Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

суддів Гончарука П.А Стратієнко Л.В.

У лютому 2011 року державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося в суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НІБУЛОН" про стягнення 56 579,28 грн. заборгованості за користування вагонами у затриманому поїзді на станції Прибузька Одеської залізниці у вересні 2010 року на підставі укладеного між сторонами договору № ДН-4/98 від 12.10.2009 року.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.10.2011 року (суддя Семенчук Н.О.) позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "НІБУЛОН" на користь ДП "Одеська залізниця" 56 579, 28 грн. боргу та судові витрати.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 6.12.2011 року (головуючий –Лавренюк О.Т., судді –Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) рішення господарського суду Миколаївської області від 10.10.2011 року скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6.12.2011 року, залишивши в силі рішення господарського суду Миколаївської області від 10.10.2011 року.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а постанову –без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 119 Статуту залізниць України (457-98-п) , за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під’їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами –суб’єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами (z0165-99) . Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під’їзної колії, порту, підприємства.

Пунктом 3 Правил користування вагонами та контейнерами (z0165-99) передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за "Відомістю плати за користування вагонами (контейнерами)", яка складається на підставі, зокрема, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, між сторонами 12.10.2009 року було укладено договір №ДН-4/98 про експлутацію залізничної під'їзної колії ТОВ СП "НІБУЛОН", за умовами пункту 1 якого згідно з статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатуєця під'їзна колія, яка належить підприємству і примикає стрілкою № 35 до під'їзної колії ДАХК "Чорноморський суднобудівний завод" станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці та обслуговується локомотивом Ольшанської філії ВАТ "КДМППЗТ".

Відповідно до пунктів 5, 6 договору повідомлення про готовність вагонів для передачі передаються прийомоздавальником станції прийомоздавальнику ТОВ СП "НІБУЛОН" цілодобово по телефону за 2 години до готовності передачі з записом в книзі повідомлень. Вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на колію № 11 ст. Миколаїв –Вантажний.

Згідно з пунктом 11. договору максимальна переробна спроможність вантажних пунктів без урахування часу на технологічні операції складає: вивантаження зернових на коліях 2,3,4 –фронт одночасної подачі 15 вагонів (по 5 вагонів на кожну колію), фронт одночасного вивантаження –15 вагонів (по 5 вагонів на кожній колії) –за 2 год. 30 хв. Добова переробна спроможність вантажних фронтів з урахуванням часу на технологічні операції складає 75 вагонів на добу.

У пункті 16. договору сторони узгодили, що підприємство сплачує залізниці плату за користування вагонами (контейнерами) –згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02. 1999 року (z0165-99) та Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифним керівництвом №1).

За умовами пункту 18.4. договору залізниця має право затримати поїзди на підходах до ст. Миколаїв-Вантажний, у разі неприйому вагонів підприємством, при наявності на 17 год. 00 хв., на коліях станції призначення вагонів у кількості не менше добової переробної спроможності вантажних фронтів. Вагони, що з вини підприємства, простоюють на підходах до станції призначення, в затриманих поїздах в очікуванні подачі під вивантаження, незалежно від виконання переробної спроможності, оформлюються актами про затримку вагонів ф.ГУ23а, з покладанням на підприємство відповідальності за користування вагонами та зберігання вантажів у вагонах до моменту закінчення затримки, згідно Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом (Тарифного керівництва №1), Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 року (z0165-99) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 (z0165-99) , та Правил зберігання вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 року (z0861-00) , зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за вх. №866/5087. Загальний час, за який підприємством вноситься плата за користування вагонами, включає час затримки з його вини та час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні підприємства, згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 року (z0165-99) , зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за №165/3458 (z0165-99) .

26.09.2010 року на станції Прибузька Одеської залізниці на підставі наказу №18 про затримку потягу від 26.09.2010 року було затримано потяг про що складено акт про затримку №20 від 26.09.2010 року. Відповідно до наказу та акту підставою для затримання стало неприйняття вагонів вантажовласником –ТОВ СП "НІБУЛОН".

Вантажоодержувача повідомлено про затримку вказаного потягу 26.09.2010 року о 18 год. 55 хв. (т.1, а.с. 21-22).

Як наслідок, позивачем нараховано відповідачу плату за користування вагонами з урахуванням часу затримки потягів на станції Прибузька Одеської залізниці на підставі відомостей плати за користування вагонами в сумі 56 579,28 грн.

Одеською залізницею на адресу ТОВ СП "НІБУЛОН" було надіслано претензію № 341 від 13.12.2010 року, яка була останнім відхилена.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач зобов’язання не виконав та всупереч пункту 18.4. договору не прийняв вказані вагони, що стало підставою їх простою та нарахування відповідної плати.

Відмовляючи в задоволені позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що позивачем в силу норм статті 33 ГПК України не доведено факту не прийняття відповідачем вагонів і, що позивачем не було складено акту загальної форми, який засвідчив обставини простою вагонів на станції Прибузька Одеської залізниці, а складено акт про затримку вагонів № 20 від 26.09.2010 року, який згідно з пунктом 9 Правил є лише документом обліку часу користування вагонами та не може бути підставою для нарахування плати за користування вагонами.

Проте, погодитися з таким висновком апеляційного господарського суду неможливо, оскільки відповідно до пункту 10 Правил облік вагонів, затриманих на підходах до станції призначення здійснюється станцією, на якій вони простоюють на підставі акту про затримку вагонів, а отже і підставою для нарахування плати за користування вагонами у разі їх затримки на підходах до станції призначення є саме акт про затримку вагонів, який і був складений залізницею, а не акт загальної форми.

Тому, місцевий господарський суд прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 56 579, 28 грн. плати за користування вагонами у разі їх простою, оскільки простій вагонів відбувся з вини відповідача і вказаний факт був правильно зазначений в акті про затримку вагонів ф. ГУ-23а.

Відтак, висновок апеляційного господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні позову є помилковим, а тому постанова Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця" задовольнити

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 6 грудня 2011 року у справі за № 5016/308/2011(16/18) скасувати, а рішення господарського суду Миколаївської області від 10 жовтня 2011 року залишити в силі.