У жовтні 2011 року ФОП ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" про скасування застосованих до позивача, у відповідності до протоколу від 16.06.2011 року засідання комісії з розгляду акту № 015633 від 12.05.2011р. про порушення правил користування електричною енергією, оперативно-господарських санкцій в розмірі 2378,12 грн. та зобов’язати відповідача поновити подачу електроенергії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.12.2011 року провадження у даній справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відсутністю предмету спору, оскільки оскаржуване рішення відповідача втратило чинність із прийняттям відповідачем 07.12.2011 року нового рішення про розрахунок вартості спожитої електроенергії, а також враховуючи те, що об’єкт споживача ФОП ОСОБА_4 20.12.2011 року було підключено до електропостачання.

Припиняючи провадження у справі, місцевий господарський суд також стягнув з відповідача витрати по сплаті державного мита у сумі 85 грн., витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236 грн. та витрати на оплату послуг адвоката у сумі 3000 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року ухвалу місцевого господарського суду від 21.12.2011 року залишено без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" подало касаційну скаргу, в якій просить суд їх скасувати в частині стягнення з відповідача суми витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 44, 48 ГПК України, ст.ст. 12, 15 Закону України "Про адвокатуру", що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як було встановлено судами попередніх судових інстанцій та підтверджується матеріалами справи, в якості доказів отримання адвокатських послуг та їх оплати, позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 05.10.2011 року, укладеного між позивачем та адвокатським об'єднанням в особі адвоката ОСОБА_5, свідоцтво про право зайняття ОСОБА_5 адвокатською діяльністю №332, квитанція прибуткового касового ордеру №30 від 09.12.2012 року про сплату позивачем ОСОБА_5. 3000 грн.

Згідно п.2.1 вказаного договору, адвокат надає позивачу усні звіти про хід виконання умов договору.

Розділом 3 договору передбачено разову оплату юридичних послуг у момент підписання договору, а також додаткові оплати при виникненні питань,які потребують додаткового вивчення законодавства, та витрати, пов’язані із відрядженнями, добові, амортизацією автомобіля, витрати на паливно-мастильні матеріали, поштові та інші витрати.

За змістом ст.ст. 44 і 48 ГПК України, сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (2887-12) .

Витрати позивачів та відповідачів, пов’язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об’єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч.5 ст. 49 ГПК України, відповідно до якої, судові витрати правої сторони відшкодовуються за рахунок винної.

Вимоги до особи, яка вправі займатися адвокатською діяльністю наведені у ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", якою визначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Статтею 12 Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об’єднанням чи адвокатом.

За переконанням судової колегії, в контексті цих норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що при вирішенні питання про розмір суми, яка підлягає відшкодуванню стороні за послуги адвоката, має бути врахована як ціна позову, яку вказав позивач у позовній заяві, так і критерії об’єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

Так, предметом позовних вимог є скасування оперативно-господарської санкції в розмірі 2378,12 грн. та зобов’язання відповідача поновити подачу електроенергії позивачу.

Враховуючи зазначене, судова колегія вважає, що в даному випадку суди не врахували предмет позовних вимог та співрозмірність їх із розміром адвокатських витрат, які відповідач зобов'язаний відшкодувати.

З огляду на викладені обставини, приймаючи до уваги та, що судами всебічно, повно і об’єктивно з’ясовані обставини справи, проте допущено помилку в застосуванні норм права, суд вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд, змінити судові рішення в частині стягнення адвокатських витрат, стягнувши 2000,00 грн.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Щодо інших доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111,11113, Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.2011 року у справі №3/17-4341-2011 в частині стягнення з ВАТ "ЕК "Одесаобленерго" на користь ФОП ОСОБА_4 витрат позивача на послуги адвоката у сумі 3000,00 грн. змінити та викласти в наступній редакції:

"Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 2000,00 грн. судових витрат, пов’язаних з оплатою послуг адвоката."

В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.01.2012 року та ухвалу господарського суду Одеської області від 21.12.2011 року з даної справи залишити без змін.