспроможністю боржник - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс Ко", м. Васильків погасити заборгованість у розмірі 14 400 грн. за договором надання юридичних послуг. На підтвердження заявником надано договір від 15.09.2010 року, акт виконаних робіт від 15.03.2011 року, претензію від 28.03.2011 року, відповідь на претензію від 15.04.2011 року, в якій боржник визнає наявність заборгованості, претензія №2 від 20.04.2011 (т. 1 а. с. 8-12).

Згідно зі ст. 1 Закону безспірні вимоги кредиторів –це вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності. Зокрема, не вбачається строк виконання грошових зобов'язань перед банками, бюджетом, іншими кредиторами.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів щодо виконання судових рішень" від 15 березня 2006 року № 3541-IV (3541-15) було змінено редакцію статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" та виключено визнану у встановленому порядку претензію, з переліку документів, які підлягають виконанню державною виконавчою службою, а відтак, вона не є доказом, що підтверджує безспірність вимог ініціюючого кредитора.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що грошові вимоги ініціюючого кредитора не підтвердженні виконавчими чи розрахунковими документами за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. З огляду на зазначене суд дав вірну оцінку зазначеним доказам як таким, що не можуть вважатися безспірними в розумінні статті 1 Закону.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що докази безспірності вимог ініціюючого кредитора повинні бути надані заявником господарському суду на момент порушення справи про банкрутство, за спрощеною процедурою, яка передбачена ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки можливість витребування судом вказаних документів після порушення провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, спеціальним Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) , не передбачена.

В даному випадку, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з обґрунтованими висновками Київського апеляційного господарського суду про те, що господарський суд Київської області порушив провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелікс Ко", м. Васильків за відсутності належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність підстав для порушення провадження у справі, за правилами статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За таких обставин, постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська правова колегія", м. Бровари на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2011 року у справі №Б11/074-11 залишити без задоволення.