Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

за участю представників:

КП "Теплопостачання міста Одеси" – не з'явилися;

ПП "Буд-Монтаж-Проект" – не з'явилися;

Комунальне підприємство "Теплопостачання міста Одеси" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача –Приватного підприємства "Буд-Монтаж-Проект" 21 110,08 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що:

- між сторонами у справі укладений договір № ТГО-198/10 від 05.05.2010 р., згідно умов якого позивач перерахував відповідачу 495 385,20 грн. за виконані роботи;

- Контрольно-ревізійним управлінням у Одеській області під час проведення ревізії фінансово-господарської діяльності позивача встановлено завищення вартості виконаних робіт на 21 110,08 грн.;

- на підставі зазначеного, позивач просить повернути безпідставно отримані відповідачем кошти у сумі 21 110,08 грн. (т.1 а.с.2-5).

Відповідач у справі – ПП "Буд-Монтаж-Проект" до прийняття рішення у справі відзиву на позов не надав.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.31-32).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що роботи відповідачем виконані не на загальну суму перерахованого авансу, а отже, кошти, перераховані позивачем на підставі даного договору, відповідач утримує без достатніх на те підстав.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. рішення господарського суду Одеської області від 28.10.2011 р. скасовано. Прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову (т.2 а.с.62-65).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем до матеріалів справи додані докази виконання робіт за договором на загальну суму 495 385,20 грн. Отже, підстави для повернення коштів відсутні.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, КП "Теплопостачання міста Одеси" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить її скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.91-95).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача повернути позивачу грошові кошти у розмірі 21 110,08 грн., які сплачені за виконані ним роботи згідно договору № ТГО-198/10 від 05.05.2010 р.

Відповідна вимога позивача мотивована тим, що ним оплачено завищену вартість виконаних відповідачем робіт на суму 21 110,08 грн., що встановлено в акті Контрольно-ревізійного відділу в м. Одесі Контрольно-ревізійного управління в Одеській області від 17.03.2011 р. № 100-16/08.

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутній обов’язок оплачувати роботи з нарізування швів у бетоні свіжеукладеному, які необгрунтовано включені відповідачем в акти виконаних робіт.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача відсутній обов’язок повертати перераховані позивачем кошти.

Висновок суду апеляційної інстанції щодо необгрунтованості заявлених вимог, є правильним, враховуючи наступне.

Так, загальні підстави для виникнення зобов’язання у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України (435-15) .

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, в силу ч. 2 вказаної норми, зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, із змісту вищевказаної норми вбачається, що для з’ясування чи набула особа відповідного зобов’язання, визначеного ст. 1212 ЦК України, необхідно встановити наступні обставини, які у сукупності є підставою для виникнення такого зобов’язання: факт набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього підстав.

Судами встановлено, що 05.05.2010 р. між сторонами у справі укладено договір № ТГО-198/10, предметом якого є оплатне виконання відповідачем за замовленням позивача робіт по відновленню дорожнього покриття після здійснення робіт на підземних інженерних мережах відповідача, вартість яких складається із сум актів виконаних робіт.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім від позивача як оплата виконаних за таким договором робіт, а отже, за наявності правової підстави.

Апеляційним господарським судом обгрунтовано відхилено твердження позивача про те, що підставою для повернення коштів є ті обставини, що Контрольно-ревізійним відділом в м. Одесі Контрольно-ревізійного управління в Одеській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача. За результатами ревізії складено акт, відповідно до якого відповідачем завищено вартість виконаних підрядних робіт на загальну суму 21 110,08 грн.

Так, згідно ст. 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єкту, що ревізується. Довідка контрольно-ревізійного управління чи акт перевірки може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами (зокрема - пред'явлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заявлених вимог.

В силу ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Між тим, доводи касаційної скарги стосуються переоцінки доказів та містять посилання на неповне з'ясування судами обставин справи.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України (1798-12) , колегія суддів

постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.12.2011 р. у справі № 14/17-3843-2011 господарського суду Одеської області залишити без змін, а касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" –без задоволення.